Жива бесіда - сторінки 62-73

03:44:20 - 04:21:43

_____________

 

Т: Ігоре Михайловичу, ось ці Знання, які Ви повідали про систему, Знання від Спостерігача поза системою, вони дуже цінні. І у зв'язку з цим ти розумієш, наскільки система відводить увагу людської цивілізації у свої нетрі, ось все більше віддаляє людство від основної цілі існування — від духовного розвитку. Простий приклад із згаданої приматології, коли люди, вважаючи, що найцінніше в них — це розум, інтелект, не розібравшись з природою походження власних думок, намагалися навчити мислити мавпу. Але ось далі за природу примата, тобто примітивного інтелекту, справа не просунулася. А ось зараз робляться спроби навчити мислити машину, тобто створити такий самонавчальний штучний інтелект, такий розум, який би імітував психічні процеси людини і моделював би інтелектуальну поведінку, можна сказати, що навіть перевершував би людину.

Деякі вчені покладають великі надії на той час, коли він буде створений. Добре це чи погано — все, звичайно, залежить від того, що домінуватиме в суспільстві: або духовна складова людей, або те, як зараз — алгоритми системи Тваринного розуму в головах людей.

ІМ: Якщо ти хочеш дізнатися про що думає система, подивися уважно, про що думаєш ти. Все просто.

Ж: Просто бути чесним перед самим собою.

ІМ: Правильно. Ось говорять: «Штучний інтелект, штучний інтелект...» А що таке наша свідомість? Наша свідомість якраз і є той самий штучний інтелект. Те, до чого сучасні вчені прагнуть, воно вже дуже давно створене. Чому наш інтелект штучний? Та тому що цей світ не зовсім зародився так, як ось, приміром, нам розповідає сучасна астрофізика: що він зародився з точки, стався Великий вибух, утворилася матерія і тому подібне. Насправді все набагато простіше і складніше. Складніше для розуміння сучасної науки. А простіше, тому що насправді все простіше.

Т: Так, сучасна астрофізика, як, втім, і фізика, знаходяться, як кажеться в народі, у великій засідці, я маю на увазі більше у стадії питань, ніж відповідей. І тут дуже багато невирішених, так званих «великих проблем»: починаючи від питань космології раннього Всесвіту, розширення Всесвіту, тих же проблем зростання ентропії, незворотності і «стріли часу» і закінчуючи питаннями різної інтерпретації і нерозуміння багатьох процесів квантової механіки. Ось, наприклад, досі ж немає відповіді на горезвісне питання: «Куди потрапить електрон?»

Ну і, звичайно ж, в перелік «великих проблем» фізики входить і питання про зв'язок фізики і біології, так звана проблема редукціонізму, тобто зведення законів біології до сукупності законів фізики. Загалом, у людській свідомості є бажання пояснити життя і зародження життя на основі чітких формул фізики. І ось тут цікаво, які саме виділяються основні питання — це питання про походження життя і появу свідомості. І все це підводиться до ідеї створення «штучного інтелекту» і створення «життя в пробірці».

Так що питань, що у фізиці, що в астрофізиці предостатньо. Але відповіді на них украй скупі на даному етапі розвитку науки.

ІМ: Абсолютно вірно. Якщо ми зачепили питання астрофізики, то, я думаю, неможливо не сказати про те, що вчені, вивчаючи мікрохвильовий фон (який, як вони припускають, виник після Великого вибуху), вже приходять до таких висновків і висувають гіпотези про те, що наш Всесвіт — голографічний, що цей світ може бути однією великою голограмою. І що наше тривимірне бачення, те, що люди називають «реальністю», насправді — це всього лише ілюзія. Чому? Та тому що всі думки, інформація, ті картинки, які сприймає, як вважають, мозок нашого тіла, хоча насправді, як ми вже говорили, не мозок, а свідомість, вона всі ці думки сприймає у двовимірності. Тобто всі картинки, які у нас у голові, вони двовимірні. І лише коли Особистість звертає на них увагу або ж наділяє їх силою своєї уваги (чи як раніше говорили — зосереджується на чомусь), ось тоді вони сприймаються свідомістю як тривимірні.

Тобто, якщо будь-яка людина простежить, як до неї приходять думки, ось насправді з позиції Первинної свідомості, то вона побачить, що думок як таких в словах або ще в чомусь немає. Це тільки коли діалог йде, коли, як ми вже говорили, артисти крутяться в голові, тоді йдуть і слова в нас, і спори в голові. А так в цілому нам приходять картинки: одна змінює іншу, а то їх, як на екрані комп'ютера, навіть може бути і безліч, одна перебиває іншу. Але вони двовимірні. Досить звернути увагу, прикласти силу своєї уваги — це як ми навели курсор, припустимо, і розпакували, тобто активували якусь картинку, вона відразу набуває тривимірність у нас в голові.

Т: У всьому цьому ж криється основна відповідь на питання і тих же нейробіологів, і математиків, і фізиків, по суті, всіх, хто вивчає якраз ці питання: «Як зароджується і працює думка? Чому для мозку немає різниці між реальністю і фантазією? Чому ми живемо, немов у комп'ютерній симуляції і саме в такому сприйнятті часу і простору?» Ось питання про двовимірність, про тривимірність...

Ж: ...І чому в нашому буденному тривимірному сприйнятті якраз виникає така, скажімо, «сліпота до глобальних змін», які створює система в людині. Адже вона, по суті, обманює її і перенаправляє її ж життєві сили на своє підживлення...

Т: Тобто в усьому цьому також є основи для розуміння, чому думка матеріальна.

ІМ: Питання в іншому. Весь цей світ ілюзорний, він дійсно ілюзорний. Коли ми сприймаємо своєю свідомістю те, що ми бачимо твердим, насправді (ми вже не раз про це говорили), заглибившись, ми бачимо величезну відстань між атомами, а атоми також складаються із дрібніших частинок. І все воно не таке вже і тверде. Але коли ми це мацаємо, приміром, той же камінь або ось стіл — для нас він твердий. Наша свідомість його сприймає як твердий, щільний об'єкт. Він твердий, але в тривимірності. Якщо розглядати з позиції більш високого, сьомого виміру (але це може тільки Особистість, свідомість вже не може, але про це ми теж ще трішки поговоримо), то, виходить, стіл, він взагалі не існує. Чому? Тому що Особистість — це Дух, це не тіло. А свідомість — це прив'язана частина до матеріального тіла, і вона може сприймати матерію лише як матерію. Для свідомості навіть поняття, що таке «Особистість», «Особистість як Дух» або «Людина насправді Дух», — воно не сприймається свідомістю. Свідомість не може пояснити це логічно. Вона може порівняти: ось чашка, що стоїть на столі, і стіл — це тверде, це кераміка, це дерево, тут у свідомості є порівняння. А порівнювати те, чого вона не знає, вона не може.

Через це і виникало багато нерозумінь в людей, що таке Світ Духовний, звідси багато різних тлумачень і дуже багато спотворень із цього приводу. Приміром, про створення навіть тієї ж людини. Ось якщо ми візьмемо Біблію... Біблію досі тлумачать по-різному. Тобто виходить, якщо виходити з канонів Біблії, Бог створив людину двічі. Ну, ось і йде плутанина, про це ми теж поговоримо.

Т: Так, перша глава книги Буття підносить сюрпризи…

Ж: М-так, ще й які…

Т: Ігоре Михайловичу, а чому система на сьогодні починає поступово відкривати деякі таємні сторінки інформації про свій мікросвіт у цій своїй тривимірності? І чому люди стикаються з двовимірним явищем, тривимірним і тому подібне?

ІМ: Насправді нічого вона не відкриває. Завжди це було відомо. Якщо ми подивимося уважно на древні релігії, ось ми сьогодні зороастризм згадували, навіть в ньому проскакують ось ці розуміння про природу тієї ж думки, про типові програми системи, про істинну природу людини. Ми з вами якось вже розмовляли на цю тему.

Т: Так, дійсно в зороастрийських текстах є дуже багато цікавих моментів про які Ви нам розповідали раніше. Наприклад, там конкретно вказується, що Ахриман (тобто Сатана по-християнськи) — це «зосередженість на злій думці, вимовлення злих слів, творіння якихось злих справ, релігія чаклунства, зайняття єрессю, шлях обману»…

Ж: ...А злі думки іменуються «злими духами», ось якраз помічниками Ахримана — «девами».

ІМ: Так, і ключовим тут якраз і є зосередженість уваги людини на злій думці, тобто підживлення системи, свідомий вибір людини в бік Тваринного начала.

Т: Ось є ще згадки, що Ахриман нападає на створіння Бога подібно до настирної мухи. Адже думки, які крутяться в людини впродовж дня, вони ж дійсно подібні до рою мух, ось коли ти не хочеш їх слухати, а вони настирно дзижчать.

ІМ: Ну а як же, це ж програма, як та ж реклама в Інтернеті. А в принципі, сама реклама звідки списана? З шаблонів свідомості. Все фрактально...

Т: ...Цікаво, що в зороастризмі ж описані і ознаки системи, ось той ворог людський, який прихований у вигляді свідомості... Ахриман не хоче, щоб люди упізнавали його, інакше вони просто не підуть за ним. І ось він намагається всіляко приховати від них свої істинні наміри, живиться людською дратівливістю, спілкується із злісними і мстивими людьми. І ось найчастіше він обманює людей якраз таки сумнівами, жадністю. Насилає на них сліпоту, глухоту, ворожнечу.

ІМ: Так, духовна сліпота і глухота — це те, що ми повсюди спостерігаємо в сучасній цивілізації.

Т: Ось чітко вказується його мета: що метою Ахримана є посварити людей з Ормаздом (тобто Богом Добра в зороастризмі) і зробити їх своїми друзями. Загалом, перераховані підступи системи Тваринного розуму.

Ж: ...Там якраз є деякі цікаві моменти, які вказують на те, що колись ця чергова релігія формувалася із залишків вчення про Духовний світ.

Т: Цілком вірно. І там є відголоси про такі знання, як про нескінченний час, який існував спочатку (у зороастризмі називали «зурван»); знання про існування Духовного світу, яке іменувалося як «менок», тобто те, що в перекладі означало «невидимий», буквально «духовний»; знання про те, що Бог перебуває в області «нескінченного світла», що Він — Всевидющий, що Він  — Всезнаючий. А також про те, що Бог створив людину двічі, про духовні пошуки, про післясмертну долю, про Суд на мосту Чинват і дуже багато іншої інформації. Так зороастризм — це I тисячоліття до нашої ери. І це вже оновлена калька із старовинних вчень, тому що ця релігія була утворена з більш давніх вчень і релігій індоіранців, аріїв.

Ж: Все є, тільки втрачені ключі духовного розуміння. Свідомість затерла людям головне часом, перекладами, ну і, звичайно ж, трактуваннями від розуму.

Т: Тобто  всі ці знання  — вони були здавна. Хто шукає, той завжди знайде.

ІМ: Абсолютно вірно. Є реальність, яка знаходиться за межами матерії, а є світ тимчасовий, наповнений ілюзіями. Але тут знову виникає сприйняття від свідомості, коли люди за допомогою свідомості сприймають цей світ, у них виникає такий дисонанс, несприйняття, нерозуміння того, що свідомість, наприклад, може бути смертною, а людина — безсмертна, тобто як Особистість. «Ну як це, якщо я — свідомість», якщо людина асоціює себе зі свідомістю, значить, «свідомість має бути безсмертною». І звідси багато таких тлумачень.
І ось цей парадокс, звичайно, багатьох заганяє в такий релігійний глухий кут, коли люди самі собі не можуть пояснити за допомогою своєї свідомості. Але це їх підштовхує на різні пошуки шляхів до Світу Духовного. Зсередини вони відчувають цю необхідність, а опираються на зламану милицю — на свідомість. Набираються різноманітних інструментів із різних релігій, із різних сект, різних тлумачень, але, виходить, як Ждун, сидять і чекають.
Знати вони знають, внутрішньо прагнуть до Бога, але свідомість їх тримає на місці. І вона їм розповідає: «Ти ж уже все знаєш, ну куди тобі, людино, йти? Адже ти вже все знаєш: ти вже вивчила і Біблію, і Коран, і багато-багато іншого, і буддизм, і Веди, все-все вивчила, навіть Каббалу напам'ять знаєш. Ну, ти вже людина просвітлена, одухотворена, можеш сперечатися з будь-яким імамом і доводити йому свою правоту, де правильно повинна стояти кома». Ось у цьому і весь фокус.
Ти знаєш, де вона повинна стояти, сам із собою спілкуєшся на цю тему і з іншими, тільки до Бога не наблизився ні на міліметр. Чому? А тому що йде говорильня.

Т: Так, виходить, що система плодить лише теоретиків пізнання, а не практиків.

ІМ: Чому виникає ось така парадоксальна ситуація: люди багато говорять про Бога і дійсно прагнуть до Бога, але вони — говорять, далі не роблять? Тому що система так налаштована. Ось ми торкнулися зараз штучного інтелекту, і є такий показовий приклад... Хлопці провели експеримент. Вони взяли ботів... Боти — це штучний інтелект, це те, що спілкується з людьми іноді по комп'ютеру, а деякі думають, що це теж люди. Вони набираються розуму і шаблонно відповідають на певні питання. Так ось, взяли двох ботів... (Цей приклад люди можуть знайти в Інтернеті, подивитися, це досить цікаво). Два бота, які протягом багатьох років спілкувалися з людьми, у них було по мільйону розмов. Загалом, ці боти набралися розуму, стали такі розумні і просвітлені, майже як люди. І коли їх звели між собою заради експерименту, про що говоритимуть два бота, то вони трішки поспілкувалися як завжди, ось як мало знайомі люди, а потім один бот запропонував іншому боту: «А давай поговоримо про Бога». І ось це ключовий момент. У багатьох це може проскочити як би само собою зрозуміле. Але тут є маленький ключ для розуміння, як працює система. А система так і працює, свідомість людей у всіх працює так: «А давай поговоримо про Бога!»
Тобто не те що: «Давай ми підемо, наблизимося до Світу Духовного, давай ми докладемо зусиль для пізнання Бога». Ні, система налаштовує Особистість так, щоб вона сиділа і слухала, як артисти перед нею будуть говорити про Бога. Під артистами я маю на увазі в нашому розумінні — свідомість. Тобто ось ця сцена розмови самого себе з самим собою ж або з кимось... А хоча яка різниця?! Ось для кращого розуміння ще раз уточню, зайвим не буде: що свідомість кожної людини — вона індивідуальна, але вона є частиною цілої системи, частиною того, що багато хто називає Абсолютом, Надрозумом або Вищим розумом тощо. Але це жодним чином і ніяк не відноситься до Світу Духовного, до Бога.

Так ось, виходить, що ми, навіть спілкуючись на рівні свідомості один з одним, це все одно, що система грає в шахи сама з собою. Звідси і виникає... Ми говорили вже про те, що навіть коли двоє сперечаються, вони ще сперечатися не почали, вони ще не зустрілися, а вже результат їхньої суперечки давно вирішений наперед. Так само ось як граєш сам з собою в шахи, ну по-любому, якщо ти за чорних, виграють чорні. Ну як же ти можеш сам собі білими мат поставити? Так і тут.
У цьому і весь сенс, у цьому вся ілюзія, я б сказав, обману. Вона криється в тому, щоб людина сиділа, як Ждун, і чекала, коли до неї прийде Бог і скаже: «Ну ходімо зі мною до раю. Ти ж хороша. Ти, дивися, ти все прочитала. Ти все знаєш, і ти внутрішньо прагнеш до мене, ти вже заслужила». Система так і розповідає людині. Але не просто підемо, а «ти ще в тілі прийдеш»…

Т: Воскреснеш в тілі...

ІМ: ...Так, воскреснеш в тілі там... і буде у тебе багато матеріального щастя і благ, і всього хорошого. Це ж рай, а в раю має бути все.

Т: Ось система видає через свідомість людей все, про що мріє сама, ось про те ж своє безсмертя. Ось звідси у людини такі матеріальні бажання від свідомості, як мрії про воскресіння в тілі і про матеріальний рай... Ось, до речі, люди часто питають, що таке «рай».

ІМ: У різних релігіях по-різному згадується про рай. Але рай — це асоціативна передача. Чому знову-таки під диктовку свідомості деякі свого часу, створюючи релігію, внесли цілком серйозно, і цілком серйозно потім свідомість інших людей чіпляється і вірить в те, що після смерті через певний час люди відродяться в тілах зі своєю свідомістю в якомусь матеріальному просторі. І там вони будуть жити вічно...

Т: Із звірами...

ІМ: Звичайно, зі звірятами різними, де буде мир і спокій. Але, а тут же знову логіка включається, якщо це рай — вбивства не повинно бути. Значить, лев буде гризти морквину, сидячи разом із зайчиком біля річки, і буде милуватися, як плаває щука з карасем в обнімку. Ну тоді чим гірші рослини? Ну зайця ж їсти не можна, це ж вбивство. А морквина, виходить, що, жити не хоче чи що? Морквина ж теж є частиною одухотвореною. Ось якось несерйозно все виходить. Як не крути, все впирається в те, що один іншого поїдає. Але що ж це за рай, якщо там один іншого поїдає? Неправильно.
Чому навіть люди, які все життя прослужили на великих посадах у різних релігіях, вони сумніваються в існуванні раю? Тому що самі собі такого понапридумували від свідомості, що їх же свідомість і вірити не хоче. А чому? Тому що вони відчувають інше.

Т: Так, світ Божий можна відчути тільки глибинними почуттями. Глибинні почуття йдуть далеко за межі шести вимірів. А система обмежена тільки шістьма вимірами.

ІМ: Світ Божий — це інший світ. Він за межами будь-яких вимірів. Він безмежний. А вимір тому і вимір, що його можна виміряти.
 
_____________


ВІДЕОЗАСТАВКА

Світ Божий — це інший світ.
Він за межами будь-яких вимірів.

_____________

 
Т: Ось Ви цікаво підмітили, Ігоре Михайловичу, про те, що ми живемо в світі одухотвореному... Люди дуже часто плутають і змішують два різних за змістом поняття: одухотворений і одушевлений.

ІМ: Ось тут теж феномен. Візьмемо, наприклад, релігійні перекази. Коли Бог створював людину, то Він створив і рослини, і тварин, все, що одухотворене. Мається на увазі під словом «одухотворене» те, що живе. Все, що живе — воно живе завдяки Духу, не Душі.

І ось багато хто плутає... Люди сперечаються: «Чи є Душа у собаки, чи немає?» Ну немає Душі у собаки і бути не може. Те, що вона тварина одухотворена, природно, вона б жити не могла, якби вона була неодухотвореною. Навіть будь-яка рослинка, будь-який мікробик, він живе завдяки тому, що він одухотворений.
А тепер я б запропонував людям провести такий уявний експеримент, змусити свою свідомість трішки попрацювати на Особистість, на себе. Ось уявіть, візьмемо... ну, все що хочете. Давайте, наприклад, як в анекдоті, візьмемо рибу або блоху: якби на рибі була шерсть, то на ній були би блохи. Візьмемо блоху, слона і людину. І ось ми дивимося — вони абсолютно різні. Але якщо ми розкладемо їх на частинки і навіть підемо за кванти, то ми побачимо всього лише рух енергій, з яких утворюються певні польові структури або хвильові структури, як ми їх можемо назвати, які несуть вже інформацію. А вже з них утворюються первинні цеглинки всесвіту, з яких утворюються там кварки, потім більше — атоми. З цих атомів утворюються молекули, з яких збирається тіло. І ось тут вже пішла різниця.

Тобто ось саме збір молекул, зауважте, молекул (це вже бог зна яке з'єднання), з них вже утворюється, з одного боку, слон, завдяки певній інформації, з іншого боку — блоха, а з третього — людина. Але людина вигідно відрізняється від них від усіх. Чим? У неї є Душа. І природно, завдяки тому, що є Душа, є Особистість — є те, що колись створював Бог людину, як істоту нематеріальну, тобто без тіла. Ось ми до цього повернемося, це теж цікавий момент, але трохи пізніше.

Так виходить, що ні у блохи, ні у слона немає ні Душі, немає ні Особистості. Але є певні, скажімо так, свідомості. Навіть у тієї ж блохи, у неї є певні навики виживання. У неї є певні рефлекси, як існувати. Адже вона ж не заскакує на дерево і не намагається його прокусити? Ні. Вона заскакує на собаку, на людину чи ще на когось і харчується кров'ю — це її потреба. А звідки виходить потреба? Знову-таки від свідомості.  

На сьогоднішній день багато хто вже, слава Богу, і говорить про це, що і у риби, і у птахів є досить виражена свідомість. Вони можуть використовувати інструменти для виживання тощо... Ось дійсно, і пташка може за допомогою палички десь виколупувати черв'ячка, адже це вже використання інструменту. Деякі риби теж використовують певні інструменти для видобутку їжі або створення собі кращих умов для зимівлі, або ще щось. Це не просто якась генетична пам'ять, яка змушує їх рухатися. Свого роду це свідомість, у когось більше, у когось менше. Але у тварин немає Душі.  
Провівши паралель між живими істотами, можна зробити висновок, що людське тіло нічим не відрізняється, скажімо, на молекулярному рівні від тіла тієї ж блохи або того ж слона. Тобто ті ж елементи, але в іншій послідовності, в іншій кількості. Але ось ми тепер підемо назад по ланцюжку: до атомів, від атомів у частинки до квантових станів, потім за квантову межу підемо, і ми потрапимо туди, де є хвилі, те, що ми називаємо енергіями — рух хвиль згідно певної інформації, закладеної в них, які перетворюються в ті чи інші частинки.

А якщо ми підемо ще трохи далі, то ми побачимо первинну енергію, те, що називають в релігіях «дух». Важко виразити, що це, навіть сучасною мовою. А раніше це було ще складніше. Тому візьмемо це як визначення, припустимо, певні сили або, простіше кажучи, Аллат — сили, що йдуть від Бога, тобто первинний стан, те, що виникає. Звідси воно і починає вже утворюватися.  

А ось ця сила (Аллат), вона дає життя і тілу людини, і тілу блохи, і слона, і тієї ж травички. І виходить, все, що живе — воно одухотворене. Але це не означає наявність Душі. Чому? Тому що Душа — це інше. Я б це порівняв, ось сучасною мовою кажучи, Душа — це щось на зразок порталу, це те, що напряму і завжди пов'язане зі Світом Духовним. Це те, через що Особистість може контактувати з Безмежністю і Безкінечністю. Це те, завдяки чому Особистість може дійсно сприймати Світ Духовний.

Т: Тобто, виходячи з усього цього, слідує, що споконвічна природа всього довкола, в тому числі і людини, — вона інша, тобто не та, якою її звично сприймає наша свідомість. А свідомість нав'язує нам віру і сприйняття світу вже у звужених, обмежених навіть в тривимірності, рамках, тобто через тактильні відчуття, зір, слух і так далі.

ІМ: Сама система зацікавлена в тому, щоб Особистість концентрувала увагу на тривимірних об'єктах. Тобто вона ж не показує людині в свідомості те, з чого вони складаються у своїй суті... Ось навіть ми зараз проводили уявний експеримент, і ми змушували себе подумати про це. Але знову-таки, дивлячись на цю ж чашку, дивлячись один на одного, ми не бачимо молекул. Нам не дано земним зором все це споглядати. І для нас у тривимірності: ми ось маємо форму, ми маємо образи, і руками нашими ми мацаємо стіл — він твердий, ми мацаємо чашку  — вона тверда. В цьому і феномен якраз всієї цієї тривимірності, що, перебуваючи в системі, вивчати систему вкрай складно.

Чому люди часто стикаються, коли вивчають систему, перебуваючи в ній, вони натикаються на неприємності для себе, скажімо так, м'яко? Система ніколи не дозволить своєю частиною (свідомістю) вивчати себе ж. І штучний інтелект, ось ми з нього почали, він ніколи не буде створений в тому варіанті, про який мріють деякі люди. Чому? Система не дозволить створити клон самої себе. Вона буде контролювати... Так, можна створити дуже розумний штучний інтелект, який буде знати багато що, буде прикидатися свідомістю, на зразок людини. Може в шахи обігравати, але це вже є на сьогоднішній день. Багато що прораховувати, розраховувати... Але він ніколи не буде одухотвореним.

Т: ...Тобто живим, вільним і самостійним об'єктом, тому що він буде в системі і під контролем системи.

ІМ: Так. Тут виникає, звичайно, ще одне питання про дев'ятий день... Але, якщо ми його торкнемося, нам доведеться зайти далеко за квантову межу і поговорити про речі, які були споконвіку закриті для мас. Ну, я думаю, людям це буде цікаво. Тому, якщо є бажання, ми можемо підняти це питання.

Т: Добре, було б цікаво. Але ось спочатку хотілося б підсумувати: тобто система замовчує, що цей світ — це світ ілюзії…

ІМ: Світ ілюзії і обману, штучно створений самою системою. Це вона і замовчує.

Т: Ігоре Михайловичу, а ось якщо Особистість вільна…

ІМ: Якщо Особистість вільна у своєму сприйнятті Світу Духовного, то ніяка система на неї не зможе впливати. Справжня реальність, вона одна  — це Світ Духовний. А все інше  — це тимчасово існуюче. Все, що існує тимчасово  — воно не може бути реальним, тобто воно існує в певній точці при певних умовах і лише певний фрагмент часу, не більше.

Чому я говорю фрагмент, а не відрізок?  Тому що для нас час плине. Він має свій початок і свій кінець. І у нас є сприйняття точки часу. А якщо дивитися зі Світу Духовного, то час — він як лінія, і будь-який фрагмент можна подивитися.

Ж: Так... з реальності Бога... Сприйняття глибинними почуттями — саме це дає повноту сприйняття Справжньої реальності і саме це дає розуміння, навіщо існує весь цей тимчасовий світ.

ІМ: Весь цей світ, він існує для певної мети, природно, і мета у нього проста насправді.

Те, що розповідають про хаос, ще про щось, немає хаосу, все впорядковано. І перш за все, упорядковано самою системою. Бог не втручається в цей процес, це вже точно. Так, світ створений Ним, але в ньому є система — це той дрібний антипод, який намагається, скажімо так, нав'язати думку про себе людям, що він і є бог.

Тут є цікавий момент. Ось давай подивимося, припустимо, на тих же атеїстів, які розповідають: «Я не вірю в Бога». Але, природно, що це їхня свідомість розповідає. А ось Особистість знаходиться настільки в невигідному, загнаному стані, що навіть не може протистояти від себе…

Т: Але зате вони стверджують: «Я вірю в Абсолют, я вірю в Вищий розум», тобто «я вірю в систему», «я вірю в диявола» або «я служу дияволу». Простіше і правильніше було б сказати: «Я раб бога, який є нічим іншим, як дияволом». Тобто вторять своїй свідомості або, як вже зараз говорять люди, вони «відкривають рот лише з волі свідомості, лише з волі системи». Ось знову ця гра від системи в «вірю-не вірю».

ІМ: Тут ми торкаємося питання віри... Ось чому люди кажуть: «Ти віриш в Бога чи не віриш?» Адже людина, яка дійсно осягає Бога, а не вірить... А давайте копнемо трохи далі. Якщо ми глянемо в глибину цього питання, адже поняття «віриш в Бога» не існувало. Було: «Знаєш Бога», «Я знаю чи я пізнаю Бога». Тобто люди, які знають Бога — це ті, кого ми зараз називаємо Святими, ось в такому розумінні. Вони знаходяться в контакті зі Світом Духовним, вони живуть Світом Духовним. Вони вже безсмертні. Можна вбити їхнє тіло, але їх — не можна, вони недосяжні для самої системи, тому що вони вже Живі.

А людина, «що йде до Бога» або «що пізнає Бога», якщо перекласти на мову сучасності, то та, що пізнає Бога — це людина, яка прагне до Бога, відчуває, що Він є... Але ж будь-яка людина відчуває, навіть самий затятий атеїст, ось якщо він задумається, проведе банальний розумовий експеримент над собою, то він побачить, що у нього кілька свідомостей, і є той, хто спостерігає за свідомістю, і є той, хто спостерігає за тим, хто спостерігає за свідомістю. Це не каламбур, це реальність.

І якраз той, хто спостерігає за спостерігачем, за свідомістю, він якраз і може відчувати ту велич Світу Духовного, яка виходить по ось тій «срібній нитці» (ми якось розповідали про неї, говорячи про Душу). А Душа — це вже частина Світу Духовного, тобто частина Бога.

Т: Ось Ви зараз, Ігоре Михайловичу, говорите дуже важливі розуміння. І, звичайно, каламбур це може бути тільки для тих, хто не вивчав найважливіші питання тієї ж сучасної наукової філософії, хто просто поняття не має про ті проблеми, які піднімаються і в онтології, і в гносеології, і в філософській антропології. І виходить, що Ви протягом всієї передачі зараз, по суті, відповідаєте на головне питання: «Як можливе досягнення Істини?» І куди вже ясніше... Адже основна мета науки, як, втім, і релігії — це і є пізнання Істини в її першооснові.

Все настільки просто... Але свідомість людська утримує увагу Особистості на постійних сумнівах, вимагає доказів, але доказів знову-таки саме в рамках тривимірності, і змушує боятися майбутнього, сліпо вірити з нерозумінням навіть в тих же релігіях…

ІМ: Але... свідомість нав'язує інше. Вона якраз і говорить: «Ти повинен бути віруючий, але не Знаючий». Тебе вчать, як вірити в Бога, але не вчать, як пізнати. Свідомість активно це підтримує. Парадокс у тому, що вона дуже активно підтримує якраз всі релігії, всі методи, всі навички, які ведуть до віри, які змушують людей йти до якихось святих місць або ще щось, долати, боротися, прагнути, але все у тривимірності.

А якщо ми подивимося, ось відкинемо тривимірність і глянемо з позиції сьомого виміру, то ми побачимо, що людина не рухається в духовному плані. Виходить вона — Ждун, сидить і чекає, коли до неї хтось прийде. Не прийде. Двері у Бога завжди відкриті, але люди закривають їх перед собою. І як я вже говорив, Бог любить лише тих, хто любить Його. І знає лише тих, кого любить.

Т: Так...

ІМ: Коли людина дійсно духовно розвивається, а не стоїть на місці, то рано чи пізно до неї приходить розуміння, що цей світ, він, скажімо так, дзеркально відображає Світ Духовний, просто зі зміною знаків і своєї суті. І ось ці дзеркальні відображення система фрактально копіює у себе, як, скажімо, якась гра тіней від свічки. Тобто все з точністю до навпаки: тут вогонь, а тут темінь. Рано чи пізно до людини приходить розуміння, що якраз в грі тіней і закладена вся суть і брехня самої системи, вся її ілюзорність.

Але коли людина розуміє більш глибоко, коли чуттєво починає сприймати і бачити вже очима духовними, я маю на увазі сприймати Світ Духовний і бачити очима духовними, до неї приходить розуміння і суті всього цього ілюзорного світу, що це всього лише тіні від дзеркал септона, не більше, вся ця матеріальна заклопотаність. Те, що називають люди життям, є не що інше, як порожнеча.

Якщо ми подивимося в проміжку часу... Ось для багатьох незрозуміло, чому порожнеча? «Я ось живу, я існую. Я зайняв якийсь певний простір. Я є». Так, ми є, але лише зі своєї позиції. А якщо ми глянемо з позиції хоча б одного мільярда років, чи жила людина чи ні? Якщо ми глянемо з позиції хоча б однієї галактики, існувала ця людина чи ні? Адже галактика величезна, в ній мільярди планет. А людина земна живе всього лише на одній закинутій дуже далекій планетці, в маленькому просторі. Все залежить, з якого боку спостерігаєш.

Коли людина духовно звільняється, вона стає Ангелом. ЇЇ упізнає весь Безкрайній Світ Духовний. ЇЇ не можна не помітити. І ось тут парадокс (парадокс полягає всього лише для матерії): що маленька, дрібна, непомітна людинка, яка існує дуже короткий проміжок часу, набуваючи Життя, звільняючись від рабства самої системи, вона стає Ангелом, який радує весь Світ Духовний, незліченну кількість таких же. Але він приходить не як раб, він приходить як рівний. Ось в цьому суть.

Рабство і зло є тільки тут, тому що тут є те, що називають смертю. Звідси все і йде. І ось тут є єдність і боротьба протилежностей, прагнення до влади, до ненаситності, до всього іншого. І навіть сама хороша, наймиліша людина, найдобріша, яку ти знаєш, а ти залізь до неї в голову — до неї приходять такі ж думки, як і до тебе, і хоче вона те ж саме, що і ти. Ну, єдина різниця, ти хочеш чаю, а вона — кави. Ти мрієш про «Мерседес», а вона — про «Волгу» або їй не потрібна «Волга», вона хоче собі зебру, яка різниця.

Суть не в речах і не в їхніх назвах. А суть в тому, що всі прагнуть до того (я маю на увазі всі, хто живе під диктовку своєї свідомості, або ж всі раби диявола), вони прагнуть до одного — влаштуватися трохи краще в цьому тривимірному маленькому світі і помріяти про Той Світ. Тобто сидіти і мріяти, і вірити, що воно прийде. Але скільки б ти не вірив, воно не прийде, якщо ти не підеш сам. Хочеш Любові Божої — навчися Любити, і ти її отримаєш. Бо той, хто Любить, відторгненим бути не може, оскільки він вже є.

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Хочеш Любові Божої — навчися Любити.

Бо той, хто Любить, відторгненим бути не може,

оскільки він вже є.

_____________

  
Rating: 5 / 5 from 4




Recommended Book

AllatRa Book download