Жива бесіда - сторінки 40-51

02:18:43 - 03:01:30

_____________

Т: Ігоре Михайловичу, а ось чого не бачать люди? Що все-таки глобально відбувається з ними?

ІМ: Ось питання хороше: «Чого не бачать люди?» Всього не бачать люди. Насправді, якщо ми беремо людину як Особистість, от як глядача, який є присутнім в театрі життя, то людина не бачить головного. Люди не бачать того, що вони —  Особистість. І люди не бачать і не розуміють того, що вони дійсно можуть стати безсмертними. Вони не бачать і не розуміють елементарного —  для чого вони тут, ось найпростішого —  в чому сенс їх існування.


На що вони уповають? На звичне: те, до чого вони звикли з дитинства, те, чому їх навчили. А чому їх навчили? Бути розумними, слухати свідомість, бути хитрими, жити, виживати. Жити і виживати де? Ось установка правильна: виживати. Знову-таки жити — це правильно. І жити добре — теж правильно. Але жити де? Життя вічне підміняється на тимчасове існування. І що відбувається з людиною? Вона як сліпа. А те, що показує їй свідомість... Ну правильно, вона їй показує: «Ось дерево». Людина підійшла, спробувала — дерево. «Ось камінь». Людина підійшла, спробувала, так, це камінь. Вона може підняти його, він важкий. І свідомість говорить: «Хіба з цим посперечаєшся? І наука це підтверджує. А ви говорите про якісь речі духовні».


Але хто підтверджує? І через що підтверджується? Через свідомість. А що таке свідомість? А ось людині якраз і здається, що свідомість — це вона. А чи вона? І ось тут найбільша загадка і найбільша слабкість того, кого називають дияволом чи системою. У цьому слабкість.
Багато хто стверджує, що сила сатани якраз і полягає в тому, що він зміг довести, що його не існує. А будь-яка людина, що стала на шлях Духовний, яка почала пізнавати всі складнощі цього шляху, всю його простоту і прекрасність, то перше, що вона бачить, це те, що свідомість її  — не її, і вона не служить їй. А свідомість — це і є диктатор, це і є частина системи, яка нею ж і маніпулює, і робить з неї як із вільної Особистості раба. У цьому сенс.
Але для того, щоб людина це побачила, вона повинна в першу чергу жадати внутрішньої свободи. Не хотіти, не бажати, а жадати. Це повинно бути її потребою. І ось тоді, коли людина відчуває цю потребу, ось тоді вона може пройти цей шлях. А якщо вона «хоче» і «бажає», то всі «хочу і бажаю» все одно йдуть через свідомість. Коли вона весь свій досвід «духовного шляху» (назвемо його так, в лапках) пропускає через свою свідомість, чи зможе вона кудись прийти?
Ось ви ж теж борсалися в цьому. Ну і як? Чи можна чогось добитися через свідомість? Нічого. Тому що вона зробить усе, щоб ти не просунувся. Чому? Тому що знову-таки закони матерії: «управляй і володарюй», «май, хоч тимчасово, але май, це набагато краще, ніж не мати нічого, ось у світі матеріальному».

Ж: Ну так, а якщо ж свідомість втратить владу над Особистістю, то вона ж просто не зможе вижити. І ось тут такий момент, дуже важливо його розуміти, що навіть після того, як людина за життя духовно звільняється, то свідомість все одно залишається з нею в комплексному наборі з тілом. Але при цьому, коли ти дійсно набуваєш ось цю внутрішню свободу, коли ти дійсно відчуваєш Духовний світ, живеш ним в кожному дні, він стає невід'ємною частиною твого життя. Ну і звичайно, стає вже дуже легко управляти своєю свідомістю. Зрозуміло, що свідомість все одно продовжує свою агресію відносно тебе як Особистості, все одно намагається ось такими шаблонами нав'язувати свої програми. Але Особистість, вона вже це розуміє, у чому є Правда. І ось у цьому сенс. Потрібно відмітити, що атакує свідомість значно менше, тому що ось цей процес стає для свідомості просто невигідним, збитковим.
А коли вже тіло доживе свої земні терміни, то вільна Особистість, яка досягла духовного звільнення ще за життя тіла, вона просто йде в Рідний Дім, вона повертається в Духовний світ. А свідомість припиняє своє існування назавжди. І ось саме тому, коли Особистість прагне, коли вона відчуває ось ці внутрішні пориви, коли вона дійсно відгукується на внутрішній поклик, на душевну Любов, на почуття, які йдуть від душі, ось саме тому, коли ти звільняєшся духовно, свідомість знає про це, і вона дуже боїться фізичної смерті тіла, тому що для неї цей процес, як і для фізичного тіла, — це просто смерть.

ІМ: У прямому розумінні, так. Ось ця частина системи, яка називається свідомістю людини, вона припиняє своє існування насправді після смерті тіла духовно звільненої людини. Але і вона втрачає владу над людиною, коли людина духовно звільняється за життя, тобто вона стає вільною — в цьому сенс свободи. Вона вільна! Тобто вона управляє своєю свідомістю.

Будь-яка людина скаже: «Я управляю своєю свідомістю. Ця ж моя свідомість. Що хочу, те і роблю». Ми багато про це говорили. Ось сядь з ручкою і листком папірця і записуй усе, що вона тобі показує і розповідає. А потім прочитай і подивися: чи ти цього хотів? Чи замовляв ти ці думки? Чи замовляв ти ці бажання? І чому все це відбувається?

Т: Ось це дуже хороша практична порада, коли свідомість намагається нагрузити тривимірністю, дуже допомагає вийти з точки звуження уваги і усвідомити, хто ти. Я для себе так і пишу, як ви говорили, як ви радили: ось усе як є, просто для себе, без прикрас, без якихось висловлювань від логіки. Інакше, як ви вірно тоді помітили, коли знаєш, що це буде хтось читати, то свідомість починає активно прикрашати текст, щоб про тебе ніхто нічого поганого не подумав, точніше про твою свідомість. Тобто немає чесності як у випадку, коли пишеш це просто для себе, як говориться, для чистоти експерименту.
І коли ось так по-чесному пишу все, що крутиться в думках, а потім усе це читаю для себе, то наочно бачиш, що свідомість підсовує тобі якесь марення хворої тварини: посібник обману, брехні і наклепу твоєї свідомості. Уривчаста реклама егоїзму свідомості вперемішку з якимись нав'язливими переживаннями, недооціненістю твоєї значущості, одними і тими ж фрагментами з минулого, які змішуються з фрагментами денної інформації. Ну просто якась каша. І в усьому цьому міняються сюжети, але суть та ж... Загалом, марення, яке шаблонно повторюється день у день. Просто мавпяче шоу. І сучасна психологія, вона далека від вирішення цих проблем…

ІМ: Так, можна з позиції психології, нейрофізіології та інших наук спробувати довести, чому саме так відбувається, чому свідомість там видала те-то... шаблонність її. Вся ж психологія побудована на шаблонах свідомості, ну це щоб зрозуміло було. Вони вивчають ці шаблони і вивчають прийоми маніпулювання за допомогою інших шаблонів над цими шаблонами. Тобто знову-таки та ж палиця, тільки з іншим кінцем.

_____________


ВІДЕОЗАСТАВКА

Від завідомо мертвого до вічно Живого.

_____________


Ж: У повсякденному житті в тривимірності Особистість завжди чує свою свідомість. Особистість не чує свою свідомість тільки тоді, коли повністю знаходиться в рабстві у свідомості. І тоді для тебе свідомість — це нібито ти і є.

Т: Так, тобто людина, вже будучи в такому стані, який ти зараз описуєш, вона непорушно впевнена в тому, що вона і є те, що називають свідомістю.

ІМ: Абсолютно правильно.

Т: Ігоре Михайловичу, ось теж такий момент цікавий, що, по суті, система не може вплинути на свободу вибору людини. Але що вона робить? Вона (ІМ: відволікає) намагається навіяти, що…

ІМ: Вона відволікає. А що таке навіювання? Навіювання — це нав'язування. Нав'язування образу, картинки. Це спонукання бажання. Це знову-таки гра на чому? На егоїзмі, передусім. Це індивідуалізація індивіда, скажімо так, і так вже існуючого. Тобто: «Це ж ти! Ти відособлений. Ти ж взагалі, ну як же... І все для тебе повинно крутитися, навколо тебе повинно крутитися». Ну нехай воно крутиться. А чи довго? А час біжить так швидко, що дивишся, а вже все, крутитися перестало. Що завтра? А завтра у тебе немає. У цьому і сенс. Але це добре розуміти з позиції, коли у тебе є не лише завтра, а у тебе попереду Вічність, тоді для тебе зрозумілий кожен день, що це — ніщо.
А для людини смертної, яка живе свідомістю... (Ось знову-таки підкреслюю, смертної. Чому смертної? Та тому що смертної насправді). То для неї кожен день — це життя. Свідомість чіпляється за кожен день, і вона намагається його робити більш  бурхливим, насиченим. Але ось деякі скажуть: «Як так бурхливим, насиченим, якщо я нічого не робив?» От як раз в бездіяльності, в скигленні, в апатії це і є бурхливий прояв свідомості.
Ось у людини, як то кажуть, знесилення, у неї немає настрою чи у неї депресія. Що таке депресія, якщо розібратися? Чи може взагалі існувати депресія? Не може. А що таке депресія? Це частина егоїзму або ж одна з форм маніпуляції самою людиною. Свідомість просто їй диктує, і в цей час вона знаходиться у вкрай негативних емоційних відчуттях.

Т: Позиція жертви...

ІМ: Позиція жертви... Куди людина вкладає увагу? Постійно у свою образу. У своє скиглення. Що з цією людиною буде? Це все одно, що з корови, яку погано годують, але постійно доять з ранку до вечора, кожну крапельку видавлюють: організм не встиг згенерувати молоко, а її вже видавили. Ну ось це і є ці депресивні стани або ж, навпаки, вкрай веселі — усього лише маніпуляція. Але за цим є щось істинне? Ні. Пустота. Тобто якщо глянути в суть, то воно пусте.
А що таке справжнє щастя, справжнє життя ось з позиції знову-таки духовного життя, коли людина доторкається з Істиною? Це... Знову-таки чи може бути таке розуміння як депресія? Це смішно. Чи може взагалі бути навіть поганий настрій? Це смішно. Так, тіло може виглядати втомленим, сумним, але що відбувається усередині з людиною?

Ж: Так, там Духом живеш. Ось тіло втомлене, але Дух зароджує радість усередині.

ІМ: Чому Святий Дух? Тому що з ним весело, Свято, Празник. Святковий Дух, ось так і можна назвати, тому що завжди Свято. Що може бути краще? Та нічого. Чи можна хоч чимось земним замінити хоч одну мить там? Нічим. Тому, коли людина дійсності реально доторкнулася з тим світом, вона вже не робить дурниць. Вона вже старається, нехай криво та навскіс, нехай через свідомість, але вона пнеться до цього. Коли вона доторкнулася не з якимсь відображенням, скажімо, з тінями від того стану, хоча і це чудово, а коли, я маю на увазі, вже по-справжньому... тоді замінити взагалі нічим неможливо.

Ж: Так навіть на практиці приклад, коли ти дуже сильно втомився фізично, там, мало поспав і цілий день якимись фізичними навантаженнями займаєшся (ІМ: Але це проблема тіла...), і в якийсь момент ти розумієш, що тебе це ніяк не відволікає від того, що всередині. Ти, навпаки, як би підсилюєш ось ці почуття…

Т: Радий, що тіло зайняте, що мозок зайнятий і не заважає Особистості (ІМ: Жити) у Світі Духовному.

Ж: Навіть погане самопочуття ти використовуєш на користь своєму духовному стану. Але, припустимо, тіло стурбоване своїм здоров'ям. А ти розумієш, що ти — не тіло...

ІМ: Тіло стурбоване здоров'ям, відпочинком, але тебе це не хвилює.

Т: Так, відпочинок від гордині і фотографія на пам'ять твоєму егоїзму — це тебе вже не хвилює, тому що все це ілюзія вчорашнього дня.

ІМ: Коли Особистість осягає те, що повинна осягнути — Світ Духовний, вона звільняється від цих ілюзій. Зрозуміло, що вона росте, вона пізнає світ. Але вона, в усякому разі, починає його бачити таким, яким він є. І тривимірність — це не сама цікава мірність для пізнання, скажімо так, я маю на увазі для Особистості духовної. Тому що якраз сила уваги вже перекладається у співвідношенні 70% до 30% на те, що не стосується світу матеріального.


_____________

ВІДЕОРОЛИК №7


Відеоролик оповідає, як система використовує ЗМІ для посилення впливу свідомості на Особистість. Маніпулювання, обман, приховані психологічні тактики контролю і маніпуляції, сила слів, фраз і обіцянок, зваблювання опонентів і отримання прибутку, психологія натовпу, магія продажів, диво маніпулювання співрозмовником без його відома, психологічна стратегія мимовільної імпульсної покупки — це і багато що інше, що перетворює людину на раба свідомості і пробуджує в ній низинне.
Але чи може бути по-іншому? Може. Інформація, яка спонукає людину працювати над собою, вивчати систему. Дає розуміння, чим відрізняється Особистість від свідомості, як їй звільнитися від рабства свідомості і набути свободу, як Жити Духом. Оповідає про досвід і практику з духовної історії людства. Кращі приклади про Духовну Любов, думка людей з різних країн світу про потребу Жити глибинними почуттями, важливості Життя Духовним світом. Уся ця інформація створює умови для того, щоб Людина стала  вільною і щасливою. Вибір за Людиною!

_____________


ІМ: До чого прийшла сьогоднішня наука? Ті, хто цікавиться, можуть усю цю інформацію знайти самі (зараз доступ вільний до багатьох робіт) і самостійно переконатися, що люди, які починають вивчати, як працює свідомість і чим вона є, вони приходять до розуміння, що не людина управляє свідомістю, а свідомість насправді — це дещо чужорідне, яке маніпулює і управляє нею.

Ж: Більш того, вона ж ще і ілюзію малює саме для конкретної Особистості. (ІМ: А як же, обов'язково). Тобто людина бачить усього лише 10%, а інші 90%, як сьогодні стверджує наука... що 10% відсотків мозок сприймає…

ІМ: Свідомість, не мозок. (Ж: Так, свідомість...) Мозок сприймає те, що йому дає свідомість, і знову-таки в міру своєї функціональності, не більше. А свідомість — так, вона основний маніпулятор. Більша частина інформації просто проходить повз Особистості. До Особистості вона взагалі не доходить.

Ж: Це так... До речі, ще один важливий момент з практичного досвіду пізнання свідомості: свідомість припідносить Особистості інформацію вже як готову відповідь, тобто абсолютно не підкріплюючи фактами. І завжди намагається вкласти, вона намагається підсунути Особистості якийсь свій готовий висновок. Але свідомість боїться фактів і практики.

ІМ: Так, це вірно. Знову-таки беремо артиста на сцені. Що ми бачимо? Те, що він на сцені виступає і грає якусь роль. А ось все життя артиста залишається за сценою... Ну все фрактально повторюється в цьому матеріальному світі... Цікавий приклад, але не будемо прізвища називати. Грав один товариш в театрі царя Соломона. Багато хто захоплювалися його грою і сприймали актора мудрим, як самого царя Соломона, настільки він переконливо грав цю роль. А в житті — банальний алкоголік. Ось вона і справедливість.

Т: Цар…

ІМ: Ось тобі і цар. Але його люди підсвідомо сприймали мало не як самого Соломона.

Т: Так, свідомість підставляє людину, коли вона живе матеріальними мірками. І просто грає з нею як кішка з мишкою. Результат цієї гри, по суті, вже наперед відомий. І все, звичайно ж, замішане на гордині людській...

ІМ: Що ще ось досить цікаво і доказово, що свідомість всього лише грає з нами... Ось багато хто вивчає головний мозок, намагаються знайти в ньому свідомість. Але головний мозок — це вже наслідок, а не причина. І ось простий приклад. Коли людина бачить в реальності якусь дію, то, якщо розглядати її головний мозок при цьому на обладнанні МРТ, у нього йде збудження певних нейронів. І якщо людина просто представляє якусь дію — відбувається збудження тих же самих нейронів. Тобто свідомість не відрізняє одну ілюзію від іншої. Це теж важливий момент. Чому? Тому що те, що відбувається в людській свідомості, для Особистості є реальністю.

Ж: Ось це дуже сумний момент, тому що якщо Особистість духовно не вільна, то для неї існує тільки одна реальність, яку показує їй Первинна свідомість.

ІМ: Абсолютно вірно... Наприклад, сон. Ми вже про це говорили, що під час сну людина відчуває себе в реальності. Вона відчуває і твердість твердого матеріалу, і м'якість м'якого, і воду вона відчуває як воду, і вогонь як вогонь. Але це ж ілюзія.

Т: Ігоре Михайловичу, теж такий цікавий момент, але це вже ближче до свободи вибору, що, починаючи з 70-х років, активно йдуть експерименти в плані вивчення того, чи є свобода вибору в людини чи ні. І останнім часом активно піариться позиція того, що мозок приймає рішення раніше, ніж людина здійснює певні дії чи усвідомлює це рішення.

ІМ: Але це дійсно так. Свідомість людини приймає рішення набагато раніше, ніж припідносить результат Особистості, і, відповідно, Особистість може це усвідомити. Тобто виходить, що в суперечці... наприклад, ось ми засперечалися з тобою про щось, то результат нашим свідомостям вже відомий, а ми ще продовжуємо сперечатися. Вони вже давно вирішили, хто виграє. А як може бути інакше, якщо твоя свідомість, моя свідомість і свідомість всіх, хто нас почує, якщо захоче — це частина одного цілого. Це що гра в шахи з самим собою: як би ти не мудрував, як би ти не намагався сам себе обдурити, все одно ти виграєш, але ти ж і програєш.

Т: Так, шах і мат... Можна сказати, «Ідеальний мат»...

ІМ: Парадокс полягає в тому, що результат цієї суперечки, він заздалегідь відомий. Відомий не обом, які сперечаються. Вони всього лише пішаки в грі системи. Вони обидва викидають емоції, вони обидва переживають, вкладають силу своєї уваги в певні слова і ловляться на певних емоціях. Але в кінцевому підсумку система вже передрекла результат цієї суперечки.

Т: Так, і результат такої гри очевидний і незворотній, якщо твоя увага в грі.

ІМ: Так. Свобода вибору насправді є у людини. Але цей вибір здійснюється не в свідомості, і вже тим більше не в мозку. Просто у людей є нерозуміння, що людина — це перш за все Особистість. А Особистість — структура нематеріальна. І сила уваги, яку якраз ось і вкладає Особистість як структура нематеріальна, знаходиться в Дусі, а не в матерії. Для того щоб стати дійсно вільним і жити щасливо, по-справжньому щасливо, і по-справжньому здобути свободу, просто потрібно вкладати цю силу уваги якраз у розвиток сприйняття чуттєвого і направляти її в сторону духовного розвитку. Але не вкладати в непотрібні думки, в ті ілюзорні картинки, які підсовує свідомість. І вже тим більше не в якісь непотрібні емоції, нав'язані свідомістю. Просто економити треба і розумно вкладати, як ресурси. Тоді і знайдеш те безкрайнє, до чого прагнеш, але тільки коли ти дійсно істинно до цього прагнеш.

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Від завідомо мертвого до вічно Живого.

_____________


Ж: Останнім часом вчені стали робити гучні заяви, публікуючи в ЗМІ свої припущення про те, що нібито людина не тільки позбавлена свого вибору, але вона також позбавлена ще й волі. Але це ж відбувається не просто так...

ІМ: Насправді людина не може володіти волею. Людина може бути провідником волі. Поки вона розділена, вона не єдине ціле. А частина не може володіти силою цілого. У цьому сенс. А воля — це прояв цілого.
Сенс полягає в чому? Людина може проводити або волю від системи (від диявола), або волю від Світу Духовного. Але вона може вибирати як Особистість, що приймати. Ось свобода вибору у неї є. Але свідомість іноді просто ставить в такий глухий кут. Простий приклад. Ідеш спокійно, думаєш про духовне або якусь молитву читаєш, а тут на тебе собака ззаду гавкнув. Яка реакція буде? Ти що, не вкладеш в це увагу? Вкладеш, а як же, обов'язково. Це перебільшено, просто пояснюю.

Т: Ось навіть зараз виходить, що свідомість деяких глядачів може зачепитися за собаку і віщати, що, мовляв, «бачиш, у тебе немає свободи вибору». Хоча мова ж тут йде про банальну тривимірність.

ІМ: Мимоволі ти будеш вкладати силу уваги в збереження свого тіла. Це закон збереження життя. І свідомість зобов'язана відреагувати на те, що собака на тебе гавкнув. Це нормально і це природно. Питання в тому — де був ти? Якщо ти як Особистість в цей час перебуваєш на чуттєвому сприйнятті Світу Духовного, то все одно твоя свідомість відреагує, все одно ти вкладеш увагу. Але це не виведе тебе як Особистість назад під управління своєю свідомістю.
Це не так, як у комп'ютерній грі, ні, ні в якому разі. Не так, як ось матрицю малюють або ще щось. Це як спостереження зсередини на зовнішнє. Або ж з боку на зовнішнє. Чому? Тому що ти будеш бачити це все в цілому. Ти відреагуєш нормально, але це не зможе тебе вивести з того стану і знову загнати в рабство свідомості, якщо ти дійсно живеш Світом Духовним.
Але коли людина не має цього досвіду, свідомість їй буде розповідати зворотне, що як би ти там не сидів у своїй медитації, як би ти не виконував молитву, в разі чого, вона обов'язково спрацює. Свідомість спрацює, а як же. Це в неї функція така. Вона повинна відреагувати і зберегти своє існування.

Т: Тому вона і каже, що «займайся духовним, а не живи».

ІМ: Займатися можна спортом чи ще чимось, а духовним треба жити. Поки людина цього не зрозуміє, свідомість весь час буде їй розповідати: «Іди позаймайся фізкультурою, йди помолись, позаймайся там медитацією або духовною практикою». Не має значення, як воно буде називатися. Але людина буде займатися, але не Жити. А різниця велика. Займатися — це можна фізичним тілом, це щось робити за допомогою свідомості... А Жити треба Духом.

Ж: Так, тому що духовне — це не захоплення, це головна внутрішня потреба. Вона потрібна тобі більше, ніж все земне разом узяте. І без цього — просто пекло, а не існування.

ІМ: Ось тут якраз є основне: чому свідомість підштовхує людей займатися духовним? Духовним треба Жити, а не займатися. Чому це відбувається? Тому що свідомість — вона не сприймає Світ Духовний. Вона не знає, як можна жити Світом Духовним. Тому свідомість і підштовхує людей на те, щоб вони проводили час і витрачали свою силу (силу уваги в першу чергу) на те, щоб намагалися стати духовними, переключали свою увагу з одного моменту на інший. Люди, які підконтрольні свідомості, завжди знаходяться в пошуку: вони завжди в пошуку якоїсь релігії, якоїсь магії або ще чогось.

Т:... якоїсь новизни.

ІМ: Обов'язково. Їм цікава новизна. Ось за цією новизною свідомість і ганяється. Тобто свідомість ганяє людей, скажімо, з культу в культ, з однієї релігійної спільноти в іншу. Тобто свідомість весь час знаходиться в пошуку, в пошуку магії в першу чергу для себе, і в другу чергу для відволікання людей від істинного шляху.

Т: А якщо людина живе духовним?

ІМ: Але якщо людина живе духовним, то свідомість... вона працює, вона функціонує, вона так само гавкає, як та ж собака, але вона не відволікає.

Т: Тобто система створює умови: ситуації, ілюзії, провокації. І все це робиться для відволікання уваги людини від самого головного. І ось та ситуація, яка зараз склалася в науковому середовищі... ось ця пробка, заглушка з приводу вивчення свідомості. Адже зі свідомістю пов'язано все в цій тривимірності: починаючи від думок людини і закінчуючи протистояннями і війнами між людьми, які позначаються, підкреслюю, як «глибинний конфлікт свідомості».

Ж: Так, а в чому криється цей глибинний конфлікт? У тому, про що і говорив Ігор Михайлович, що свідомість у першу чергу протистоїть Духовному світу, будь-яким сплескам Особистості, яка прагне жити всередині себе Духовним світом. Система намагається зробити все, щоб Особистість не набула ось цю внутрішню свободу і залишилася в рабстві агресії і страху.

Т: Так, і тому знання про ту ж свідомість дуже важливі. І вчені, вивчаючи свідомість, скаржаться на те, що відповідь на питання: «Що таке свідомість?» вимагає саме виходу за межі стандартних наукових методів. Адже труднощі вивчення у них виникають вже на етапі постановки самого питання «Чому існує свідомість?» І у дослідників навіть термін є такий — «важка проблема свідомості».

Ж: Так, є таке.

Т: Так, в науковому середовищі ця проблема є важливим предметом досліджень і в сучасній філософії свідомості, і в психології, і в нейронауці, і в тій же квантовій фізиці. Вчені розробляють різні теорії свідомості, вивчають можливості, в тому числі і інтроспекції, тобто самоспостереження.
Але проблема в тому, що вони ведуть здебільшого саме теоретичні дослідження, тобто вони свідомістю досліджують, так би мовити, «зрізи» тієї ж свідомості і роблять висновки через власну свідомість, при цьому залишаючись у своєму житті рабами самої системи, рабами свідомості…

Навіть ось відмічено, що як тільки заглиблюються в проблеми свідомості, то і похитується власне здоров'я і ці люди починають хворіти. Але, по суті, сама свідомість і виконує ось цю роль універсальної заглушки у вивченні самої системи.
 
ІМ: Система стоїть проти того, щоб людина змогла вивчити систему. Тобто люди, які намагалися науковим шляхом вивчити свідомість через свою свідомість, завжди приходили до глухого кута. А ті, хто підбиралися ближче, просто втрачали здоров'я, причому багато хто назавжди, хто був занадто наполегливий, а деякі лише на час, поки займалися цим вивченням. І через це пройшли дуже багато дослідників.
Як тільки вони підбиралися до чогось цікавого — вся група занедужувала, а як тільки припинялися експерименти — видужували. Чим більш наполегливими ставали, тим важче проявлялися захворювання. Це факт, який зафіксований, і таких груп, до речі, було дуже багато.  
І дуже багато хто, хто стикався з цими проявами, вони просто кидали свої дослідження. Чому? Тому що починається метафізика, непояснюване. І дуже багато хто з сучасних нейрофізіологів, вчених інших напрямків, які в дійсності вивчають свідомість, як вона працює, як вона функціонує, прекрасно розуміють, що вони стикаються з якимись паранормальними, метафізичними проявами, і вони бояться навіть про це говорити. А хто в них боїться? Знову-таки та ж сама свідомість: «А що про них подумають люди? Вони втратять свою вченість».

Т: Тобто свідомість пропонує їм вкласти увагу в її програми страху і сумнівів.

ІМ: Так. Дуже багато людей втратили здоров'я, багато хто втратив і життя, коли намагалися за допомогою своєї свідомості вивчити свідомість. Ну це все одно як бунт на кораблі: корабель величезний, а тут пару моряків вирішили побешкетувати, скажімо так. Ну, природно, їх або утихомирювали, або викидали за борт за законами того часу.

Т: Тобто система не дозволить себе вивчити?

ІМ: Система, природно, не дозволить себе вивчити, якщо в людині домінує Свідомість, а не Особистість. Систему можна вивчати і потрібно вивчати, але тільки лише з позиції Особистості як Духовного Спостерігача, тобто домінування Духовного начала в людині, а не Вторинної свідомості матеріального начала, яке походить від системи чи того, кого ось в релігіях називають дияволом. Просте питання: чи може диявол вказати шлях до раю? Ні, звичайно. Він може вказати шлях до себе в котел, але не в рай.
Система насправді проста для вивчення її тому, хто стає частиною Світу Духовного. Йому і вивчати особливо не доводиться. Все видно, як на долоні, навіть напружуватися не варто. А ось той, хто намагається вивчити систему, будучи управляємим самою системою через свою свідомість, як частини цієї ж системи, ну... до хорошого це точно не приводить. Це неможливо.
Про це так чи інакше в різні часи говорили мудрі люди, ті, кого називали Мудрецями людства, які дійсно пізнавали Світ Духовний, старанно працювали над вивченням своєї свідомості як частини системи. Вони рано чи пізно приходили до розуміння того, що вони є не частиною системи, а частиною Світу Духовного. І ось тоді їм відкривалися всі таємниці цього маленького нікчемного тривимірного світу, в якому в дійсності і таємниць немає.
Найбільша таємниця цього світу в тому, що диявол існує, і диявол — це невід'ємна частина кожної людини. І насправді все криється лише у виборі — кому ти служиш. А не служити людина не може. Навіть коли вона взагалі нічого не робить, старається ні про що не думати і не ворушитися — вона служить дияволу. Бездіяльність, особливо в Духовному аспекті, це є служіння дияволу. А служіння Богу — це є служіння Богу. Це розвиток у собі чуттєвого сприйняття. Це те, що наповнює тебе Любов'ю Істинною і робить тебе Безсмертним. Тобто — це Життя. Іншого бути не може.

Т: Так, тобто виходить, що питання тільки в тому, чим ти живеш у кожному дні всередині себе, чим ти наповнюєшся. Духом, вдячністю, Любов'ю Божою, або ж ти живеш гординею, жагою мати владу над кимось, будь-якою владою для того, щоб просто здаватися, щоб тебе просто вважали кимось... Але знову-таки в системі.

ІМ: Система панує в тривимірності. Але свідомість кожної людини дублює частину системи. Система чи диявол, він завжди прагне стати Богом, у всякому разі, щоб його так вважали. Ось система розуміє, дає собі усвідомлення, що вона ніщо, вона не може зрівнятися і не може володіти тими можливостями і здібностями, якими володіє Світ Духовний. Але вона намагається нав'язати хоча б таку думку Особистостям, які її слухають. Знову-таки через що? Через свою частину — через свідомість. Але навіть ця частина — свідомість, будучи частиною цілого, вона володіє індивідуальністю, і вона завжди прагне себе протиставити всьому. Тобто знову-таки цей парадокс обумовлений множинним дробленням, розділенням. Навіть єдине ціле вона дробить. Але все одно вона залишається управляємою єдиною свідомістю чи тим, що ми називаємо системою. Тут заплутаності ніякої немає. Тут все чітко, завжди все на своїх місцях. Система ніколи не дозволить жодній із своїх частин мати владу над самою системою.
 
Т: Тобто людині, яка йде по духовному шляху, по суті, потрібно зрозуміти, що...
 
ІМ: Людина, яка прагне, у якої є внутрішнє, справжнє, непідмінене... Ось я скажу так, перш за все людині треба розібратися в собі: а чи треба їй йти по шляху духовному? Якщо вона хоче гратися — нехай грається. Якщо вона хоче, щоб про неї так думали — ну, хай думають, хай розважаються. А якщо людина дійсно жадає цього, якщо це дійсно її вибір, тоді вона повинна розуміти, що немає нічого простішого, ніж шлях духовний. Ось нічого немає ближче, ніж Світ Духовний. Він завжди з тобою, він завжди поруч, тому потрібно просто раціонально використовувати свою увагу. І все. Це дуже просто.

Т: Тобто треба жити цим, а не грати на публіку.

ІМ: Так. Якщо людина лише на словах говорить, що це її потреба, намагається щось прочути просто заради експерименту, ну, як своєрідна гра, просто для того, щоб інші вважали її людиною духовною. Вона проводить години в молитвах чи медитаціях разом з іншими людьми, йде гра на публіку. Тобто намагається в тривимірності скласти про себе враження перед свідомістю інших людей, якусь певну думку про себе, але в дійсності не працює над собою, не живе почуттями, а це дуже відчувається... Просто грається. Не вивчає навіть елементарно, як працює її свідомість, як вона управляє нею ж, і хто підштовхує її на ці дії. Вона цього не розуміє, а просто веде таку ось гру від системи, то природно, що вона нікуди не прийде, граючись в ілюзію. Так і заблудиться в цій ілюзії, і природно, що там і залишиться, поки сама не стане лише знову-таки тією ж ілюзією.
У таких випадках у подібних людей завжди присутні сумніви, страхи... ну звичайні шаблони свідомості. Незважаючи на зовнішню гру на публіку, ці люди насправді сумніваються в усьому, в першу чергу в Богові і в усьому, що пов'язано зі Світом Духовним, тому вони і граються. Але їх підштовхує на цю дію їх гординя. А гординя — це частина свідомості, яка міцно зв'язує Особистість, скажемо образно, по руках і ногах, і змушує виконувати те, що вигідно системі.


 
___________

ВІДЕОРОЛИК №8

ІМ: Перше, це вивчення самого себе. І всі проходять цей шлях, по-іншому не вийде. Поки не зрозумієш, що твоя свідомість насправді грає з тобою злі жарти і багато показує тобі того, що ти вважала реальним, таким не є —  ну, це всього лише боротьба за твою увагу. Поки це не усвідомиш, ти не зрозумієш більшого.


Що таке цей світ? Це всього лише ілюзія, це тіні кривих дзеркал септона. Є певна сила, яка породжує все, це все викривляється і в кінцевому підсумку переходить у хвилю, ця хвиля стає матерією, і виходить, що ми всі  — ілюзія. Але ми ж з тобою відчуваємо один одного, ось себе, руки, стіл і все інше. Для нас це важливо. А хто відчуває, як відчуває, чому відчуває? А що стоїть за цим?


Про те, що є дещо інше, те, що створило всю матерію і те, що є самим Життям... Адже якщо забрати те, що називають Святим Духом чи Божим проявом — адже все зникне. Завдяки ось цьому світлу всередині септона його дзеркала відображають і створюють ілюзію. Вони відображають же внутрішнє світло, вони створюють матерію. Якщо ми глянемо, що таке матерія насправді: матерія — це ілюзія. Але чим щільніша ця ілюзія, тим вона стає більш матеріальною. І матерія матерію сприймає як матерію.


Ось поміть, навіть сон... Візьмемо просте, робота розуму. Ось поміть, уві сні ми все відчуваємо реально, нам немає різниці, що тут, що там. У рідкісних випадках ми усвідомлюємо, що це сон. Ну а так це все реально. Ось з позиції знову-таки спостерігача чи глядача ми бачимо цей театр дій, для нас тверде є твердим, матеріальне — матеріальним, ми чуємо запахи, смаки, для нас проходить життя абсолютно реально... та ж сама ілюзія тут. Чим вона відрізняється? Ну я б сказав своєю тривалістю. І ще вона відрізняється докорінно тим, що в цій ілюзії ми маємо можливість набути Життя.


Радість буває різна. Радість буває від свідомості, від придбання чогось, але вона швидкоплинна. Ось чому радість чуттєвого єднання зі Світом Духовним, вона не вичерпується, вона не припиняється. Вона завжди є, кожна мить нова. Це безкінечність нових відчуттів, чуттєвого сприйняття. Це вируюче життя, воно наповнене Життям. Життя, наповнене Життям, по-іншому не назвеш. А у світі матеріальному — короткочасна ілюзія.


Якщо людина, прийшовши у цей світ, не вийшла з нього Живою, значить, вона просто спалила своє життя. Тому і треба вивчати свою свідомість. Але тут є один маленький феномен: коли людина вивчає свою свідомість, вона жахається, свідомість проймається жахом. А коли Особистість усвідомлює, що вона — Особистість, вона відчуває неймовірне щастя. Чому це відбувається? Тому що у ці моменти кожен з них стикається із тим, хто їх створив.
 


_____________

  
Rating: 5 / 5 from 4




Recommended Book

AllatRa Book download