Жива бесіда - сторінки 17-28

Текст передачі "Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до вічно Живого" за редакцією Анастасії Нових. (Примітка, скорочення в тексті: ведуча Тетяна — Т;          Ігор Михайлович Данилов — ІМ; Жанна — Ж; Володя — В; Андрій -А).

00:58:59 - 01:35:57

ІМ: Взагалі, в духовних практиках різних релігій приділено особливу увагу темі позбавлення від ілюзорних образів. Тобто і в християнстві, і в мусульманстві, і в буддизмі, і в більш давніх релігіях особливо відмічали, що ніяких образів бути не повинно, тривимірних мається на увазі, особливо в духовних практиках.

Ж: Так, тут є різниця. Коли, припустимо, перший раз ти чуєш або читаєш про це, і свідомість твоя обурюється, мовляв: «Як це?! Чому ніяких образів не повинно бути»?! І абсолютно інша справа, коли ти знаєш це вже на практиці, коли в тебе вже є своє особисте розуміння у вигляді досвіду, чому саме так це відбувається.

Т: Тобто всі ці згадки в релігійній літературі стають зрозумілими, коли ти сам практикуєш.

Ж: Так, ось саме власний досвід і дає це розуміння, і ти вже не з чуток знаєш, що це за явища і яким чином вони відводять тебе від найголовнішого. А згадок про це ну просто предостатньо. Наприклад, ось древній персидський трактат по суфізму — книга Аль-Худжвірі, яка називається «Розкриття прихованого за
завісою». Там є такий вираз ісламського богослова IX століття Джунайда аль-Багдаді, в якому говориться: «Якщо Господь скаже мені: „Поглянь на Мене“, я відповім: „Не погляну на Тебе“, тому що в любові очей є інше (не Бог)... У цьому світі для мене стало звичним бачити Його без допомоги очей, так чи вдамся до їхньої допомоги у світі іншому?»
І ось цікаво, коли ти вже на практиці це розумієш, що для тебе, щоб прочути Бога в глибині душі ні очі, ні слух звичний земний, ні якісь образи ілюзорні, тривимірні не потрібні. Тому що це як перешкоди від свідомості, ось від системи. Це те, що заважає…

ІМ: Так.

Т: І в християнстві адже теж про це є дуже багато згадок. Про те, щоб людина не спокушалася примарно уявляти духовне. І святі отці попереджали про те, що розум може сам по собі мати силу мріяти, може дуже легко будувати примарні образи, і щоб від нього не зазнати шкоди, треба зберігати розум безбарвним, безвидним і безобразним. Наприклад, у тій же книзі «Добротолюбіє» в п'ятому томі преподобний Григорій Синаїт…

ІМ: ...Ну, для тих, хто не знає, це православний святий XIII століття, який відродив на Афоні практику Ісусової молитви.

Т: Так, цілком вірно, він був один із перших ісихастів... Так ось він теж писав про те, що коли, роблячи свою справу, ти побачиш світло або вогонь, неважливо... зовні або всередині тебе, або якийсь лик, — Христа, наприклад, або Ангела, або іншого кого, не приймай того, щоб не зазнати шкоди. І сам від себе не будуй уявлень, які самі будуються, не слухай тим і розуму не дозволяй навідображувати їх у собі, бо все це, зовні будучи вражаючим і уявляємим, служить до зваблення душі.

ІМ: Багато святих ще до часів Григорія Синаїта також говорили про те, щоб не тримати в розумі своєму ніяких образів і помислів при виконанні практики духовної. І неважливо, хороші вони, погані... Тобто, навіть якщо вони непогані, все одно на них не можна зосереджуватися. А звернення має бути твоє, тобто увага, на внутрішньому змісті суті, тобто на чуттєвому сприйнятті Світу Духовного.

Т: Ось це дуже важливо для тих, хто практикує... про помисли, що неважливо, хороші вони чи погані. Це —
думки! У людей є нерозуміння цього питання, мовляв: «А ось якщо під час медитації до мене приходять хороші думки, це ж нічого страшного? Вони ж все-таки хороші». Ну це все, напевно, наслідок того, що в одних релігіях говорять так, в інших по-іншому, загалом... говорять. А той, хто шукає свій шлях, він же, як правило, шукає його скрізь. І свідомість тут же все підряд починає міксувати, тому і виходить ось це нерозуміння. І без Знань людині дуже важко розібратися, що до чого.

ІМ: Що б ти думками своїми не робив, це все одно, що чашкою черпати океан. Це безглуздо. Ти ніколи не досягнеш пізнання, якщо будеш думками йти до Бога. Думка — це елемент свідомості. А свідомість — це частина того, що люди називають Іблісом або дияволом. Як можна інструментом, який дав диявол, пізнати Бога? Ніяк. Чому і говорили: лише серцем слухай. Не пускай думку свою в таїнство Боже. Бо воно стане не Божим, а сатанинським. І в цьому сенс. І це говорили ті, хто пізнавав це.

Ну а інші говорили якраз навпаки: «Чистота розуму, зосередження розуму має бути. І в практиках своїх розум свій налаштовуй на думки хороші. І сприймай хороше, бо розум (свідомість)
ділиться на дві категорії: на погане і хороше. І ось сенс: для того, щоб тобі в житті було добре, треба розділити: погане ти не сприймаєш, сприймаєш тільки хороше. Але погане, воно буде лізти до тебе, і варто тобі відволіктися від хорошого, знову прийдуть думки погані і будуть захоплювати твою свідомість. І ось тому потрібно в чистоті тримати свій розум. І зосереджуватися тільки на думках хороших, і думати весь час про хороше. Спочатку це складно, але потім буде краще, краще і краще». Є такі релігії, в яких ось так навчають людей. І вся медитація їхня зводиться до того, що ти повинен тримати увагу на думці або відсутності думок.

Знаєте, з чим я би це порівняв? Ось я б це порівняв... Не в образу їм буде сказано. Я до всіх релігій відношуся дуже добре і чудово. В кожній релігії є зерна і в кожній релігії, яка би вона не була, є вказівка на шлях, а далі — справа людей. Так ось, до чого я це все. Ось ці практики я би порівняв зі знеболюючими ліками при розвитку смертельно небезпечної хвороби. Людина, приймаючи знеболюючі, почуває себе легше, умиротвореною, практично здоровою, в той час, коли смертельна хвороба розвивається все більше і більше і обов'язково веде до летальності.
Чому? Тому що знеболення є, а лікування немає, тому хвороба вільно і невидимо розвивається. Це неправильно.

Будь-яка робота з думкою — це всього лише метушня в пісочниці, в матеріальній, тривимірній пісочниці. Про хороше ти думаєш, про погане ти думаєш — ти думаєш, ти не осягаєш більш глибоке. Ось ще я дав би таке порівняння: ти прийшов на озеро і милуєшся його поверхнею і гладдю. Хіба ти пізнав це озеро, його глибини, його води? Поки не зануришся — ти не дізнаєшся. І для того, щоб дізнатися, що в цих водах, тобі треба зануритися. А дивитися на води і міркувати про те, що плаває на них, можна, звичайно, але ти не дізнаєшся, яке насправді це озеро. Приблизно так.

Ж: Так, і всі ці образи — це ж як ілюзія на цьому озері, як випаровування в жаркий день. І ось тут є такий момент, що свідомість підтягує все, що їй відомо. Вона завжди підмінить. Вона завжди додумає. Вона завжди викривлює і домальовує, те що здається. Все для того, щоб заманити людину. І притягує з комори своєї пам'яті все, що знає, все, що підходить. Але це відбувається тільки тоді, коли людина стоїть на березі і не наважується увійти в ці води, в це озеро, тобто вона не рухається вперед. Ось ці образи як спосіб привертання уваги. Тобто для людини, яка шукає це озеро, вони привертають її увагу. Але для того, хто вже хоче пізнати глибину, для того, хто хоче зануритися в це озеро, вони вже починають відволікати.

ІМ: Цілком вірно. Як ми вже говорили, образи відволікають. І вони, навпаки, настроюють Особистість... Ну ось що відбувається? Давайте розглянемо просто — образ. Образ завжди тривимірний, і він асоціюється з чимось звичним для нашої свідомості в тривимірності. Для Особистості... А Особистість сприймає не лише тривимірність...

Т: Але вона не активна тут, в тривимірності, так?

ІМ: Так, тривимірність Особистість сприймає тільки через свідомість. Сама по собі вона не може сприйняти цей тривимірний світ так, як ми його сприймаємо через свідомість в образах. Значить, обов'язково будь-який образ, він приходить через свідомість, тобто через таку проміжну ланку.
Чи можна людині увійти до Світу Духовного за допомогою свідомості?
Не можна. Але інформація, навіть ті ж Знання, вони поширюються в першу чергу в тривимірності. І ось коли людина відчуває, що вони істинні, вона починає займатися і звільнятися за допомогою тієї ж свідомості. І ось тут свідомість працює як певний посередник, який сам себе ж і руйнує.
Ось чим і відрізняються Знання в чистоті своїй від викривлених знань, наприклад. Істинні Знання завжди говорять просто і вказують шлях, не більше. В них є чистота, яку відчуває Особистість. У них завжди зберігається сила, що йде від Духу, яку якраз і передають Пророки, ну або хто в них говорить, вісники, скажімо так. Але знову-таки, коли Знання набувають викривлення, вони зваблюють розум, але не зваблюють Особистість. Особистість може спокушатися, якщо Знання частково змінені, тобто присутні підміни, але незначні, зберігаючи ще і суть сказаного. Але такі підміни небезпечні, вони відволікають, але в той же час вони зберігають хоч трохи суті і тієї внутрішньої сили, яку вони несуть у собі. І тут все одно в Особистості є шанс вирватися.

Але коли включаються значною мірою образи, коли включається жадоба магії або ще чогось, а образ — це, передусім, тривимірність. А за тривимірністю завжди стоїть жадоба магії, жадоба отримання матеріальних благ, сил і тому подібне.
Ось про це і говорили ті, хто проходив цей шлях, і розуміли, в принципі, в будь-якій релігії. І чому своїм учням вони радили позбавитися в першу чергу від усього земного, тобто від образів в духовній практиці, і прагнути всією Душею, «всім серцем», як вони називали Особистість, саме до Бога. Тобто тим чуттєвим сприйняттям прагнути до Світу Духовного, саме до злиття, з'єднання з тим світом, тоді і свідомість уступає.
 
Але знову-таки підкреслю, свідомість служила тут проміжною ланкою. Тобто коли людина не володіє свободою, вона залежна від тривимірності і з нею можна розмовляти лише через її свідомість. І ось тут важливо, що дається і як дається. Якщо Знання чисті і все відбувається чесно, як то кажуть, без підмін, то вони передаються, і вони доходять до Особистості, і людина відчуває це все. Найчастіше перше, що сприймає людина — це обурення своєї свідомості. Свідомість починає шуміти, але людина відчуває. Ось це почуття щирості долає небажання свідомості в пізнанні цієї
Істини. Так і народжується ... сама Істина.

Т: Тобто свідомість часто маніпулює, обманює і підставляє людину саме через образи. Ось, наприклад, ти зустрів людину, і її зовнішній вигляд, образ породжує в твоїй свідомості одне враження, один образ. Свідомість намалювала собі там якийсь шаблонний ідеал або, навпаки, що ось «все погано». А потім спільна робота або життя з цією людиною — і весь ідеал, твою ж ілюзію твоя ж свідомість тобі і зруйнувала. Чому? Тому що твоя свідомість дізналася, що говорить свідомість цієї людини. Тобто по-хорошому людина підсвідомо тягнеться до духовної частини іншої людини, але тут втручається свідомість і все перевертає на гординю і владу над собі подібними. Але от якщо ти працюєш над собою і живеш іншим сприйняттям — глибинними почуттями, то ти вже розрізняєш Правду від Брехні, ось ці підміни. Тобто свідомість тобі говорить і малює одне, а ти ж уже відчуваєш зовсім інше.
 
Ж: Так, і ти розумієш, що в тривимірності це всього лише образи, які існують тільки в твоїй
свідомості і тільки тоді, коли ти сам живиш їх увагою.

Т: Так, так у нас і суспільство все побудовано під лінійку гордині і влади над собі подібними, тобто під домінацію свідомості ... Все на образах, все на якихось уявних представленнях про себе, про людей, про світ в цілому. Телебачення, Інтернет ... взяти ті ж фірми, організації, реклама — все проакцентовано на образах.

ІМ: Образ — це інструмент магії.
 
Т: Тобто якщо в людині домінує свідомість, то образ може служити для поневолення, так як образ, він звичний. Ось це дає розуміння, чому, шукаючи шлях до Бога, не слід замикатися на образах.

ІМ: Абсолютно вірно. Наприклад, візьмемо інкультурацію. Що таке інкультурація?

Т: Це ж суцільні образи ... Це ж пристосування нової релігії до культури місцевих народів і таким чином заміщення традиційної релігії на нову.

ІМ: Абсолютно вірно. Візьмемо християнство. Що відбувалося, коли почали поширювати те ж християнство?
 
Т: ... Якраз заміщення відбувалося одних образів іншими. Адже з історії перші церковні досвіди по інкультурації християнства... Це ж все пішло з проповідей Павла, коли він намагався вкорінити нову релігію серед греків і римлян. А коли вже християнство стало офіційною релігією (спочатку однією організацією, потім роздробилося на кілька організацій), то, наприклад, в місіонерській діяльності ті ж католицькі храми в різних країнах, їх же стали оформляти як? Так, щоб вони підходили до місцевої культури.
 
ІМ: Так, це вірно.

Т: Наприклад, на іконах що зображували? Знову образи... образи головних біблійних персонажів: Ісуса, Діви Марії, апостолів. Але ось цікаво, як їх зображували? Їх зображували з рисами обличчя, які співпадають з зовнішніми фенотипічними особливостями місцевих народів.

ІМ: Абсолютно вірно. Вони почали вводити у своїй місіонерській діяльності певні підміни. Наприклад, Ісуса або Марію в африканських країнах вносили в іконопис як африканців, темношкірих. Це звичний образ, що не відторгався. Чому? Тому що білі були б нібито відторгнені більшістю. Лише деякі, відчуваючи, що в цьому вченні є зерна істини, могли піти ... А в зв'язку з тим, що релігійна організація — це насамперед організація, і для неї важлива масовість, тому вводилися такі підміни, де видавали святих вже за темношкірих . Вони були близькі, вони були такими, що сприймалися африканським населенням, і ті з легкістю це приймали.
Інкультурація йшла не тільки в підміні образів, але і багатьох свят певних релігій, які заміщало християнство. Вони частково вводили культові обряди тих релігій, які домінували на територіях, куди вводилося християнство. Ну і таким чином приваблювали, простіше кажучи, тих людей, на території яких проходило якраз введення християнства, тобто в буквальному сенсі слова проходило введення.

Т: Так, багато прикладів... Ось ті ж старослов'янські Святки, які вже під впливом християнства стали пов'язувати з різдвяними обрядами, атрибутами яких були свічка, як життєвий вогонь людини, і дзеркало. І не тільки в християнстві є такі свята, які були запозичені з більш давніх релігій.
Наприклад, у країнах Середньої Азії, де традиційно сповідується іслам, відзначається свято — Навруз-байрам, тобто Новий рік. Це одне з найдавніших свят. Воно відзначається в ніч напередодні дня весняного рівнодення. І ось цікаво, що це свято щорічно відзначається на честь святкування воскресіння з-під землі Доброго духу, що несе світло, і поразки Злого Духа. Майже як сучасна Пасха. Цікаво, що одними з головних атрибутів столу є свічки, дзеркало і фарбовані яйця. Усі вони мають символічне значення, і це значення пов'язане з духовною інтерпретацією цих символів. Ось, наприклад, свічка — це внутрішній вогонь людини, її життєва сила, а яйце символізує зародження духовного життя людини. І ось свято Навруз святкували ще в епоху розквіту давньої релігії зороастризм, яка передувала і християнству, і ісламу.

 

_____________

 

ВІДЕОРОЛИК №5

«Життя тимчасовим не буває,
тимчасовим буває тільки
існування».
Рігден Джаппо

Весь цей тимчасовий світ є ілюзією дзеркальних перетинів, що захоплює увагу людини брехливою реалістичністю тіней, їхньою грою взаємних споглядань. Це множинні дзеркальні відображення, які складають сутність ілюзорного світу — світу множинних псевдокопій. Ці дзеркала, провертаючись, лише викривлюють відбите світло і не є таким світлом за своєю суттю. Ілюзія виникає через зваблення людини бажаннями цього світу, її небажання проникнути в справжню реальність. Відображень більше, вони приваблюють погляд людини, зосереджуючи її увагу на мертвому. Істинне начало (вкраплення сили Аллата) порівнювалося з палаючою свічкою. Згадувалося, що як тільки зникне палаюча свічка, все видиме зникне і перетвориться в ніщо. Свічка — це постійне горіння, дзеркала — це постійне відображення. Все є відображенням чогось, наслідком і причиною. Що більше привертає увагу людини в її житті: дзеркальна гра множинних відображень матеріального світу чи істинне духовне джерело— частиною того в результаті вона і стає. Лише той, хто не прив'язаний до видимого, дбає про душу. («Споконвічна фізика АЛЛАТРА», allatra-science.org).
 


____________
 
 

Т: Ось так і відбувається в історії... Постійні нововведення добре забутого старого, коли одна релігія змінює іншу, але при цьому претендує на свою унікальність.
 
ІМ: Знову-таки, добре це чи погано? З однієї сторони, можна сказати, що погано, а з іншої сторони, якщо подивитися — і що тут поганого? Одна релігія замінювалася на іншу. Людина має право вибирати, кому служити і як себе вести. І знову-таки хто це робив? Люди. Через що? Через свою свідомість. Для чого? Для того, щоб популяризувати свою віру. Тобто з хороших спонукань використовували певні інструменти тривимірності, щоб досягти певної мети.
А добре це чи погано, це судити кожному. Я, наприклад, чесно кажучи, нічого поганого в цьому не бачу. З однієї сторони, вони як би підміняли релігії,
які устоялися, на свої релігії, але це ж організації. Якщо ми проведемо паралель з будь-якою організацією... Давайте візьмемо організацію, яка виробляє спортивний одяг: всюди свої знаки, популяризація, реклама свого одягу. Якщо є ось на певній території якась знаменита або впізнавана людина, достатньо одягнути її в свою спортивну форму, і люди починають наслідувати. Це природно, це знову-таки ми повертаємося до приматів, до того, як працює свідомість.

Всього лише використовувався інструмент свідомості. Але ким використовувався? Людьми, які перш за все дбали про те, щоб їх організація процвітала і розширювалась, так само ось як, наприклад, організація, яка торгує спортивним одягом або виробляє його. Ну що можна хотіти від людей? Добре це, погано? Як для організації — це добре, а для людей, які отримували ці знання? Але якщо вони отримували ці знання і не користувалися, а як я вже говорив, немає поганих релігій, всі релігії хороші. У будь-якій релігії, як в будь-якій організації, є погані люди, які служать прямо протилежному, не відповідаючи своїй релігії, не відповідаючи тим Вченням, які  сказані в цій релігії. Але знову-таки вони всього лише раби системи, вони всього лише раби сатани, що зробиш? Люди є люди.

Т: Так, на жаль, але ми живемо в споживацькому суспільстві, де природний для кожної людини духовний шлях, він обмежений у кращому випадку рамками тієї чи іншої місцевої релігії. А релігії, вони ж укладені в рамки якоїсь конкретної організації і, відповідно, їх популяризація в такому суспільстві, в споживацькому суспільстві йде не через чуттєве духовне сприйняття людей, а через образи, через бажання від свідомості. Ну тому до цих пір і притаманне таке явище як інкультурація...

ІМ: Ось якщо подивитися глибше, що таке інкультурація? Ну якщо відкинути все ... Це рекламний хід, всього-на-всього лише. Це природний еволюційний розвиток тієї чи іншої організації.

_____________


ВІДЕОРОЛИК №6

Відеоролик про інкультурацію християнства в світі. У ньому показані ікони з різних країн світу з образами Діви Марії, Архангела Гавриїла, Ісуса Христа, християнських святих, у яких риси обличчя збігаються з зовнішніми фенотипічними особливостями тих чи інших народів. Наводяться приклади християнського образотворчого мистецтва в Північній Африці, в Азії, в Північній Америці та інших частинах світу. Згадується, що в світі існує більше 700 різних образів Марії. Наводяться частини тексту Біблії на китайському діалекті хакка, на арабській мові, на мові хінді та інших.

_____________
 

Т: Ігоре Михайловичу, знаю на власному досвіді, що може виникнути таке питання, тому що свого часу інформація про інкультурацію стала для мене, відверто кажучи, шоком. Тому що ти раптом в собі виявив, що твоя свідомість непорушно вважала, наприклад, Ісуса або Марію своїми, схожими на твій народ, що вони саме такі, якими ти бачив їх в дитинстві на іконах. Тобто ти вірив у це, це тебе влаштовувало, але цим самим ти і обмежувався. Ось, можна сказати, що через власну лінь і свою гординю далі цього в своєму духовному пізнанні ти і не йшов. І ось тому шаблони від свідомості рухнули. І свідомість тут же почала шукати, кого би в цьому звинуватити в зовнішньому. Але, слава Богу, йшла робота над собою, і були певні чуттєві розуміння, і завдяки цьому ти зрозумів, що ворог як раз таки в тебе всередині, що свідомість тебе обмежувала, що саме вона змушувала вірити в картинки, а не шукати духовну суть, про що і йшлося у Вченні цієї релігії.
Але тоді ще залишалося одне питання. Коли я вперше дізналася, що справа не в образах, то зіткнулася з такою шаблонною думкою від свідомості, мовляв: «Як же так? Це ж сам Ісус! Це ж сама Марія! Як же я буду гнати їх від себе в молитвах, це ж неправильно».

ІМ: Коли людина виконує якусь практику, або ж до неї приходить образ будь-якого святого, він приходить в образі тривимірному, то не відволікайся. І ось багато хто з святих про це говорили, навіть якщо перед тобою являється Ісус або Марія — жени цей образ. Не їх жени, а образ жени. Чому? Тому що свідомість це все представляє в образ. Це означає, суть цього образу — відволікання. Значить, людина знаходиться не в духовному стані, а лише в зміненому стані свідомості. І цей тривимірний образ є не що інше, як омана, навіть якщо говорить правильні речі. Але підтекст буде обов'язково на шкоду людині, а не на користь. А коли людина в духовній практиці, вона сприймає навіть тих же представників від Світу Духовного, вона їх відчуває, тобто немає чіткої тривимірної форми.

Ж: Тобто тут вона вже відчуває, а не бачить.

ІМ: Вона відчуває.

Ж: Увагу свою вона вже не перенаправляє...

ІМ: Звичайно.

Ж: І ось людям же не говорять, наприклад, що Богородиця — це Дух. Що є насправді Богородиця? Тому що якщо втрачається поняття «Дух», то залишається тільки одне матеріальне розуміння, розуміння того, що це «Мати», що це «захист і турбота». І ось тут дуже таку підлу роль відіграє свідомість із людьми, тому що вона активно просуває образи через ті ж релігії, як елемент магії. Тобто там, де люди повинні воістину навчитися розумінню і вмінню жити Світом Духовним, світом Бога, глибинними почуттями, виходить взагалі інша історія. Люди застряють на образах і далі цих образів просто не рухаються, тому що свідомість в цей момент намагається сконцентрувати силу уваги людини на ось цій підміні — на магії. Тобто людина, взиваючи до намальованих іншими людьми образів, починає по-споживацьки просити собі чогось земного.

ІМ: Правильно говориш.

Т: Ось коли почала вивчати це питання, то вже по-новому побачила і Знання з книги «АллатРа», зрозуміла, що спочатку в ранньому християнстві, там же практично не було образів, там були знаки і символи.

ІМ: Правильно, і саме тому в оновленій релігії, привнесеній пророком Мухаммедом, чітко говорилося про те, що «не створюйте ніяких образів», і вони відходили від образів. Чому в них заборонені ікони, зображення того ж Мухаммеда заборонені і все інше? Щоб свідомість не створювала образ. Потрібно чуттєво сприймати, осягати потрібно чуттєве сприйняття. Цьому Мухаммед і вчив своїх учнів: сприймати чуттєво Світ Духовний і представників від Світу Духовного. Але не зорово, не візуалізацією, не за допомогою галюцинацій. У цьому сенс.

Т: Так, адже в самому ж ісламі не визнають зображень в оздобленні святинь. Мусульмани складають абстрактні візерунки і малюнки…

ІМ: Абсолютно вірно.

Т: ...Використовують для цього епітети, імена Бога або вірші Корану з арабського письма.

ІМ: Правильно, самі ж імами мусульман говорять про те, що ті, хто думає, що Аллах має вигляд, будь то світла, юнака чи старця — вони не знають Всевишнього Аллаха, вони не знають, що це просто їхня уява і уявлення, тобто їх ілюзія, яка не існує в дійсності. І біда цих людей в тому, що вони не розуміють існування без тіла, тому і наполегливо приписують Аллаху також тіло і властивості людини. Але в Корані сказано, що «Немає нічого подібного до Нього» (мається на увазі Аллаху)...

Ж: Так... Бог, Він не має межі, щоб можна було Його уявити і осягнути подумки Його природу.

ІМ: Що б ти в думках своїх не шукав, ти не зможеш знайти, щоб описати Його великий лик, бо немає у Нього лику, Він настільки великий, що немає нічого подібного Йому ...

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА


Що б ти в думках своїх не шукав,
ти не зможеш знайти,
щоб описати Його великий лик,
бо немає у Нього лику,
Він настільки великий,
що немає нічого подібного Йому ...


_____________


Т: В принципі, зараз дано більш ширше пояснення, що таке образи на іконах тієї ж Діви Марії і що таке Богородиця насправді, як Дух. Але ось тоді ще виникало таке питання від свідомості: «А як же ось... до людей приходять образи Божої Матері по всьому світу?»

ІМ: Чому система часто використовує образи? З приводу того, що практично по всьому світу люди релігійно налаштовані, навіть і не налаштовані релігійно, часто бачать видіння представників Світу Духовного. Тобто в звичних образах. Дуже часто бачать Діву Марію, як помічницю швидку, але знову-таки в більшості випадків це якраз і є створення антипода Марії. Тобто свідомість використовує звичний образ для того, щоб закріпити людей саме в матеріальному. І ось, зауважте, людина, перебуваючи в хворобливому стані, молиться, до неї приходить образ тієї ж Марії, і вона зцілюється. Що буде відбуватися з цією людиною? У неї закріплюється віра... віра в свідомості, але сумніви всередині. І людина не йде духовно розвиватися сама, вона застряє саме в тому моменті, що її вибрали, вона обрана, до неї прийшли, її спасли. Хіба, вилікувавшись від хвороби, людина спаслася?! Просте запитання. Вона що... тепер не помре? Вона стала безсмертною? Це виверт від свідомості. Що в ній зародиться? У ній зародиться, так — віра, так — розуміння, але й страх. Страх, який не дасть пройти в Світ Духовний.
Вона просила чого? Матеріальних благ, вирішення якоїсь конфліктної ситуації, поліпшення життя. Що в кінцевому підсумку вона отримала? Таку можливість. Але що тепер відбувається? Боязнь втрати. Що заважає? Страх. Має можливість? Має. Але страх перед невідомістю, але страх, що виходить від кого? Від свідомості, від того, хто перед іконою просив допомоги. І цим він її замикає.

Ж: Споживацьке ставлення до Духовного світу. Тобто вона буде просити ще раз, якщо вона...

ІМ: Обов'язково, вона буде просити завжди. Вона не буде робити сама. Навіщо щось створювати самому, якщо можна просити і отримувати? Так же ж простіше.
Але буває і таке: людина реально відчуває втручання... Людина, яка повинна щось зробити в житті, щось хороше, або вона стоїть на порозі, скажімо, перед вибором, вона відчуває присутність. І вона розуміє, що це вплив Марії, саме її. Але вона не бачить тривимірного образу. Це чуттєве сприйняття. У цьому сенс: чуттєве сприйняття, і вже коли йде магія. А магія, вона завжди йде від системи. Вона не йде від Світу Духовного. Світу Духовному не потрібна магія. Навіщо йому втручатися в цей світ?

Буває пряме втручання, це рідкісні виняткові випадки, але найчастіше це просто, скажімо, кредит довіри, назвемо так. Це прояв тієї сили, яка йде на допомогу саме людям для духовного розвитку як Особистості, коли її можна відчувати навіть на фізичному рівні. Це в допомогу людям. Але багато людей використовують ці сили для розвитку в собі метафізичних здібностей. Знову-таки вони перевертають це все на шкоду. Чому вони перевертають це все на шкоду? Диктування свідомості. Хіба вона як Особистість не відчуває і не розуміє, що ось ці крупиці цілющої роси потрібно зберегти і використати їх на шляху через пустелю?

Т: ...Тобто примножити їх.

ІМ: Правильно. Тобто їх потрібно не просто зберегти, але й пройти завдяки їм ось цей шлях. Але свідомість тут же відволікає і каже: «А давай вклади ось сюди, — людина вклала, побачила ефект. — Ось бачиш — виходить! Ось ти щось придбав у тривимірності». А що ти можеш тут придбати те, що з тобою залишиться? Нічого. Це все ілюзія, це все тимчасово. Чергова картинка в твоїй свідомості. Так працює свідомість.

Т: Тобто змушує, як Ви сказали, постійно повертатися і повертатися до Джерела...

ІМ: ...бажати його, цього Джерела. І людина прагне до цього Джерела, сама не стаючи ним, а прагне до нього, щоб знову-таки взяти і використати на тривимірність.

Ж: Приходить за додатковими силами.

ІМ: Абсолютно правильно, накопичення сил, не більше. Це дається в крайніх випадках, коли це потрібно на допомогу людям, але не більше. Чому рідко використовуються ці інструменти і в дійсності рідко це дається? Тому що люди часто це використовують у першу чергу на тривимірність, а не для духовного росту. Ну іноді це використовується просто як підтвердження, або як «печатка» її називали. Тобто «печатка сили» — це те, що проявляється ...

_____________

 

ВІДЕОЗАСТАВКА

Від завідомо мертвого до вічно Живого.
 
_____________

 

  
Rating: 5 / 5 from 4




Recommended Book

AllatRa Book download