Жива бесіда - сторінки 73-85

Текст передачі "Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до вічно Живого" за редакцією Анастасії Нових. (Примітка, скорочення в тексті: ведуча Тетяна — Т; Ігор Михайлович Данилов — ІМ; Жанна — Ж; Володя — В; Андрій -А).

03:44:20 - 04:21:43

Т: Ігоре Михайловичу, для дуже багатьох людей дуже важливим є питання, що означає «Бог сотворив людину за образом і подобою Своєю»?

ІМ: Питання цікаве. Багатьох хвилює, що означає за образом і подобою. Для глибшого розуміння, я думаю, краще трішки торкнутися, приміром, Біблії, Старого Заповіту, книги Буття, її першої глави, в якій говориться, як після відділення Світла від Пітьми, після сотворення світу, Бог вирішив створити людину. І, як ми знаємо, це сталося на шостий день творіння: «І сказав Бог: сотворимо людину за образом Нашим і за подобою Нашою». Є ще там само дуже цікава згадка, що сотворив Бог людину за образом Своїм, сотворив чоловіка і жінку. І ось тут виникає питання, що означає «за образом і подобою Нашою»? Ми вже не раз піднімали це питання в обговореннях та в інших передачах, тому що багато хто тлумачить буквально, що людина створена за образом і подобою Божою. І ось тут є така ось розбіжність, як завжди, у свідомості. «Бог сотворив за образом і подобою Своєю» — свідомість сприймає себе як образ і подобу Бога.

Але в Новому Заповіті, в Євангелії від Іоанна (глава 4, вірш 24) говориться: «Бог є Дух». Це те, що говорив Ісус своїм учням, що Бог є Дух. Отже, сотворив Він людину за образом Своїм істотою духовною, і в людині те, що подібне до Світу Духовного, є Дух або те, що ми називаємо Особистістю. Але Особистість — вона, вибачте, не матеріальна, вона духовна. Отже, образ і подоба є не що інше, як духовна складова людини.

І в багатьох релігіях намагалися це пояснити, що людина — це дух, духом народжена…

Т: ...і що Бог сотворив людину двічі, як Ви згадували.

ІМ: Так. Бог сотворив людину двічі. Ті, хто дійсно шукає та істинно прагне до духовного пізнання (не просто під диктовку свідомості вірить у все, що прийнятне для системи, а відчуває внутрішню спрагу), ті, як правило, шукають не тільки в одній релігії, а скрізь, де є згадка про Бога. І вони, я думаю, неодноразово стикалися з інформацією з інших більш древніх релігій та з обговорюваним нами зороастризмом, що колись люди були безтілесними істотами, у них не було плоті. Вони зріли, ставали тим, кого, наприклад, у сучасній релігії називають Ангелом, та йшли.

Т: ...Тобто вони були невидимими, безтілесними духами.

ІМ: Звичайно, зараз людям зрозуміло порівняння з Ангелами, а в давнину людям були більш зрозумілі асоціації тривимірності, наприклад, пов'язані з тими ж місцевими рослинами, тваринами або ще чимось, тобто те, що вони бачили і сприймали в повсякденності. От якщо взяти, приміром, той же зороастризм, то образ перших людей — чоловіка і жінки, підкреслюю, як єдиної невидимої істоти, він асоціативно порівнювався з благородним ревенем. Це рослина, що росла в тих місцях, де зародилося саме Вчення. Вона представляє собою двометрову рослину, стовбур якої схожий на дві переплетені змії. Ось ви часто бачили цей символ…

Т: Так, цей символ у вигляді двох переплетених змійок (кадуцей) часто використовувався у давнину в різних культурах, як символ народження, згоди, універсального руху, як символ гармонії двох начал в людині: інь і ян. Раніше його використовували як атрибут богів, на посохах жерців. А зараз кадуцей відомий як один із символів медицини.

ІМ: Так. Але тут є ще один важливий момент, який хотів би відзначити. Чому давалося таке порівняння і переплетення чоловічого і жіночого начала? Це в нас зараз у матерії є чоловік і жінка. А перші люди були безстатеві, так само, як і Ангел. Ангел не має плоті. Ангел не має статі. І це треба розуміти. Раніше ось це, скажімо, чоловіче і жіноче начало, воно було злито в одній істоті. Чому і говорилося, що перші люди були подібні рослині ревеню, тобто чоловік і жінка були єдиною переплетеною істотою, і фарр Ахура Мазда... тобто фарр Бога простягався над ними, тобто вони були в Любові Божій... До речі, так само зображували і перших богів давньокитайського пантеону — Фусі і Нюйва…

Т: ...про яких згадується і в книзі «АллатРа».

ІМ: Так. І за вибором, саме людським вибором, що зробив Бог? Він зробив їх матеріальними.

Т: ...Як йдеться в переказах зороастризму, що «вони обоє перетворилися з образу рослинного в образ людський, і фарр як Дух увійшов у них»…

ІМ: ...як Дух. Знову-таки вони перейшли з одного образу в інший. Але основна суть їх була не в образах, а в духовній серцевині, тобто в їхній духовній складовій. Але тут ми вже бачимо і читаємо відлуння від свідомості. Все одно зараз те, що розповідається (порівняння з ревенем тощо), це було просте порівняння…

Але знову-таки в більш стародавньому вченні говориться, що, набувши матерію, вони залишалися все одно своєю суттю. Тобто не було чоловіків і жінок на першому, початковому етапі. Це теж цікаво. І ось, як я говорив спочатку, чоловіче і жіноче начало було злито в одній істоті.

Т: Тобто було притаманне таке явище, як андрогінія першої людини, тобто єдність, суміщення в одній особі чоловічої і жіночої статі... Ось такий гермафродитизм, тобто здатність до запліднення, коли в одному організмі утворюються і яйцеклітини і сперматозоїди, тобто і один тип статевих клітин, і інший. Ось це явище, воно ж властиве і тваринному світу.

ІМ: Так, аналогія збережена.

Т: Ось дуже цікаво, в Біблії, в 5 главі книги Буття як раз ось згадується, що Бог сотворив людину: чоловіка і жінку, і нарік їм ім'я «людина». І ось далі стоїть, що Адам народив сина. Адже це ми зараз по перекладах помилково вважаємо, що Адам — це чоловік. Але насправді в мові-оригіналі, коли це слово вживається без артикля, то воно не виражає собою імені власного, ну як імені чоловічого, а служить лише позначенням людини взагалі, тобто однаково застосовується як до чоловіка, так і до жінки.

ІМ: Це показовий момент... В подальшому Бог все-таки затвердив таку статеву відмінність, і люди були розділені на чоловіків і жінок для того, щоб у людей виникла, скажімо... Ну, будемо говорити прямо, щоб ускладнити шлях Додому.

Для чого це зроблено? Знову-таки, ось у деяких у свідомості виникне нерозуміння: «Навіщо ускладнювати шлях Додому? Адже Бог, навпаки, повинен своїх дітей оберігати». Відповім аналогією тривимірності: адже ми посилаємо своїх дітей вчитися. І ми дбаємо про те, щоб наші діти не просто закінчили школу, але і набули якусь спеціальність, чогось досягли в житті, щоб вони стали хорошими людьми, в усякому разі, в нашому розумінні. У кожного своє розуміння, що таке хороша людина. Ну, щоб вони стали хорошими людьми, знайшли себе в житті. Трішки воно не так, ну приблизно.

І знову-таки все це було на прохання тих же людей. Адже перші люди, виходячи з зороастризму, вони самі попросили плоть для того, щоб можна було долати певні труднощі, досягати Любові Божої заслужено. Ну, ось це і створило перешкоди. Це ж і послужило тому, що був створений світ матеріальний, була створена плоть. Потім ця плоть була розділена остаточно на чоловіка і жінку. Ну і потім почалися підміни поняття Любові Істинної на любов людську.

А любов людська, як ми знаємо, вона тимчасова. Простий приклад, як свідомість бавиться з людьми. Ну є любов між чоловіком і жінкою. Ось вони один одного люблять, але думають про інших і бажають інших. Це любов? Ну ні, звичайно. Ось так воно все і починалося.

Але  це ж усе створює певні труднощі і дає певний інструмент свідомості. Раз з'явилося тіло — з'явилася свідомість. Раз тіла розділилися, з'явилася більша  турбота у свідомості про іншу «свою половину». Ну знову-таки «чи свою»? З'явився міф про те, що «потрібно знайти свою половину», що «вона обов'язково є» тощо. Ось і «ревінь» бігає і шукає свою другу частину.

Цікаво, звичайно. Взагалі легенди не всі порожні, багато суті в них. Просто їх треба вміти розуміти.

Ж: М-так, дуже цікаво, враховуючи ще і те, що Ви нам раніше говорили: що в жінці більше сил Аллату, але вона менш стабільна, а чоловік більш стабільний, але в ньому менше сил Аллату порівняно з жінкою. Тут, звичайно, питання не в тому, у кого чого більше або менше. Ці змагання в думках — це ж ігри від свідомості. Насправді всього всім вистачає, якщо раціонально вкладати свою увагу. І питання тут в іншому, куди ти перенаправляєш увагою ці сили Аллату? Що ти примножуєш у собі: смерть чи Життя?

Т: Так, це дійсно цікаво. І знаєте, тепер глибше розумієш, як твоя ж свідомість значною мірою ускладнює тобі ж життя. Як свідомість породжує безліч споживацьких, негативних думок, розбратів між людьми, між чоловіком і жінкою, і чому взагалі у відносинах між ними немає справжніх, глибинних почуттів. Ти розумієш, як свідомість приваблює і спантеличує жінок зовнішнім, відводячи силу їх уваги від справжньої Любові, від істинного Джерела, яке поміщене в них самих. Як свідомість ввергає їх у свою брехню, в свою хитрість, в обман, в накопичення праху, в якісь хибні цілі і просто змушує розтрачувати життя на ось ці ілюзії.

Тому що, якщо поглянути, то чим живе жінка у своїх думках? На що вона витрачає життя? На магію: на пошук зовнішнього кохання, на втрату і повернення його, на ворожнечу, ворожіння. Тобто суцільна магія.

А чоловіки? Вони ж жадають Любові. Але свідомість і тут все перевертає знову ж в свою догоду, для себе, нав'язує тобі ось цю гру в тривимірності, результат якої спустошеність і розчарування у всьому. І ось свідомість ввергає чоловіків у невдоволений егоїзм, у заздрість, у постійне змагання в гонитві за значимістю, з'ясування, хто сильніший, хто крутіший, хто багатший. І в кінцевому підсумку, до чого все це призводить? До агресії, війн, страждань.

І ось так само їх свідомість поводиться і з жінками. Вона просто нав'язує їм думку, що жінкою треба володіти як річчю, тобто не любити, не бути в гармонії з нею, а саме володіти як річчю. Тобто поневолення свідомістю божественного начала…

І ось ти розумієш, що раніше ти тільки так і жив під диктовку свідомості, що ти постійно щось вимагав від інших для себе. Але тут вже виникає питання: «Чи для себе?» І ти страждав від цього сам. Ти не знав ось про цю внутрішню, Божу Любов  і ти не зрощував її в собі.

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Бог сотворив людину двічі.

_____________

Т: Тобто при створенні людини було два основних етапи: це етап... духовного народження і етап... перетворень в матерії... Ось зараз на хвилиночку зупинюся і все-таки озвучу ті думки, які зараз прозвучали в голові. Думки від системи, коли вона спробувала нав'язати свою готову підсумкову відповідь, і ледве я не озвучила, що «було два основних етапи: це до створення матерії і після». Ось завжди вона  намагається підставити і просунути першою думку про свою... в лапках ось цю «суперважливість»... Завжди вона  намагається пропхати свою значимість матерії, затираючи важливість духовного... І ось вкотре переконуєшся, наскільки важливий контроль того, що саме кажеш, що хочеш сказати ти, а не твоя свідомість.

Ж: Так, і як казав Ігор Михайлович, що говорити від свідомості і віщати від Духа — це ж абсолютно різне.

Тому що свідомість завжди хоче бути партнером для Особистості, а гірше того, ще і диктатором. Але Особистість — вона ж не партнер, вона не раб свідомості. Особистість — це Господар. Це той, хто оплачує своєю увагою ось всю цю презентацію свідомості. Це той, хто відповідає за підсумки. Коли ти про це знаєш, то дуже легко бути самим собою і не боятися викрити свою свідомість.

Т: Так, треба бути чесним перед самим собою, чесним на практиці…

Ж: Так.

Т: Так ось, при сотворенні людини було два основних етапи, і ключовим був момент саме вибору людського — вибору служити Світу Духовному, навіть будучи поміщеним тут, в матерії.

ІМ: Абсолютно вірно. Спочатку люди зароджувались як, скажімо, маленькі янголята, підростали, розвивалися і ставали частиною Світу Духовного. Вони не знали страждань, вони не знали зла. Ну радісно, прекрасно, добре. Але люди вибрали якраз шлях важкий. Ось в зороастризмі добре сказано, що вони прийняли рішення, підкреслюю, люди прийняли рішення протистояти злу в тілі. Тобто набути матеріальність.

Т: Так, у священних книгах зороастризму згадується цей переказ, що колись Бог поставив людям питання про те, чи треба Йому захищати їх від Арімана або ж вони самі, вже в тілесній оболонці, «в тілесному образі» можуть поборотися з ним і перемогти його, після чого вони і стануть безсмертними. І ось люди обрали останнє.

ІМ: Це вибір самих людей. Вони захотіли протистояти Аріману в тілах, під його владою починати, починати з двоїстості. Це такий серйозний вибір для того, щоб приходили в Світ Духовний вже не янголята, а Ангели. Це було винесено у світ матеріальний, де зароджувалися люди, ставали і усвідомлено потім вибирали, що їм потрібно в Світ Духовний. І це цікаво, радісно, ​​коли приходять Ангели, це ж чудово.

Т: І ось теж такий цікавий момент, що ось в книгах по тому ж зороастризму сказано, що Бог Добра (Ахура Мазда) створив свої творіння саме у вигляді духовних сутностей. А точніше, Він сотворив «духовні образи всіх створінь», а вже потім створив матеріальний світ і надав сотвореному вид тілесний. І що Його творіння, які втілені у «тілесному образі», зможуть здолати Арімана і створене ним зло, що головними борцями з Аріманом є якраз таки самі люди.

Ж: Так... Ще один з таких ключових моментів, які там же відзначені, що перемога можлива тільки при активній участі самої людини, що людині слід пам'ятати, що вона походить з Духовного світу, що вона є істотою духовною, а не земною, і якраз справи духовні — вони набагато важливіші справ земних.

Т: Абсолютно вірно. Вказується на те, що Ахріман дуже хоче приховати від людей те, що реально станеться з ними, якщо вони будуть слідувати його намірам, тобто приховати покарання за гріхи і «кінець справ». А ось щодо Ахура Мазди, навпаки, Він дуже хоче, щоб Його впізнавали, Він відкритий для всіх. І що ще цікаво, згадується, що людина вже по досягненню 15 років повинна знати відповідь на питання, кому вона належить: Ахура Мазді або Ахріману.

ІМ: 15 років поставили потім у зв'язку із затримкою розвитку деяких людей. А взагалі, спочатку це було 11-12 років. До 11-12 років людина повинна була зробити вже свій остаточний вибір, кому вона служить.

Ж: Пов'язаний зі сплеском?

ІМ: Так, це обумовлено вторинним сплеском, і людина вже робила самостійний вибір, з ким вона: з Ахура Маздою або Аріманом.

Ось якщо подивитися, в багатьох релігіях стверджується або ж згадується про те, що диявол хитрий і невидимий, і що він ховається від очей, і достатньо викрити диявола, як він втрачає свою владу. Насправді тут глибокий сенс. Ось ми вже говорили про роботу свідомості тощо. Коли людина починає усвідомлювати і розуміти, що свідомість з нею грає злий жарт, і, виявляється, у людини немає своєї волі, а вона всього лише виконує волю або Духовного світу, або системи матеріального світу, то вона може вибирати, чию волю виконувати. І тут теж хотілося б торкнутися такого моменту, ми вже згадували про це: людина не раб Божий, ні в якому разі. Вона може стати рабом тільки своєї свідомості. Тобто людина вільна вибирати, кому служити: Аріману або Ахура Мазді, або, кажучи звичною мовою сучасності, Сатані чи Богу. Кому вона служить? Якщо вона служить Аріману (Сатані), то ось тут вона стає рабом. А якщо вона служить Богу, то вона стає вільною.

Т: Ви знаєте, свого часу ця інформація дуже глибоко торкнула, що все почалося і відбулося саме за людським вибором. Адже саме це і є Справжній героїзм... Свідомості, звичайно, складно зрозуміти, ось всю цю важливість і значимість того, що відбувається. Адже, по суті, ти знаходишся в глибокому тилу ворога людського. Тому що ти як Особистість поміщений в конструкцію з матеріальним тілом, з активною свідомістю, та ще й з усіх боків ти оточений штучною системою.

Ж: Тобто ти знаходишся всередині мертвого. І з рідним, з Живим тебе з'єднує тільки твоя Душа. І дійсно треба безмежно Любити світ Бога, щоб мати ось цю величезну силу Духа, щоб протистояти системі, будучи в ній поміщеним, щоб служити тут, у цьому пеклі, Світу Духовному для того, щоб повернутися Додому з внутрішньою, зрілою, зі справжньою перемогою…

Т: Так... Ігоре Михайловичу, Ви абсолютно вірно помітили, що стародавні легенди не зовсім прості, як здаються на перший погляд.

ІМ: Абсолютно вірно.

Т: Ось і в зороастризмі, і в християнстві, взяти навіть сказання про те, що Бог сотворив людину двічі. Ось ми зараз розглядаємо це питання…

ІМ: Так, в Біблії є опис сотворіння Богом людини не тільки на шостий день, але і на восьмий день. Виходить, Він вдруге її сотворив. Але тут вже пишеться зовсім по-іншому: «І створив Господь Бог людину із праху земного, і вдихнув у лице її дихання життя, і стала людина душею живою». Це книга Буття, 2 розділ, 7 вірш, будь-хто може відкрити і прочитати.

Тобто, якщо перший раз Він її створює за образом і подобою Своєю, Він створює того, хто є безтілесний. Це була одухотворена істота, нематеріальна. І лише справа часу, вона зріє, з'єднується і йде вже зрілою. То тут ми бачимо, що на восьмий день Бог сотворяє людину з праху земного. І ось багато що чіпляється за восьмий день. Ми стикаємося з дуже цікавим явищем, якщо відійдемо від Біблії як оновленого варіанту давніх релігій і трошки обіпремося на давні релігії (хоча і в більш пізніх релігіях це залишалося, наприклад, і в християнстві, і в ісламі є, і в багатьох інших релігіях є, в іудаїзмі дуже розвинене), чому саме на восьмий день давалося ім'я людині тощо?

Т: Так, у дуже багатьох народів збереглися перекази і священні дії, пов'язані саме з восьмим днем ​​народження людини...

ІМ: Абсолютно вірно, тому що саме на восьмий день в тіло людське, як в посудину, якраз і входила Душа і утворювалася Особистість. І звідси ось ці слова, що Господь Бог «вдихнув у лице її дихання життя», тобто створення Особистості…

Т: ...з приходом Душі.

ІМ: Так. Потім Особистість зріла, дозрівала, перебуваючи в тілі людському, і повинна була з'єднатися з Душею.

Т: Тобто, перебуваючи всередині мертвого, самої системи, яка налаштована проти всього божественного, будучи поміщеним в частину цієї системи, ти як Особистість, як Дух Живий, залишаєшся бездоганний в самовіддачі, в служінні Духовному світу, в примноженні духовної Любові навіть тут, перебуваючи ось в таких умовах…

ІМ: І тут якраз є героїзм. Чому саме так і сталося? У цьому теж є логіка для розуму, тому що жива істота, яка бореться за життя, яка проходить негаразди, вона здійснює певний подвиг: вона перемагає диявола, виграє свій Армагедон і набуває Життя. І приходить зрілий Ангел. Тобто це дійсно стає подією, яка відображається у всій безкрайності Світу Духовного.

Ж: Тобто всередині завідомо мертвого ти стаєш вічно Живим.

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Всередині завідомо мертвого

ти стаєш вічно Живим.

_____________

Т: Ігоре Михайловичу, ось ми зараз говорили про створення перших людей, і було б досить цікаво розкрити ще одне дуже важливе питання. Це питання в різних релігіях називають гріхопадінням першої людини, а в християнстві його називають як «первородний гріх або прабатьківський гріх». Ну і звідси виникає вже таке хвилююче питання для думаючої людини: «А чи грішний я від народження внаслідок того, що люди первісно грішні як рід людський? Чи грішний я первісно, або, наприклад, мої діти, або немовлята, якщо вони ще нічого поганого не робили?»

Якщо коротко, то що знає мирянин з цього питання? Те, що написано в третій главі книги Буття, що гріхопадіння було скоєно першою людською парою — Адамом і Євою в раю, коли вони, спокушені дияволом, скуштували заборонений плід від «дерева пізнання добра і зла» або, як ще його називають, «дерева життя і смерті». І в результаті їх вигнали з раю, і вони стали смертними істотами, тому вже згодом всі люди стали грішниками. І ось сьогодні є дуже багато різних розмов про це сказання з книги Буття.

Що лякає і обтяжує віруючого? Те, що він грішний з народження, що у нього гріховна порча. Що він почув у храмі? Що очищення, звільнення від влади «первородного гріха» відбувається в таїнстві Хрещення — це ритуал, який в християнстві вважається духовним народженням людини, тобто він як би формально вмирає для життя гріховного і народжується вже в нове благодатне життя. І що саме завдяки Хрещенню йому буде дарована свобода від тиранії диявола. Люди вірять в це, але далі віри в більшості випадків справа не йде. Як правило, люди роблять ставку на ритуал, але не на своє особисте перетворення,  не на внутрішню роботу над собою.

Серед богословів різних організацій, конфесій і течій теж немає єдиної думки в цьому питанні, кожен просто посилається на своїх авторитетів, на тих, хто, що, коли говорив з цього питання про те, чи грішна людина з народження.

Взагалі, Ісус цього не говорив, це сказали люди. «Первородний гріх» — це чисто богословський термін у християнстві. Він був введений через 400 років після Ісуса, в той час, коли християнство набуло статусу державної релігії. Загалом, як завжди: ніби люди і ходять навколо Істини колами, тільки коли намагаються зрозуміти розумом, то виникає ось ця одвічна суперечка, де правильно повинна стояти кома, як Ви вірно помітили.

ІМ: Говорячи про гріх, важливо розуміти, що людина первісно вільна і за нею немає гріха. Людина  — маю на увазі як Особистість. Що таке «перший гріх»? Ось ми часто зустрічаємо в різних релігіях, що людина первісно грішна. І ось тут слід розібратися, що таке гріх.

Т: Так, питання якраз полягає в тому, що поняття про гріх, який скоїла перша людина, про її гріхопадіння, воно є і в переказах інших релігій, наприклад, у тому ж зороастризмі. Але до цього ми ще повернемося. Дійсно дуже хочеться розібратися, як воно є насправді…

ІМ: Перший гріх насправді — це той момент першого, самого першого гріха, коли людина як Особистість повірила свідомості. Це перша віра в брехню. Ось це і є перший гріх. Коли вона спокусилася від свідомості, як Особистість спокусилася на ілюзії свідомості, на щось матеріальне.

Ну і в подальшому можна говорити просто, що людина як Особистість первісно не грішна. Але тоді виникає питання, якщо людина як Особистість не грішна, то чому ж вона переходить в стан субособистості або, кажучи мовою релігії, чому вона потрапляє в пекло, якщо вона не грішна? Але тут є таке поняття як бездіяльність.

Людина як Особистість приходить в цей світ для того, щоб набути свободу від світу матеріального і з'єднатися зі Світом Духовним, тобто прийти як зріла істота у Світ Духовний. Але її бездіяльність як Особистості, коли людина живе світом ілюзії і всю свою увагу вкладає в ілюзії від свідомості, в свою ненаситну, ілюзорну сутність, по-іншому її не назвеш, вона просто марнує життя. І вона, скажімо, як ось жіноча яйцеклітина, яка виявилася незаплідненою. Так і Особистість, якщо вона «не запліднена», то вона стає субособистістю. Продовжує, звичайно, своє існування, оскільки закон збереження інформації ніхто не відміняв, і поки є енергія, поки є носій, інформація буде існувати. Тому людина і залишається ось саме в стадії субособистості.

Але як такий гріх припиняється, як тільки людина як Особистість, підкреслюю, звільняється від рабства свідомості. Людина починає вже існувати самостійно. Вона не допустить нічого поганого. Основні свої зусилля і всю свою увагу вона прикладає саме до Світу Духовного, до пошуку спочатку цього шляху, а в подальшому до перебування в цьому стані, поки не набуде Життя.

Так що гріх як такий — це поняття відносне, і воно більше нав'язане для Особистості. Все просто. Насправді все просто, дуже просто. Є свідомість, є Особистість, є Душа, як провідник, або, скажімо, як транспортний засіб, можна її так назвати. Якщо Особистість встигла з'єднатися, тобто якщо Особистість відійшла від влади свідомості, скинула свої кайдани, вона побачила реальність, вона прочула Світ Духовний. А прочувши Світ Духовний, вже не хочеться від нього відходити.

Т: Так, це дійсно просто. І це дуже легко можна зрозуміти, навіть прочитавши у тому ж Православ'ї, що спочатку людина не знала досвіду безблагодатного стану. Що гріхопадіння як таке — це втрата блаженного піднесеного стану перебування з Богом, це втрата Життя в Богові. А це блаженство пов'язано з присутністю в людині від самого сотворення благодаті Духа Святого. І що в Пророках діяв Дух і навчав їх, і всередині них був, і являвся їм. І в Адамі Дух, коли хотів, перебував з ним, і Адам знав солодкість Любові Божої.

Ж: ...Так, і що Дух Святий є Любов і солодкість Душі... І хто пізнав Бога Духом Святим, той ненаситно день і ніч рветься до Живого Бога.

Т: Так... І ось це також пояснює, чому наслідком відпадання від Бога стала смерть: ось наскільки людина віддалилася від Бога, ось настільки вона наблизилася до смерті.

ІМ: Так. Коли Особистість знаходиться в рабстві свідомості, вона живе ілюзією, саме нав'язаною ілюзією. Ну тут ось це можна назвати станом гріховності. І, природно, за тебе гріх ніхто не відмолить. Ніхто тобі його пробачити не зможе, поки ти сам не відійдеш. Простий приклад, візьмемо давні часи: людина знаходиться в рабстві у фараона. Зустрічає такого ж раба, той раб їй каже: «Ти не раб, ти вільний, ти можеш йти куди хочеш. А на кайдани не звертай уваги. Те, що ти можеш ходити строго в певному місці, ну яка різниця, ти ж вільний. Задовольняйся тим, що є, і радій, і хвали свого господаря». Тому що якраз для рабів господар і є бог, він може зробити з їхнім життям, що хоче. Але знову-таки під життям тут розуміється лише тимчасове існування. Ну, тому думайте самі.

Т: Так, раби не знають Бога, тому вони і раби. Вони сприймають свого господаря як Бога... Ось знаєте, хотіла теж поділитися одним моментом зі свого дитинства... Звичайно, зазвичай про свої відчуття в дитинстві у сучасному суспільстві не прийнято говорити, тому що свідомість нав'язує якусь гру в образ, в авторитет, «в хорошість». Деякі історії і розповіді про себе, на думку свідомості, можуть псувати твою репутацію. Але якщо чесно, то просто набридло жити за її правилами... І коли ти для себе приймаєш те, що «істина мені дорожча», то тоді стає легко озвучити те, як вона працює. І ось в дитинстві я дійсно відчувала в собі вкраплення поганого, ось цієї гріховності чи що, що було щось від Тваринного начала. І хотілося бути хорошою. А ось це погане постійно давило, і хотілося в собі уникнути цього стану. Але воно було дуже нав'язливим. Але тоді не розуміла, чому так відбувається…

ІМ: І ось ти правильно підняла питання. Насправді в дитинстві, особливо ось у віці 5-6 років, ну трішки старше, років до 10-11, люди відчувають якусь двоїстість. Вони відчувають, що свідомість нав'язує їм. Вони відчувають, що вони цього не хочуть, а вона нав'язує. Вони не хочуть боятися, а бояться. Вони не хочуть робити погане або обманювати, а обманюють. Вони розуміють, що щось в них нав'язується двоїсте. Але коли їм не розповідають про Особистість, коли для них це прихована інформація, Особистість втрачає ту силу для протистояння свідомості, не розуміє, як досягти цієї святості, досягти цієї свободи.

А що таке святість? Це перш за все свобода від оков свідомості, це якраз і є спокутування гріха. Спокута гріха — це якраз і є відмова від диктатури свідомості, коли ти стаєш дійсно вільною людиною, тобто Особистістю, незалежною від світу матеріального. Але ось багато хто скаже: «Але як ти будеш не залежати від тіла?» Тіло — залежить, свідомість — залежить, Особистість — вона лише тимчасово перебуває тут. Що важливіше? Над цим варто замислитися.

Але це не означає, що потрібно припинити, скажімо, будь-яке спілкування зі своєю свідомістю, ні в якому разі. Будь-яке прагнення прискорити процес — це йде від свідомості. Лише свідомість може диктувати людині покінчити з собою, або ось: «Ти зараз перейдеш до Бога. Просто ось лежи, нічого не роби, не їж, не пий, завтра ти помреш, тільки молися — і ти прийдеш до Бога». Та нікуди ти не прийдеш, субособистістю станеш. Чому?

Тому що якраз шлях до Бога — це саме робота Особистості, це прагнення. Якщо ти візьмеш, зірвеш зелений плід — він буде зелений. Все повинно достигнути. Так і тут. Інша справа, що у одних дозрівання раніше, в інших пізніше. Але той термін, який даний перебувати тут (навіть якщо людина осягнула багато, вона має право піти, вона почала Жити, відбулося злиття), але вона все одно буде тут. Чому? Служити Світу Духовному, тому що це потреба. А якщо в неї немає потреби у Служінні, значить, в неї немає розуміння Світу Духовного, розуміння цієї важливості, немає цілісності. Значить, це ілюзія від свідомості, чергова ілюзія.

Т: У багатьох є розуміння, що вони близькі до Істини, але свідомість.... Свідомість дійсно боїться фактів і практики.

До речі, ще цікаво, як згадується про перший гріх людей у зороастризмі. Ось сьогодні якраз згадували про створення першої пари людей з ревеню, про те, що написано в сказанні з 15 глави «Про природу людей» священної книги зороастризму «Створення основи» (Бундахішн). І ось там цікаво, що, згідно ось цього сказання, коли люди перетворилися в образ людський (тобто набули матеріальність, тіло), то чим вони продовжували Жити всередині себе? Тим, чим вони насправді були по Духу своєму. Вони жили Радістю, Радістю в Любові Божій, ось цим станом духовної благодаті як джерела їхнього справжнього Життя.

Згідно сказання, Бог (у зороастризмі Його величали як Ормазд, це скорочення від Ахура Мазда) сказав першій людській парі, яких звали Машйа і Машйане, що... Зараз просто деякі моменти процитую...«“Я створив вас з  найдосконаліших і кращих спонукань. Чесно виконуйте діяння віри, думайте благі думки, говоріть благі слова, робіть благі справи і не шануйте девів”. І спочатку обоє вони так і подумали, що вони помислять один про іншого, що він — людина для нього. І перша справа, що вони зробили... вони (так і) подумали... А перші слова, які сказали, це: “Ормазд створив воду, землю, рослини, тварин, зірки, місяць, сонце і всі блага, походження і плоди яких — від прояву праведності”».

І важливий момент у сказанні, що: «Потім противник пробрався в (їхні) думки і осквернив ці думки. І вони заволали: “Злий дух створив воду, рослини, тварин і всі інші речі, які названі”. Ця брехлива промова була виголошена під впливом девів, і Злий дух отримав від них (свою) першу радість. Через цю брехливу промову обидва вони стали грішними, і душі їхні (залишилися) у пеклі до кінцевого втілення».

ІМ: Вони повірили свідомості... У даному випадку, якщо ми розглядаємо зороастризм, в якому трактується про те, що люди подумали про погане, і Аріман зрадів їхньому гріху, тобто вони протиставили себе Богу, Світу Духовному, але тут якраз і є те, що вони повірили свідомості.

Т: Так, вони просто повірили своїй брехливій матеріальній свідомості.

ІМ: Правильно. Тобто люди відчували, вони із самого початку знали як Особистості, що цей світ сотворений Богом. Але свідомість їм нав'язала підміну, і вони повірили їй. І вони сказали в голос, що цей світ побудував Аріман і він належить йому.

Т: Так, вони стали оголошувати думки і бажання системи, що система нібито є творцем світопорядку. Тобто почали служити дияволу. Ось знаєте, це мені щось нагадує: Світовим розум, Абсолют, атеїзм, матерія є первинною, Великий вибух, самоорганізація матерії ...

Ж: Так-так-так.

Т: І далі розповідається на прикладі алегорій легенди про першу людську пару, як відбувалося ось це відходження людей від своєї істинної духовної природи і перекладення уваги вже на думки від свідомості. Згідно сказання, коли вони випили молока від білої кози, то Машйа сказав Машйані, що: «“Радість моя була від того, що я не пив цього молока, а тепер, коли я випив (його), радість моя зменшилася і тілу стало погано”. Від цієї другої брехливої промови девовська сила збільшилася ... »

Ж: Тобто відбулося вкладення сили уваги, ось цих божественних аллатовських сил, у думки про здоров'я свого тлінного тіла, про матерію.

Т: Так. І потім згадується, що коли вже вони приготували собі першу їжу на багатті з м'яса вівці, то одну жменю кинули у вогонь, сказавши, що «це частка вогню», а другу кинули в небо і сказали, що «це частка богів». Але «повз них пролітав птах-гриф і потягнув це м'ясо, тоді як перше з'їла собака». Тобто це алегорія того, що у тривимірності пішла вже розтрата сил Аллату на магію, на те, що є їжею для системи. Ось ці сили, вони не були вкладені у прибільшення Любові і Радості в Божій благодаті.

Ну а потім читаємо у сказанні, що «через невдячність, яку вони проявили, деви зробилися жорстокими, і (Машйа і Машйане) вони стали мимоволі відчувати (один до одного) гріховну злобу. Вони стали один проти одного, били (один одного), рвали (один у одного) волосся і (дряпали) обличчя». Тоді деви прокричали з темряви: «Ви — люди, шануйте девів, щоб ваш дев злоби відпочив». І далі йдеться про те, що Машйа пішов і здійснив, по суті, магічний ритуал, і від цього деви стали сильнішими, а обидва вони (Машйа і Машйане) стали настільки безсилі, що довгий час не могли виконувати те, що повинні були. І ось тільки після 50 років від цього моменту у них з'явилися вже діти та їхні нащадки, які сформували людські раси.

Ж: Тобто, по суті, гріх перших людей полягав у тому, що вони повірили своїй свідомості, стали втрачати чуттєве сприйняття Світу Духовного, глибинну радість від спілкування з Ним. І просто стали витрачати сили Аллату на брехливі думки, на думки про здоров'я свого тіла, на земні бажання — на магію. Адже, по суті, це те, що відбувається сьогодні з більшістю людей.

ІМ: Але знову-таки що є причина? У даному випадку це вкладення своєї віри, своїх сил в ілюзію, в обман у надії щось отримати. Просто це початкова стадія розвитку системи у світі людському.

 

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Людина як Особистість

з самого початку не грішна.

_____________

  
Rating: 5 / 5 from 7




Recommended Book

AllatRa Book download