Т:  Це дуже цікава і важлива інформація. Ти розумієш, як шаблонно буде реагувати свідомість людей на це все. Адже свідомість, як правило, що робить? Вона шаблонно шквалом критики, емоційних обурень реагує на все те, що для неї нове, те, що невигідно самій свідомості, щоб не зруйнувалася влада її над людиною. Тим більше вона дуже агресивна по відношенню до всього Духовного. Адже навіть почувши ці Знання, свідомість буде атакувати людей. ​

Т: Ігоре Михайловичу, ось щоб полегшити людині саме розуміння себе, розуміння своїх станів: як сприймає себе свідомість, а як сприймає себе Особистість? ІМ: Свідомість людська завжди сприймає себе якраз як обмежене «Я», як щось відособлене. Ось як людина себе сприймає  — «Я»? Я, моє я… Ось і все. І воно таке капсульоване, закрите. А коли Особистість сприймає себе, вона сприймає себе безкрайністю та частиною цілого. Це теж цікавий момент.

В: Механізм не спрацював, тому немає сенсу задіювати той самий механізм, який не працює. Тільки ми це помітили — все, системі немає підживлення, людина не віддає увагу. Або з гумором вирішила ситуацію, або ось повзаємодіяла з людиною, вирішили. Усе. Тобто не вдалося... Раз — все, система відступила. Коли включається свідомість, вона починає десь оціночку підкидати: “Ось цей не такий, а ось цей неправильно робить. 

І.М. Світ різноманітний, а ось шаблонів у системи дуже мало. Ось насправді «система атакує», тобто що це означає? Приходять думки, приходять відволікання всякі (буквально одне і те ж), вони ж шаблонні, правильно? А ось практичні приклади — ось це цікаво…

Т: Ігоре Михайловичу, коли Ви вперше нам розповіли про первинну і вторинну свідомість, то це розуміння дуже допомогло в дні на практиці, в роботі над собою, в більш поглибленому розумінні того, як працює механізм того ж аутотренінгу, медитації та взагалі, наскільки відрізняється від них духовна практика. Хоча ми на початку передачі вже і згадували про ці інструменти, але не могли б Ви розкрити розуміння роботи з цими інструментами у світлі знань про первинну і вторинну свідомість?

Т: Ігоре Михайловичу, ось Ви згадали, торкаючись питання про всесвітню змову, що існують жрецькі структури, які вже далеко не одне століття мріють про 9-й день. ІМ: Що таке 9-й день? Мрія системи про 9-й день, вона якраз свідчить про те, що якщо на 8-й день в тіло людське, аки в сосуд, не увійде Душа, сосуд залишиться пустим, на 9-й день вона увійти вже не зможе. І система створить і розвине в цій неповноцінній людині те, що системою називається “бог” — безсмертна, матеріально проявлена істота, яка буде рівна по силі Богу (тобто вона зможе створювати інші ілюзії і підтримувати до безкінечності цю ілюзію), чи антибог, скажімо так.

ІМ: Для того, щоб знайти себе, досить заспокоїтися. Ми вже про це говорили. І поспостерігати за «своїми» думками, за «своїми» діями, в лапках «своїми». І ось тут ми побачимо знову-таки, як приходять думки, ми прочуємо ці думки, їх прихід. І ми прочуємо, як «я не хочу про це думати», а думка лізе, «я не хочу говорити про це», а я говорю. І ось той, хто «я не хочу» — це і є Особистість. Ось із цього маленького гачечка і починається знайомство з самим собою. Парадокс у тому, що Особистість у дзеркалі не побачиш. У дзеркалі ми побачимо не що інше, як тимчасово існуюче, матеріальну оболонку.

Т: Ігоре Михайловичу, люди часто ставлять такі питання і плутаються у відповідях, наприклад, «Що таке Я?» чи «Якщо моє Я не пов'язане з тілом, то як же тоді я чую?», чи «А як я можу чути самого себе?» Чи «Як Я може спостерігати за станом власної свідомості?» Чи ось таке питання: «Як відрізнити в собі: де Я як Особистість, а Особистості, як Духу де моя свідомість?» Взагалі, «Як працює свідомість?», «Яке життя Особистості як Духа?» Ну і дуже багато інших питань. Просто в людей є нерозуміння цих питань.

Т: Ігоре Михайловичу, для дуже багатьох людей дуже важливим є питання, що означає «Бог сотворив людину за образом і подобою Своєю»? ІМ: Питання цікаве. Багатьох хвилює, що означає за образом і подобою. Для глибшого розуміння, я думаю, краще трішки торкнутися, приміром, Біблії, Старого Заповіту, книги Буття, її першої глави, в якій говориться, як після відділення Світла від Пітьми, після сотворення світу, Бог вирішив створити людину. І, як ми знаємо, це сталося на шостий день творіння: «І сказав Бог: сотворимо людину за образом Нашим і за подобою Нашою». Є ще там само дуже цікава згадка, що сотворив Бог людину за образом Своїм, сотворив чоловіка і жінку. І ось тут виникає питання, що означає «за образом і подобою Нашою»?

ІМ: Якщо ти хочеш дізнатися про що думає система, подивися уважно, про що думаєш ти. Все просто. Ж: Просто бути чесним перед самим собою. ІМ: Правильно. Ось говорять: «Штучний інтелект, штучний інтелект...» А що таке наша свідомість? Наша свідомість якраз і є той самий штучний інтелект. Те, до чого сучасні вчені прагнуть, воно вже дуже давно створене. Чому наш інтелект штучний? Та тому що цей світ не зовсім зародився так, як ось, приміром, нам розповідає сучасна астрофізика: що він зародився з точки, стався Великий вибух, утворилася матерія і тому подібне. Насправді все набагато простіше і складніше. Складніше для розуміння сучасної науки. А простіше, тому що насправді все простіше.  

ІМ: Сумніви, страхи —  це все завжди йде від свідомості. Адже свідомість не сприймає духовне. Чому її приваблює магія? Це те, що виходить за рамки розуміння свідомості: «ось тут проявилось, ось так сталося» тощо. Справжня магія проявляється зовсім по-іншому, і для свідомості вона практично непомітна. І свідомість сприймає її як природні процеси. Ось це справжня магія. Але і їй не варто приділяти уваги. А страхи і сумніви — це все від розуму, від свідомості, вона повинна сумніватися. А ти не живи нею, живи духовним і все. Коли людина починає жити духовним, то зникають буквально всі страхи, які є в світі матеріальному. Чому? Тому що ти прекрасно розумієш, що це ілюзія.

Ось питання хороше: «Чого не бачать люди?» Всього не бачать люди. Насправді, якщо ми беремо людину як Особистість, от як глядача, який є присутнім в театрі життя, то людина не бачить головного. Люди не бачать того, що вони —  Особистість. І люди не бачать і не розуміють того, що вони дійсно можуть стати безсмертними. Вони не бачать і не розуміють елементарного —  для чого вони тут, ось найпростішого —  в чому сенс їх існування. На що вони уповають?

Духовне бачення — це якраз бачення реальності. А ось зараз, намагаючись це пояснити, я можу знову-таки просто людей заплутати. Тому що свідомість (уява, галюцинація свідомості), вона завжди малює у звичних формах: у тих, які ми можемо собі уявити, в тих, які ми бачимо. Ось заглянь у свідомість, вона багато що тобі покаже. А як можна побачити прояв Святого духу, ангела, ще щось? Тільки очима внутрішніми. Але вони не покажуть картинки тривимірної.

Взагалі, в духовних практиках різних релігій приділено особливу увагу темі позбавлення від ілюзорних образів. Тобто і в християнстві, і в мусульманстві, і в буддизмі, і в більш давніх релігіях особливо відмічали, що ніяких образів бути не повинно, тривимірних мається на увазі, особливо в духовних практиках.

...Хто протистоїть? Свідомість протистоїть. Ми вже обговорювали, що свідомість завжди протистоїть всьому, що пов'язано зі світом іншим, мається на увазі зі Світом Божественним. Чому? Тому що свідомості шлях туди закритий і для неї це страшно, тому і виникають такі проблеми.

Нічого не міняється ... принаймні, в методах, якими система впливає на людей через їхню свідомість. З чим стикалися Пророки? В першу чергу з нерозумінням людей, вимаганням від них магії і всіляких чудес у цьому світі для підтвердження того, що вони Пророки. Невіра, невдоволення, глузування, всякі образи, аж до відкритого протистояння, — це те, що доводилося Пророкам переживати не тільки від можновладців, але й від звичайних людей.

У світі нас вчать лише розуму, пам'яті, знанням і логіці. А при пізнанні Істини необхідне освоєння піднесеної ступені самовдосконалення, усвідомленості і розуміння тих глибинних почуттів, які виходять від Душі. Адже духовний досвід знаходиться поза межами розуму