Жива бесіда - сторінки 5-10

Текст передачі "Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до вічно Живого" за редакцією Анастасії Нових. (Примітка, скорочення в тексті: ведуча Тетяна — Т;          Ігор Михайлович Данилов — ІМ; Жанна — Ж; Володя — В; Андрій -А).

00:11:53 - 00:37:31

ВІДЕОРОЛИК №3


ІМ: Нічого не міняється ... принаймні, в методах, якими система впливає на людей через їхню свідомість. З чим стикалися Пророки? В першу чергу з нерозумінням людей, вимаганням від них магії і всіляких чудес у цьому світі для підтвердження того, що вони Пророки. Невіра, невдоволення, глузування, всякі образи, аж до відкритого протистояння, — це те, що доводилося Пророкам переживати не тільки від можновладців, але й від звичайних людей. Свідомість же не розділяє хто можновладець, а хто ні. Вона налаштовує всіх на одну хвилю Тваринного розуму, в першу чергу, на споживацьку хвилю. І коли приходить Пророк, то для системи це загроза насправді і тому вона починає всіляко протистояти через усіх своїх рабів. А раби — це не тільки можновладці. Серед можновладців теж багато хороших людей. Але, на жаль, і серед, як то кажуть, «простих людей» дуже багато рабів системи.
По суті, все це виявляє лик системи Тваринного розуму, те, як вона працює. Система Тваринного розуму не знає і не розуміє, що таке Світ Духовний, це в першу чергу, тому вона і всіляко протистоїть. А Пророки для неї — це загроза її тотальній владі над Особистістю людини. Тому вона і діє через свідомість людей, через нав'язану їхній Особистості гординю такими ось методами, роблячи їх агресивними, викликаючи в них страх. А страх спонукає до прямого протистояння.
Ось знову-таки страх ... Цікаво було б відмітити, чому людина відчуває страх перед Пророком або Духовною істотою? Адже їй нічого не загрожує. Це миролюбні істоти. Стикаючись з Пророком або Просвітленим, якоюсь одухотвореною людиною, люди відчувають, перебуваючи поруч з цими істотами, непідробний страх, тривогу через те, що свідомість це відчуває, через те, що це загрожує системі. І свідомість
активує свій вплив на Особистість саме в негативі, тобто таким ось чином вона намагається їх загнати у стійло.
Через свідомість, через гординю, агресію і страх як раз таки руками самих людей, як своїх рабів, вона намагається протидіяти будь-яким духовним проявам. У першу чергу протидіяти тому, що дає справжню свободу людям від кайданів системи.

Т: Дійсно, читаючи історію про життя Пророків, розумієш, що абсолютно нічого не міняється в цих питаннях протидії системи духовним сплескам у матеріальному світі.

ІМ: Абсолютно вірно. Візьмемо, наприклад, пророка Мухаммеда. У своїй діяльності він багато разів стикався з подібними проявами, які система активувала через свідомість оточуючих його людей, іноді найближчих людей. Це виражалося в різних агресивних проявах, невдоволенні. Простий приклад. Можновладці, які панували в Мецці, вони що зажадали від нього? Вони в першу чергу зажадали від нього прямих безпосередніх доказів того, що він Пророк, типу того, що «пересунь гору, поверни ріки назад». Все як завжди: тобто прояви тут, в тривимірності, волю Божу, ось «зміни і зроби щось, доведи нам, що ти — Пророк». Це, природно, що люди вимагають чудес від Пророків...

Т: ... тому що це свідомість панує над людьми і вимагає магії і нескінченних чудес для себе.

ІМ: Так, скільки дива не показуй людям, вони все одно будуть сумніватися. Вони будуть ставити під сумнів будь-яке диво, яке б Пророк не показав. Це дійсно так. Тому що вимагання чудес йде, кажучи мовою ісламу, від Ібліса, від шайтана, тобто від диявола.

Т: ... адже саме гординя, високомірність стали причиною падіння Ібліса.

ІМ: Так, в Корані в п'ятнадцятій сурі описується такий момент про те, що Аллах Всевишній сказав Іблісу про те, що ти
маєш владу тільки над заблудлими, які підуть за тобою. Всі вони в майбутньому житті приречені на пекельне болісне покарання жарким палаючим вогнем. Знову-таки, що означає жаркий палаючий вогонь, який спіткає людину після смерті? Говорячи сучасною мовою, це стан субособистості.

Т: Тобто навіть сьогодні в священних писаннях, незважаючи на їхні численні переклади, все-таки збереглися зерна знань... Дуже хороші слова ...

ІМ: Але вони хороші тільки тим, хто розуміє суть їх. Ось знову-таки я трішки відволічуся... Як людина сприймає це все? Свідомістю вона сприймає це все як казку, ні більше ні менше. Тільки той, хто набув досвід, той розуміє, що це не казка, а правда. У цьому біда.

Т: Як то кажуть: «Немає пророка у своїй Вітчизні».

ІМ: «Ісус же сказав їм: не буває пророка без честі, хіба що тільки у вітчизні своїй ... і в домі своєму». Це дійсно так, ось просте розуміння. Жила людина, яка знала тебе або група людей. Разом із тобою росли. І потім до тебе приходить або сходить одкровення, і ти стаєш Пророком. А що таке Пророк? Пророк — це вісник Бога, це той, хто доносить Істину, послану від Бога. Але люди ж тебе знали, вони росли поруч з тобою. Що їх зачепить в першу чергу? Вони будуть слухати те, що ти говориш? Ні. Вони будуть дивитися на тебе і думати: «Як це? Він разом зі мною ріс або росла, а тепер говорить про Бога». Хіба не так? Заздрість. А що породить в них це? Ненависть. Ненависть, яка в них буде породжена, насамперед, їхньою гординею. Тому що не до них зійшло одкровення, а до тебе. Тому в своїй Вітчизні пророка немає. Я б сказав так: Пророка немає в світі цьому для тих, хто живе цим світом.

Т: А як система відреагувала на появу в світі Ісуса Христа? Ось теж саме — агресією, починаючи від засудження правлячого жрецтва і закінчуючи цькуванням, їхньою ненавистю до всього святого. Та й що просили люди в Ісуса, маючи таку унікальну можливість просити про Вічне? Знову магії...

ІМ: Так, подібне було і з Ісусом. Люди просили в Нього тих же матеріальних благ для себе, здоров'я в першу чергу. Та й взагалі треба сказати, що не тільки ось з Ісусом... Це усталена така думка, що, якщо людина духовно просвітлена, значить, вона повинна бути ідеально здоровою, щасливою, багатою в цій тривимірності тощо. І поняття щастя, на жаль, в розумінні людському, це не єднання зі Світом Духовним і не справжнє Життя в справжній Свободі від тривимірності. А розуміння щастя для людей — це здоров'я, багатство і влада. Насамперед — влада, таємна влада. Не просто там тебе обрали якимось лідером або ще щось, а таємна влада, де ти можеш таємно диктувати цим лідерам, а вони виконують «твою волю». Чи твою? Ось у чому питання.

Т: Здоров'я, багатство, влада, тобто всі атрибути свідомості в цій тривимірності. Ось все, що тлінне і недовговічне, все, що смертне і тимчасове.

ІМ: Так, виходить усі матеріальні атрибути системи нав'язуються на свідомість людей. Чому багато людей прагнуть до пізнання так званого в лапках «духовного знання»? Насправді вони прагнуть до пізнання магії, до володіння деякою прихованою Божественною силою, яка дозволить їм мати владу над іншими людьми... в тривимірності. Але це прямо суперечить Світу Духовному. В Світі Духовному поняття влади не існує. Там якраз свобода від усіх цих тривимірних проблем. Чому? Тому що там немає зла, там немає горя, немає заздрості. Там є щастя і свобода. Людям важко це зрозуміти, перебуваючи в рабстві свідомості, тому що для людини, яка живе законами цього тривимірного світу, для неї справжня свобода — це коли вона може робити, що хоче. Для неї справжня влада, коли вона може таємно впливати на когось. Тобто магія, ось звичайна магія. Коли її бояться, коли її поважають, коли вона багата, незалежна. І їй плювати, що це триває дуже короткий
проміжок часу. Чому? Тому що свідомість розповідає: «Ну, ти ж досягла всього». Або ж найчастіше свідомість розповідає: «Ось ти навчишся, будеш займатися цими таємними знаннями, магією і ти будеш володіти цим». Але, як правило, вона ж не дає цих знань людям, вона всього лише їм обіцяє. Хоча багатьом своїм адептам система дає і владу земну, і багатство, деяким і здоров'я навіть... Тільки забирає потім більше.

Т: У ті часи, як, втім, і зараз, багатство було і залишається предметом гордості  в світі людей. І, очевидно, тому люди, які знаходилися у владі свідомості, не розуміли, чому Пророк живе і не просить для себе яких-небудь земних благ у Бога.

ІМ: Ось це нерозуміння ще більше викликало в людей, та й викликає, агресію, відторгнення, чому Пророки не просять будь-яких земних благ у Бога собі в першу чергу? І це викликає сумнів у їхній свідомості: «Якщо ти Пророк, якщо ти володієш, говорячи земною мовою, зв'язком з Богом і можеш у нього просити все, що хочеш, то чому ж ти не просиш собі в першу чергу? Як же ти можеш дати комусь, якщо собі не береш?»
Просто йде нерозуміння людей, що Пророк нікому нічого не дає. Він приносить всього лише  Знання. Люди самі беруть те, що хочуть. Хочуть служити Богу — служать Богу. Вони служать Богу заради того, щоб набути більше і те, що не закінчується. А коли вони починають, молячись Богу, просити, але просити земне, то вони моляться не Богу, вони моляться Сатані. Адже не можна просити у Вічності чогось тимчасового. Не можна просити у Життя смерті, не буває такого.
А будь-яке земне прохання, матеріальне прохання, яким би воно дорогим не здавалося людям... Хотілося б розібрати такий момент... У звичайному житті людському в людей є прив'язки. Є рідні, близькі, дорогі їм люди. Ну і просто своє життя. Особливо коли хтось із близьких захворів, людям хочеться допомогти, вони починають молитися, просити Бога, щоб дав здоров'я рідним, близьким, дорогим їм людям. Обіцяють, що будуть молитися Богу тощо. Тобто йдуть торги з Богом. Торги про що? Про здоров'я. Адже вони не просять про безсмертя, про спасіння душі, як кажуть релігійною мовою, у Бога для своїх рідних і близьких. Вони просять здоров'я. А здоров'я — це невід'ємна частина матеріальних благ. Від кого вони просять? Від свідомості. І хто їм це розповідає? Свідомість. І до кого вони звертаються в таких молитвах? До системи. До того, хто володіє цим матеріальним світом. До того, кому він належить.


Адже практично в усіх релігіях, так чи інакше, говориться, що є Князь світу цього. Тобто тут, в цьому тривимірному світі, є свій Князь, який управляє цим світом. І ось він якраз і дає ті блага матеріальні людям, коли вони це заслуговують, здоров'я те ж, але в обмін він забирає Життя. Люди цього не розуміють. Тому що багато хто знову-таки під диктовку свідомості вважають, що: «Краще тридцять років красивого життя, ніж якась там Вічність: чи є вона, чи немає її? Ось краще тут поживу. А потім що буде, те буде».
Люди просто не розуміють, що тридцять років, що сто років — це всього лише мить. Ніколи людина не встигне нажитися. І здоров'я багато не буває. Все воно проходить. Все насправді просто і все дано. Хочеш бути здоровим — лікуйся, стеж за своїм здоров'ям. Хочеш бути багатий — вчися, працюй, будеш, куди ти дінешся. І це не суперечить жодним законам. Хочеш влади — йди в політику, здобувай цю владу. Захочеш — доб'єшся. Питання в іншому: не можна використовувати магію для придбання якихось земних благ. Чому? Що таке магія? Магія — це перш за все витрачання життєвих сил, тих сил, які дані тобі для звершення духовних таїнств. А ти їх використовуєш у своєму бажанні та спрямовуєш на придбання чогось матеріального. Що б матеріальне ти не придбав, воно все одно тимчасове. В цьому йде підміна.
Ну, що зробиш, система сильна. Нічого не міняється. Люди як були людьми, так і залишаються. Вірніше, не люди, свідомість їхня. Система ж одна і та сама. Начебто люди
різні, свідомості різні, а система одна і та ж. Це ось візьмемо, кажучи сучасною мовою, гаджети різні: телефони, планшети, ноутбуки. Вони різні, але програми у них практично однакові і виходячи в Інтернет, вони виходять в такий же самий Інтернет і отримують таку ж саму інформацію. Ну, ось десь так... із свідомостями, з системою. Але тут дуже важливо, щоб оператор розумів, які програми можна активувати, а які не потрібно і що він за це заплатить.

Т: Ось скільки приходило Пророків і, в принципі, всі вони сповіщали про одні і ті ж Знання, про шляхи до Світу Духовного, про те, що подолати в собі, про двоїстість, про систему, про те, що Князь світу цього діє через свідомість самих людей.

ІМ: І в першу чергу говорили про те, що потрібно навчитися не довіряти своїй свідомості, що не думай про це, не тримай картинки тощо. Про це дійсно багато говорили Пророки. Але біда в чому людська? У тому, що в дійсності свідомості людській Пророки не потрібні і Знання не потрібні. Або якщо узагальнити, то людям не потрібні Пророки, їм потрібні джини, які б виконували  їхні бажання. Але тут правильніше було б сказати: не людям, а свідомості людській.
Що таке людина? Людина, перш за все, це Особистість, тобто та, ким не управляє свідомість, а хто управляє своєю свідомістю. А якщо людина не здатна управляти своїми емоціями, своєю свідомістю, вона підвладна Сатані. І, природно, тоді ця людина в першу чергу збирає каміння. Для чого? Щоб зустріти Пророка камінням...

Т: ...камінням сумнівів, гордині, заздрості системи ... Ось з чим і стикалися Пророки ... навіть від близьких, від братів ... шаблонна фраза від свідомості на будь-який сплеск від Духовного, мовляв, «як би ти мені не доказував, я тобі все одно не повірю».

ІМ: А хто говорив устами цього брата? Якраз і говорив Сатана, тобто свідомість: «Як би ти мені не доказував, я це не сприйму».
Чому? Тому що свідомість ненавидить світ Бога. І тут криється перше, найперше, чому свідомість людська відкидає все Божественне? Тому що свідомість людська смертна. Це як твій старий комп'ютер, він не вічний, ти його коли-небудь поміняєш.

Т: Ігоре Михайловичу, виходить, поки жив Пророк, ті Знання, які він приносив у світ, в принципі, були живі, не спотворені, можна сказати, завдяки його ну... авторитету...

ІМ: Ні. Просто вони не так швидко викривлялись, але викривлялись при ньому. Знову-таки, якщо ми беремо Мухаммеда, ми про це говорили, ну і будь-хто може ознайомитися: при його житті почали викривляти те, що він говорив, і вже з'явилося декілька людей, які почали викривляти іслам за життя самого Мухаммеда. А якщо ми візьмемо Ісуса, які за його життя відразу ж відбувалися підміни і зміни? Але Пророки могли говорити людям Правду, вони були тут, у цьому світі, і могли хоча б трішки відстоювати це все. А навіщо далеко ходити, навіщо брати великих Пророків? Давай візьмемо просто книгу «АллатРа» і подивимося, що зараз відбувається.
Адже скільки зараз з'явилося людей, які від розуму трактують її ось просто по-своєму. І для чого вони трактують це? Для своєї вигоди, щоб набути що? Владу над собі подібними. Створюють якісь закриті групи. Розповідають, що вони є якимись авторитетами в русі АЛЛАТРА або ще щось там, вони лідери АЛЛАТРА, ну і чого тільки немає. Причому люди їм вірять, людина прочитала книгу, щось зрозуміла, прагне дізнатися більше, а тут їй підвертаються якраз авторитети, які часом навіть і не читали цю книгу «АллатРа», і починається гра. Так ось, при сучасному житті, коли людина може взяти, сама прочитати, вивчити і почати працювати. Адже про це і пишеться, і розповідається. Адже це абсолютно не складно. Ну, хочеться поговорити з людиною.

І знову-таки скільки разів розповідали, скільки говорили, що якщо ти шукаєш шляху духовного, то шукай шлях духовний. А що
людям потрібно? Здоров'я, вирішення своїх проблем і дізнатися, що буде завтра. Ну, нічого не змінилося.

Т: А як бути людям для того, щоб і з «АллатРа» не відбулося те ж, що і сталося зі Знаннями в ті часи?

ІМ: Ну, це вибір людський: що виберуть, те і відбудеться. Ті, хто прагнуть до Життя, їх ніщо не зупинить. А ті, хто прагнуть до служіння системі, ну хіба можна мертвого вберегти від смерті?

Ж: Ми зараз бачимо не тільки погані приклади, але і багато хороших: і серед руху, і серед тих людей, які прокидаються. Їх значно більше. І це радує більше, що люди чують, що люди відчувають...

ІМ: І ось тут ключове — радує більше. Це радує. Ось для цього воно і є.

Т: Тобто вони всередині себе примножують радість духовну, роботою над собою, своїми справами, вчинками.

ІМ: Правильно, вони відстоюють позиції Світу Духовного в світі матеріальному, тим самим вони привносять радість. А радість — це як світло в темряві. І чим більше таких вогників спалахує, тим більше пітьма відступає, тим більше радості. Бачиш, як все просто.

Ж: Просто, дуже просто.

Т: Як світло і пітьма... Адже через пітьму свідомості відбувається заперечення всього Святого, перш за все заперечення всього Святого в собі як Особистості. Ну а що може породити мертве? Мертве як раз таки і породжує мертве.

ІМ: А Живе якраз породжує тільки Живе. Воно породжує ось цю внутрішню духовну Любов. І це дуже важливо.

Ж: Дуже важливо... Дуже важливо знайти в собі це Джерело, тому що воно породжує безкрайність Життя внутрішнього. Воно розкриває невичерпне Джерело щастя, радості. Воно безмежне і безкінечне. І воно дає Життя тим, хто приймає його на глибинному почутті. Воно дає Життя тим, хто вже зробив свій вибір і живе ним кожний день.

ІМ: У Біблії є... в Євангелії від Іоанна є один момент, коли Ісус попросив у жінки попити води земної. І він сказав їй, що всякий, хто п’є воду цю, він буде прагнути знову, а ось хто питиме воду, яку Я дам йому, той не буде прагнути повік,  тому що вода, яку Я дам йому, вона стане в нім джерелом води, що тече в життя вічне.
Це глибокі слова, зрозуміти їх можна тільки з відкритим серцем, як кажуть в релігії. А якщо підходити до цього за допомогою свідомості, то це взагалі не можна зрозуміти. Знову ми зводимо це все куди? До казки.

Так можна вірити Пророку? Свідомістю  — ні, Духом  — так. Особистості не потрібно підтвердження, вона знає, хто Пророк, тому що вона відчуває це і тягнеться. А ось свідомість стає на шляху Особистості, яка тягнеться до Пророка. Чому? Тому що знову-таки гординя і влада. І вона починає розповідати Особистості: «Не вір,  жени, візьми камінь і кинь в нього, тому що він такий же, як і ти, він із плоті і ти  із плоті. А Духа не видно. Якщо був би він Пророком, він дав би тобі все, що ти захочеш, ось тоді б ти повірив. А якщо він не дає тобі, а розповідає тільки про те, чого ти не відаєш,  та як же вірити йому?» І свідомість завжди аргументовано переконує Особистість у тому, що це не так. «І те, що відчуваєш ти,  — каже,  — це помилка, це твоя надія. Бог  — це той, який дає тобі все, що ти не попросиш. Він як батько». І ось дійсно, спробуй аргументувати проти. «Коли ти просиш у батьків води, хіба вони дадуть тобі, ну, скажімо, замість води ... розпеченого свинцю? Ні, звичайно, це ж батьки. Вони ж люблять тебе. Коли ти просиш їжі, вони дадуть тобі каміння? Ні, звичайно, це ж батьки, вони дадуть тобі хліба або того, що ти просиш, щоб ти наситив свою плоть. Так і Бог, ти попросиш у нього грошей  — він дасть тобі, тому що він любить тебе, якщо справжній Бог». Так аргументує свідомість.

Але правда полягає в тому, що для Світу Духовного час перебування тут земний, людський  — це час небуття, де людина вибирає: Жити або померти, спокуситися або звільнитися. І все плотське, що йде від Ібліса або диявола, як кажуть, або ж від свідомості, можна сказати, від Всесвітнього розуму там (для атеїстів, щоб їм приємно було), всі вихідні матеріальні бажання, які диктуються свідомістю, вони тимчасові і не несуть за собою нічого. Навіть бажання пізнати Бога, що виходить від свідомості, воно завжди спотворене, і воно завжди робить з цього таємницю. І кажуть: «Ну як ти можеш досягти Бога, тобто Світу Духовного? Ось скільки не думай про це, адже Він не прийде. А якщо ти хочеш пізнати і навчитися чогось  — йди, вчися і роби. Ось ти хочеш побудувати будинок, вивчай, як він будується, бери, будуй. Будинок ти можеш побудувати. А чи можеш ти побудувати, людино, Світ Духовний собі? Не можеш. Чому? Тому що ти його не знаєш. Раз ти його не знаєш, значить, його немає». Ось так Особистість і потрапляє в залежність і в рабство простими умовляннями, ну, і здавалося б, логічними поясненнями від власної свідомості. А ось тут варто зупинитися і подумати. Але, якщо ти сам собі господар, то навіщо ти пускаєш думки такі до Особистості своєї? Навіщо ти витрачаєш силу, дану тобі Духом для Життя і Спасіння, на те, щоб слухати казки? Навіщо ти прагнеш зла і навіщо ти твориш зло в світі цьому? Якщо ти хочеш Жити, то навіщо прагнеш до смерті? Над цим варто подумати.

ВІДЕОЗАСТАВКА

У СВОЇЙ ВІТЧИЗНІ
ПРОРОКА НЕМАЄ
ЛЮДЯМ НЕ ПОТРІБНІ ПРОРОКИ,
ЇМ ПОТРІБНІ ДЖИНИ,
ЯКІ Б ВИКОНУВАЛИ ЇХНІ БАЖАННЯ
ЯКЩО ТИ ХОЧЕШ ЖИТИ,
ТО НАВІЩО ПРАГНЕШ
ДО СМЕРТІ?

 

  
Rating: 5 / 5 from 6




Recommended Book

AllatRa Book download