Жива бесіда - сторінки 85-96

Текст передачі "Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до вічно Живого" за редакцією Анастасії Нових. (Примітка, скорочення в тексті: ведуча Тетяна — Т; Ігор Михайлович Данилов — ІМ; Жанна — Ж; Володя — В; Андрій -А).

05:05:30- 05:42:42

ВІДЕОЗАСТАВКА

Людина як Особистість

первісно не грішна.

____________

Т: Ігоре Михайловичу, люди часто ставлять такі питання і плутаються у відповідях, наприклад, «Що таке Я?» чи «Якщо моє Я не пов'язане з тілом, то як же тоді я чую?», чи «А як я можу чути самого себе?» Чи «Як Я може спостерігати за станом власної свідомості?» Чи ось таке питання: «Як відрізнити в собі: де Я як Особистість, а Особистості, як Духу де моя свідомість?» Взагалі, «Як працює свідомість?», «Яке життя Особистості як Духа?» Ну і дуже багато інших питань. Просто в людей є нерозуміння цих питань.

ІМ: Так, у людей є нерозуміння, і це обумовлено інтенсивним розвитком психології, філософії, різних релігійних течій та напрямів, які посилили позицію нашої свідомості. І у сучасної людини Особистість знаходиться у менш вигідному положенні, чим, приміром, у людини, що жила хоча би тисячу років тому. Чому? Тому що занадто сильний інформаційний потік, надто багато пропозицій, які відводять у різні боки. І Особистість просто заплутується, а свідомість активна. Система активна. Вона завжди була активна, а зараз ще і озброєна добре. Вона озброєна своїми писаннями, які вона створювала. Вона озброєна сучасними технологіями, не лише книгами, як раніше, але Інтернетом, телебаченням і усім іншим. І Особистість знаходиться в такому менш вигідному положенні, ніж свідомість. Чому, власне кажучи, і називається цей час — час Перехрестя або час вибору людського, по якій дорозі йти.

Ж: Так... вибору людського між завідомо мертвим і вічно Живим.

ІМ: Цілком вірно. Для того, щоб, мабуть, ще трішки краще зрозуміти, нам доведеться заглянути за квантову межу, яка упорядковує уявний для свідомості хаос, і поглянути на звичні матеріальні об'єкти, які знаходяться до шостого виміру. І в той же час заглянути за межі шостого виміру, де знаходиться те, що люди називають душею. Мабуть, правда, потрібно про це трішки поговорити.


Ну, давайте все-таки заглянемо за квантову межу і розглянемо з простої позиції обивателя, щоб було розуміння: що таке свідомість, як вона працює, що таке Особистість. І розпочнемо з найпростішого. Ну, логіки можуть сперечатися, не сперечатися, але я розповім так, як є, не ускладнюючи ці процеси. А той, хто буде не згоден з цим, але бажає знайти підтвердження, може пошукати відповіді в інших джерелах, і той, хто прагне, завжди знайде.

Почнемо з простого. Що таке свідомість людини? Як вона влаштована? І чому, найголовніше, дуже багато які закриті релігійні, підкреслюю, організації мріють про «дев'ятий день»? Що взагалі означає «дев'ятий день» і звідки пішло це поняття? А ця історія налічує сотні і сотні років. І досі існує ось цей жрецький клан, який робить дуже багато для того, щоб здійснити цей «дев'ятий день». Це цікаво. Це схоже на всесвітні змови (це для тих, хто любить тему про змови). Смішно, звичайно, але це правда.

Отже, для розуміння, мабуть, почнемо з того, як розвивається людина, як це все відбувається.

Т: Так, це була б істотна допомога людям — зрозуміти, що являє собою насправді свідомість і що таке ти як Особистість.


ІМ: Так, звичайно. Є два види свідомості. Перша свідомість, назвемо її первинна свідомість, вона основна і зароджується разом із фізичним тілом, — це свідомість примату, тварини. А ось наступне нашарування свідомості, яке і проявляється на противагу прояву Особистості в тілі людському, — це вже вторинна свідомість. Вторинна свідомість — це як сучасна свідомість або нова свідомість, ще її називають людська свідомість. Ось тут важливо розуміти, що вторинна свідомість — це те, завдяки чому ми обігнали мавп у своєму інтелектуальному розвитку.


Т: А ось це дуже важливий момент. Це якраз та відповідь, яку шукають нейрофізіологи вже багато-багато років. Але їхній віз і нині там... Ну, принаймні, був до цього історичного моменту.

ІМ: Так, це вірно. Так от, ця нова свідомість дуже агресивна і активна. Хоча і та, і інша частина нашої свідомості — це є не що інше, як частина цілої системи, і зрозуміло, що це польова структура. Це ні в якому разі не нейрони головного мозку і тому подібне. Нейрони головного мозку (ми вже якось це обговорювали в одній із передач) — це усього лише, скажімо, фізика. Нейрони — це ті структури, які перетворюють інформацію, що виходить із польових структур свідомості, у фізичні, потім у хімічні реакції, а потім назад у фізичні і так далі. Але це ні в якому разі не те, де відбувається або зароджується думка, і де вона працює. На сьогодні, слава Богу, наші вчені вже прекрасно це розуміють, що вони спостерігають усього лише реакції, хоча намагаються впіймати думку, вловити щось, але вони бачать і спостерігають реакцію.

Т: Тобто вони бачать наслідок, а не причину.

ІМ: Так. Так от, я трішки повернуся. У момент зародження самої людини, поки вона знаходиться ще в утробі матері, разом із розвитком її головного мозку розвивається так звана первинна свідомість. Чому саме первинна? Тому що вона розвивається ще внутрішньоутробно. Після народження людини первинна свідомість безпосередньо пов'язана з усім організмом тіла людського. Вона управляє якраз усією хімією і всім іншим. Але вона володіє, я б сказав, слабо вираженим інтелектом, тобто свідомість обмежена. Але вона ж пов'язана і з вторинною свідомістю.

І ось тут цікавий момент: душа людська вселяється в людину саме на восьмий день. До восьмого дня людина нічим не відрізняється від тварини. Первинна свідомість, вона є і у шимпанзе, причому досить розвинена. Адже аналогія дуже близько проходить. Дітки, скажімо, мавпочки і людини, вони десь там до трирічного віку, до п'яти, розвиваються практично аналогічно. А ось  далі людина починає різко відриватися. Чому це відбувається? Якраз тому, що на восьмий день після народження людина, як, скажімо, сосуд, заповнюється душею людською. А душа створює Особистість. Особистість — це якраз те, чим і є насправді людина. Це той, хто ти є.

Т: Душа і Особистість — це якраз духовна складова, і чому людина стала людиною, і чому за образом та подобою була сотворена, тому що в ній була частина від Світу Духовного.

ІМ: Ось знову цікавий момент, теж його не хочеться упускати. Багато людей асоціюють душу з дещо таким розумним і всезнаючим. Але душа — це двері, скажімо, в академію наук. В академії наук розумні люди, які знають усе. Але скажіть, двері знають щось? Через них проходять розумні люди, але самі по собі — це двері. Ось душа — це портал, це відкриті двері у світ Бога. А Особистість — це якраз і є той студент або молодший науковий співробітник, який прийшов працювати в цю академію і може все пізнати. Але душа — це і є не що інше, як прохід до Знань. Зрозуміло, що це все слова, зрозуміло, що це все алегорії. Але це спроба пояснити на сучасному рівні, що це таке.

Т: Ігоре Михайловичу, а ось ця практика «Хто Я?», ось про неї згадується і в книзі «АллатРа», і Ви розповідали у попередніх передачах. Вона ж якраз і передбачає, що треба поглибитися до розуміння, що «Я» — це якраз і є ти як Особистість?

ІМ: Так, в понятті «Я» — це Особистість. А Особистість — це якраз те, що напряму пов'язане з первинною свідомістю. Та ж практика «Хто Я?», вона і передбачає, що людина повинна знайти те, що є «Я», тобто Особистість.

Т: Тобто «Я» як Особистість, яка пов'язана і з душею, і з первинною свідомістю (ось із тією свідомістю примату, про яку Ви раніше розповідали, що розвиток мавпочки і розвиток дитини ідентичний до визначеного періоду).

ІМ: Цілком вірно, тобто зі свідомістю примату. Вона залишається по розвитку своєму на рівні дитини, тобто на рівні 5-6-річного віку дитини, це максимум, але частіше ще молодше.

Т: Ця первинна свідомість (свідомість примату), вона ж і зв'язує Особистість із тривимірністю?

ІМ: Так. Первинна свідомість сама по собі напряму пов'язана зі світом тривимірним. Вона пов'язана із зором, зі слухом, ну і з усіма нашими тактильними відчуттями. Вона пов'язана з усім тим, за допомогою чого ми сприймаємо світ тривимірний. Первинна свідомість — це те, що дає інформацію про тривимірний світ нашій Особистості.

Т: Ось це дуже важливий момент для розуміння, тому що система нам з дитинства розповідала, що саме інформація, що отримується від органів чуттів, і формує сприйняття людиною світу і себе. Але насправді у Особистості абсолютно інше сприйняття, відмінне від сприйняття матерії як такої. Відмінне від сприйняття того ж тіла у тривимірності, яке контролюється через мозок первинною свідомістю. Це глобальна підстава від системи, підміна поняття хто ти є насправді.

Тобто як нас вчили з дитинства? Що саме ти сприймаєш цей світ за допомогою п'яти основних органів чуття: зору, слуху, смаку, нюху, дотику. Що саме ти відчуваєш біль, різницю температури, тиску, відчуття рівноваги, положення в тривимірному просторі, прискорення в ньому, відчуття ваги, якісь кінестетичні відчуття. Тобто, кажучи науковою мовою, всю цю ноціцепцію, термоцепцію, еквібріоцепцію і пропріоцепцію тіла.

Тобто, по суті, це проблеми тіла, відображені у первинній свідомості. А система ставить знак рівності між тобою і тілом. Хоча все це тілесне сприйняття тривимірності — це всього лише продукт первинної свідомості, але не більше того. Ось вся ця інформація про тривимірність, всі події, всі ситуації, переживання— все це похідне від свідомості. Це не ти.

Підміна в чому? У тому, що не свідомість сприймає, а нібито ти сприймаєш. Система знову підмінила ключі до понять. Це як в переказі зороастризму (те, що ми вже згадували), коли спочатку людина знала, що «Ормазд створив воду, землю, рослини, тварин...» і так далі. А потім свідомість їй розповіла, що «Ахріман створив воду, рослини, тварин...» і так далі. Тобто брехня і підміна — це принцип дії системи, частиною якої є первинна і вторинна свідомость. І це ж стосується всього: і життя людини, і сенсу її існування, і питання, хто ж вона є насправді.

Ж: М-да, Особистість і свідомість... Людина дуальна. І свідомість як частина штучного інтелекту, як частина системи робить все, щоб розвивалася тільки одна сторона, щоб домінувала свідомість. Ось навіть в релігіях... Що ми спостерігаємо? Молитви, мантри, які вимовляються вголос або подумки багаторазово повторюються, що вони розвивають? Первинну або вторинну свідомість. А як же Дух?

ІМ: Да…

Т: Виходить, що люди, не розуміючи того, роблять абсолютно все, щоб домінувала свідомість, тобто людська суть. А ангельська суть, те, ким вони і є насправді, просто поневолена. Люди сприймають себе як свідомість (з купою думок в голові, з емоційними сплесками). А духовне втрачене. Дух, на жаль, не розвивається. Виходить, що ти живеш як розумна тварина. Ось звідси і жадібність, і ненависть, і заздрість... і смерть.

Ж: Так, а все істинне, чисте, божественне, воно якраз не розвивається. Хоча воно ж повинно розвиватися в першу чергу. Ти просто відмовляєшся від того, що робить тебе мертвим, і перекладаєш силу своєї уваги, живеш всередині тим, що робить тебе Живим. І ось поки я цього не зрозуміла на практиці, то було дуже важко жити — жити свідомістю. Тому що свідомість — це купа сумнівів, всіляких її варіантів, алгоритмів.

А життя Особистості, що розвивається — це зовсім інше. Особистість же сприймає будь-яку ситуацію цілісно, ​​об'ємно. Особистість знає, а не сумнівається. І різниця тут величезна між сприйняттями. Особистість сприймає цілісно і об'ємно причинно-наслідкові зв'язки, навіть те, що підносить їй свідомість. Це зовсім інше життя. Воно дуже відрізняється від життя біологічного. Це свідомість створює причину, пожинає наслідок. Це у неї завжди дроблення, розділення, купа хаосу. Але це всього лише потік обробленої інформації, яка підноситься Особистості вже як готова.

Щоб зрозуміти себе як Духа, найкраще — це розвинути його в собі, а не чекати, що все якось само собою станеться. Ну нічого не станеться, якщо ти сам до цього не прикладеш зусиль.

Т: Абсолютно вірно. Ось теж хотіла ще сказати, що свідомість так спантеличує людину (і взаємовідносинами, і прив'язує її увагу до побуту), що вона просто не дає їй отямитися. А що вона приховує від Особистості? Те, що людина насправді — Дух. Приховує те, що для свідомості Особистість є всього лише джерелом живлення. І що вся ця метушня просто марна, якщо в кінцевому підсумку тебе чекає смерть.

ІМ: Цілком вірно. Так ось, у цій практиці «Хто Я?» ми усвідомлено розвиваємо те, що є тим, кому первинна свідомість все і розповідає (тобто те, що бачимо, чуємо, мацаємо, загалом, все наше сприйняття тривимірності). А ось вторинна свідомість, вона якраз є тим, хто розвивається далі. Якщо первинна свідомість застряє в розвитку, тобто зупиняє свій розвиток на рівні приблизно 5-6 років (але частіше ще молодше), тобто залишається свідомість, як у примата, то вторинна свідомість розвивається далі. І ось за допомогою вторинної свідомості ми аналізуємо, думаємо…

Т: Так, аналізуємо-то ми вторинною свідомістю. Парадокс! І думаємо, що це ми і є.

ІМ: Ну це нам так здається, що ми аналізуємо, думаємо. Знову-таки, давайте повернемося, ми — це Особистість. Особистість, вона не має відношення до світу тривимірного. Ну, скажімо, по своїй ієрархії вимірів вона знаходиться набагато вище. Особистість напряму пов'язана з первинною свідомістю, але не пов'язана із вторинною свідомістю. Ось вторинна свідомість — це те, що за звичкою ми вважаємо, що це ми і є... Ось як думки приходять, образи, йдуть наші обчислювальні процеси, логіка та сама і багато іншого. Тобто всі ось ці картинки, вся ця інформація, яка до нас надходить — це йде через вторинну свідомість в первинну свідомість, а потім вже первинна свідомість підносить це Особистості. Це для розуміння: що, навіщо і чому.

Т: Так, і ключова підміна в ідентифікації себе — це ж «ми думаємо».

ІМ: Тут парадокс якраз полягає в тому, що ми сприймаємо це все, що це «ми думаємо» тощо. Але ми є Особистістю. Особистість не думає,  в неї не має здатності до процесу мислення в прямому розумінні, ось як ми це вважаємо. Це первинна свідомість здатна думати, міркувати. Але знову-таки без вторинної свідомості всі думки зводяться практично до первісного стану або до свідомості примата: думок буде дуже мало і тільки про те, що необхідно (ну в основному з домінуванням наших бажань).

Т: І багато емоцій примата.

ІМ: Так. І зумовлено ще знову-таки емоційною сферою. Ненависть, ворожнеча, заздрість — все це в первинній свідомості. Ну і тяга: бажання, спонукання і все інше. А ось вторинна свідомість, ось вона якраз і нав'язує первинній свідомості масу всяких бажань і цікавинок. Це те, що ми сприймаємо собою.

Людина найчастіше себе асоціює якраз із вторинною свідомістю, навіть упускаючи первинну свідомість. На перших етапах, коли вона стає на духовний шлях, насправді починає вивчати, спостерігати, вона спостерігає за допомогою первинної свідомості за дією вторинної свідомості. І лише потім вона може знайти того, хто спостерігає за первинною свідомістю, і почати вже розвиватися як Особистість. І чим більше вона розвивається як Особистість, тим більше вона звикає до іншого способу не мислення, а сприйняття. Це чуттєве сприйняття. Це, скажімо, зрідні розумінню цілісного процесу без міркувань і нав'язування будь-яких непотрібних думок «а може бути» або «десь там». Ну є, скажімо, інше... Важко це виразити, ось парадокс. Насправді важко виразити, як Особистість сприймає світ. Та світ вона взагалі ніяк не сприймає. Ну є і є.

Т: Ну, у людей, Ігоре Михайловичу, може виникнути таке питання від свідомості: «А як же не мислення? А як же, ось ми про духовне ж розмірковуємо? Ми ж завдяки тому, що в думках розмірковуємо або вголос із кимось говоримо, ми приходимо до духовного».

ІМ: Людина ніколи не приходить до духовного, розмірковуючи про духовне. Коли людина розмірковує про духовне, вона всього лише розмірковує про духовне. Вона, як Ждун, сидить і розмірковує. Сидить і чекає, коли воно прийде. А Особистість, вона має здатність рухатися. Тобто, завдяки ось цьому внутрішньому поштовху, внутрішньому прагненню Особистості, людина і здатна прийти до Світу Духовного, саме тому істинному жаданню та тому прагненню. Для Особистості, для неї немає простору, для неї немає часу. Це інше.

Т: Ось тут, напевно, треба ще одне уточнення, тому що наступним буде питання: «Що значить рухатися в духовному?» Тому що для обивателя в тривимірності поняття «рухатися» — це я повинен пересуватися в просторі.

ІМ: Абсолютно вірно. Ось тут знову-таки ми стикаємося з парадоксом. У розумінні свідомості той же «рух до духовного» означає те, що треба долати відстань або деякий простір, або час, тобто щось потрібно долати. А що долає Особистість на шляху до Світу Духовного? Перешкоди від свідомості, всього лише навсього. Тобто, відійшовши від залежності від свідомості, вийшовши з-під її влади, або вирвавшись з її рабства, Особистість стає вільною, і тоді вона може прагнути, скажімо, зливатися в Єдине світло. Тут, звичайно, можна підібрати багато епітетів, асоціативних прикладів, але всі вони будуть пов'язані зі звичним для свідомості тривимірним світом і ні один з них не буде вірним. Тому що це абсолютно інше (це навіть не інша фізика, це те, що далеко над фізикою), тобто стати єдиним цілим зі Світом Духовним або стати його частиною.

Що важливо: навіть ставши частиною Світу Духовного, Особистість зберігає свою індивідуальність, вона стає істинно вільною. Тут теж свідомості важко це зрозуміти: «Що таке свобода?», «Що таке стати безкрайністю, у той же час зберігаючи свою індивідуальність?» Ну, знову-таки, ми говоримо асоціативною мовою і говоримо на прикладах, які дійсно складно передати. Ну, скажімо простіше, краще це зробити, ніж про це слухати. Краще прийти і побачити. Просто почати Жити, тоді все стає на свої місця, стає зрозумілим, це легко, чудово і цікаво.

Т: Ось теж цікаво, адже слово має силу. І свідомість людини, знаючи про це таїнство, вона просто маніпулює значенням слів. Навіть у науці вже давно відомий той факт, що процес передачі інформації про дійсність засобами мови наш мозок, точніше сказати, наша свідомість плутає з самою дійсністю. По суті, це ж один із алгоритмів такої тонкої підміни і викривлення від свідомості. Ну, свідомість так працює.

І ось по мірі розвитку мовлення людини (або, як ми зараз розуміємо, по мірі розвитку функцій вторинної свідомості) свідомість вже починає кодувати досвід у словах. І тому у більшості випадків ми навіть не помічаємо, коли слова вже стають для нас більш реальними, ніж сама дійсність. Але слова — це всього лише асоціації та символи, це спроба передати у тривимірності чуттєвий досвід.

Ігор Михайлович абсолютно вірно говорить про те, що духовною реальністю треба просто жити всередині себе... На Сході є одна чудова притча про те, як учень запитав учителя про призначення слів. А вчитель йому відповів, що: «Слова — це палець, що вказує на Місяць. Але коли ти побачив Місяць, то про палець треба забути».

Ж: Так, коли на практиці це все проходиш, то ти вже бачиш цю різницю, яку раніше просто не помічав, різницю у підмінах самих ключових розумінь. Ось, наприклад, коли на практиці глибинними почуттями відчуваєш реальність Духовного світу, ти розумієш, що насправді відчуваєш ось це безмежне щастя, ти відчуваєш його. Ти розумієш, що там немає бажань, тому що там є все... І там є радість безмежної Любові та багато можливостей... Але це саме цілісне, це об'ємне розуміння, яке кардинально відрізняється від розуміння свідомістю.

Ось, грубо кажучи, що має на увазі свідомість під розумінням «мати все, мати багато можливостей»? Для свідомості — це мати дах над головою, будинок, квартиру, сімейний затишок, машину і, можливо, якусь копійку на їжу, одяг. Ну, нескінченні бажання «мати все», тобто все матеріальне, все, що у тривимірності, все, що є прах смертний.

І тепер ти розумієш, що потреба «мати все», «мати багато можливостей» і «жити в радості безкінечної Любові», але вона ж йде від Особистості насправді, від її бажання почати Жити, від її бажання почати Жити по-справжньому. Але свідомість підміняє розуміння цього всього і відводить твою увагу просто у смертне.

От раніше ти чув, що Духовний світ — це  світло якесь. Ну і представляв ось все від своєї свідомості, як міг, з урахуванням усіх фільмів, чужих образів, оповідань, що чули твої земні вуха і що бачили твої земні очі. Адже що таке світло в уявленні твоєї свідомості? Це як яскраве сонячне світло, яке виривається крізь темряву хмар, або просто сонячне світло, що приходить на зміну нічної темряви. Але зараз ти розумієш, ти відчуваєш, ти знаєш, що там, в Духовному світі, зовсім інше: там є світло, в якому не створюються тіні, там є світло і немає темряви. І це не те, що представляє твоя свідомість, як світло, яке засліплює або б'є в очі. Ні, це зовсім інше...

Або ось як раніше, ти прочитав у книзі, розповідав це іншим, що «Духовний світ — це безкінечна радість, наповнена життям, і що це спокій». А сам не розумів, як же може поєднуватися щаслива радість і спокій одночасно. Тому що в розумінні твоєї свідомості: радість — це емоція, а спокій — це відпочинок у мріях або сон, або сидіння просто тілом на стільці та байдикування. Тобто це просто як два різних стани свідомості. І тільки на практиці ти зрозумів, що малося на увазі під цим поняттям. Тому що там, в Духовному світі, дійсно жива радість, там жива бадьорість, там насичене, постійно нове і неповторне життя в безкінечності і одночасно стабільність та спокій. І це зовсім не те, що представляє твоя свідомість у тривимірності.

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Особистість

знає, а не сумнівається.

_____________

Т: Ігоре Михайловичу, один з важливих моментів бесіди — це розуміння, що

таке ти як Особистість. Тому що зараз дуже багато хто навіть не підозрює, що, думаючи або кажучи «про себе», насправді у більшості випадків людина просто оголошує проблеми і брехню своєї вторинної свідомості, ну і враження від кіно, яке прокручує йому первинна свідомість.

Чи можна уточнити більш докладно, чим є і як взаємодіють первинна та вторинна свідомості людини і, особливо, що таке вторинна свідомість?

ІМ: Вторинна свідомість — це як антипод Особистості, це є не що інше, як те ж саме відображення, ми вже говорили про це. Коли на восьмий день вселяється Душа, людина стає людиною — в ній з'являється Особистість. І як антипод Особистості з'являється вторинна свідомість. Це дійсно дуже сильний штучний інтелект. Чому штучний? Ми вже обговорювали, тому що вся система створена штучно. І первинна, і вторинна свідомість — це є не що інше, як частина системи. Вторинна свідомість більш тісно пов'язана, практично напряму, з тим, що люди називають «Абсолют» або «Вищий розум», ну, або, як ми говоримо для зручності, — «система» (назвати можна по-різному, в релігії це називають «дияволом»). А свідомість, її шаблони, раніше називали і «джинами», і «бісами» тощо. Ось був такий вираз: «біс вселився». Ну, навіщо йому вселятися, якщо він там вже давно живе.

Критиці і всьому іншому піддає якраз вторинна свідомість. Тобто це те, що ми називаємо інтелектом. Це те, що ми активно розвиваємо, навчаючись у садочку, в школі, в університетах. Це і є розвиток вторинної свідомості. І чим активніше вона розвинена, тим більше у неї інструментів. Це не означає, що її не треба розвивати, навпаки, її треба розвивати і як можна більше. Але треба розуміти, що це таке.

Первинна свідомість пов'язана і з тілом, і з Особистістю. А ось вторинна свідомість пов'язана тільки з первинною свідомістю. І ось тут виникає цікавий момент, що кожна з цих свідомостей вважає себе як «Я». І ось між цими свідомостями, як не парадоксально, є боротьба. Але також є протистояння обох свідомостей (кожної окремо і обох разом узятих) проти Особистості. Вони борються за силу уваги, за ті живильні соки, скажімо такою матеріальною мовою, що йдуть від Особистості, за ту енергію. Це як у прикладі: для того, щоб лампочка горіла, треба подати струм, вимкнемо електрику — лампочка згасне. Поки наша Особистість приділяє увагу тому, що нам запропонувала свідомість — свідомість активна.

Коли ми зайняті якоюсь роботою, думаємо, на чомусь зосереджені, завантажені або просто активно ведемо бесіду, або граємо у шахи, розмірковуємо — у нас працює якраз вторинна свідомість. Це там, де потрібно багато обробки інформації тощо. І ми завжди себе вважаємо, що це ми і є.

Але якщо ми задумаємося, почнемо відслідковувати, як приходять думки... А ось думки якраз приходять в основному у вторинну свідомість, ось ці всі картинки, що мелькають — це все йде там. Але проектуються вони на первинній свідомості, тобто їх всередині нас (скажімо так, нашої конструкції) спостерігає первинна свідомість. Їх не спостерігає напряму Особистість. А ось через первинну свідомість їх вже спостерігає Особистість. І саме Особистість дає ту силу, або ж ту увагу (назвемо цю силу увагою), вона спрямовує цю увагу на те, щоб зачепитися за цю думку чи ні, активувати її чи ні.

Але парадокс ще у чому? Первинна свідомість теж вважає себе як «Я». Це та маленька дитина, яка сидить у кожній людині. Навіть у старому академіку сидить маленька дитина. Психологи, нейрофізіологи це прекрасно знають. Я не кажу вже про політологів. Ви подивіться, всі системи розроблені на малюка, на дитинку шестирічного віку. Ось тоді вони працюють. Чому? Тому, що це все спрямовано на первинну свідомість.

Т: Так, на свідомість, яка застопорилася на дитячому рівні. І ось зараз, Ігоре Михайловичу, від Вас прозвучала відповідь на ще одне нерозв'язне до цього моменту питання психологів. Вони ж зі своєї матеріальної точки зору дивляться на дуальність людини. І що вони спостерігають, над чим ламають голову? Що у людини є кілька «Я», і що навіть у найстарішій, найрозумнішій людині є дитина.

Ж: Так, згадалося, як Ви, Ігоре Михайловичу, розповідали нам про те, що раніше люди, які духовно розвивалися, до старості ставали мудрішими, спокійнішими, розважливішими, тому що був уже великий досвід духовної практики, досвід приборкання своєї свідомості. Тобто вони вже міцно тримали свою свідомість у вузді. Вони дивилися на світ вже як зріла Особистість, мається на увазі у духовному розумінні, звичайно. У них самих був мир і спокій, повнота життя Світом Духовним. Тобто вони жили насиченістю і різноманітністю духовного життя. І у мирському житті, у тривимірності, їхні дії у зовнішньому були відображенням їхнього внутрішнього стану. До них зверталися наступні покоління за цією глибинною мудрістю. Ці мудрі люди дбали про те, щоб у суспільстві панував такий же мир і спокій, як і у них самих. І щоб люди не мали ось цю крайню потребу у чомусь матеріальному. Тобто вони брали участь нарівні з іншими у створенні умов для попередження, для захисту суспільства від активного впливу самої системи. Вони дбали, щоб жоден дитячий волосок не впав з голови твоєї дитини, щоб жоден дитячий животик не був голодним. І це, звичайно, неспівставно з тим, що відбувається сьогодні у суспільстві, де втрачені ключі від духовних знань. Ось все з точністю до навпаки.

Т: Так, на жаль... І ось на чому побудовані різні техніки маніпуляції зі свідомістю людини? Ось зараз, на жаль, це дуже модна тема, яка входить і у повсякденність обивателя: як впливати, як приховано управляти, маніпулювати свідомістю інших людей, як управляти натовпом. І на чому все це побудовано? Якраз на впливі на цю дитину, яка сидить у кожній людині, тобто на недорозвинену первинну свідомість. Якщо глянути глобально, то що діється у самій людині, у тому ж її оточенні, у мікроколективі? Те ж, що і у макро. Тобто на цій маніпуляції і такому впливі побудовані і всі релігії, і політичні організації, і жрецькі організації... Все пояснюється як немовляті, тобто як дитині 5-6-річного віку.

ІМ: Звичайно...

Т: І ніхто не знає, чому саме так, а не інакше.

ІМ: Чому? Бо насправді первинна свідомість має владу над вторинною свідомістю, або новою свідомістю. Вона має владу над нею.

Т: А коли Особистість духовно розвивається? Ось як від цього всього стати вільним?

ІМ: Як працює Особистість? Адже Особистість у силу певних законів напряму контактує з первинною свідомістю. Але знову-таки вторинна свідомість, людська, вона диктує примату, тобто первинній свідомості, і розповідає, показує картинки, а потім первинна свідомість підносить все це вже Особистості...

 Але коли людина отримує певну ступінь свободи, працюючи над собою, вона починає диктувати вже і говорити, що робити ось цій свідомості примата. Ну і ось таким чином контролює повністю свідомість. Тобто чи можна перемогти диявола? Не можна, а потрібно. І в першу чергу його потрібно перемогти у собі. У всіх не переможеш. У всіх — це справа кожного. І знову ми повернулися до того, з чого почали. Перемігши у собі, ти поміняв свій світ. Це дуже важливо. Але коли таких людей багато, змінюється суспільство. Ну тоді втрачається влада у цілому, я маю на увазі владу Сатани, і суспільство звільняється. Ну, це мрія будь-якого нормального суспільства. Так має бути.

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Чи можна перемогти диявола?

Не можна, а потрібно.

І в першу чергу

його потрібно перемогти у собі.

У всіх не переможеш.

У всіх — це справа кожного.

_____________

  
Rating: 5 / 5 from 7




Recommended Book

AllatRa Book download