Жива бесіда - сторінки 166-177

10:01:06-10:38:09

Т:  Це дуже цікава і важлива інформація. Ти розумієш, як шаблонно буде реагувати свідомість людей на це все. Адже свідомість, як правило, що робить? Вона шаблонно шквалом критики, емоційних обурень реагує на все те, що для неї нове, те, що невигідно самій свідомості, щоб не зруйнувалася влада її над людиною. Тим більше вона дуже агресивна по відношенню до всього Духовного. Адже навіть почувши ці Знання, свідомість буде атакувати людей.

ІМ:  ...Свідомість завжди критикує, особливо якщо щось пов'язане з істинними Знаннями... Якщо свідомість почує щось про істинно Духовне, вона завжди встає на диби.

Т: Ну так, якщо виходити з позиції свідомості, то про що вона може волати, ось це її Его-Я: «Не приведи ж ти Сатана, щоб свідомість втратила владу над Особистістю!» Ну, не скажеш «не приведи Господи», тому що не підходить до системи. Вона ж все-таки, кажучи мовою релігії, належить Сатані, тобто смертному.

ІМ:  Так. Чому? Тому що для свідомості це не зрозуміло, вона ніколи не зможе зрозуміти. І ось те, про що я зараз говорю, у багатьох викликатиме просто бурю в свідомості, відторгнення, аж до того, що хочеться вимкнути передачу. Але в той же час, так як є згадка про те, що знаходиться за межею розуміння свідомості, система багатьох буде змушувати слухати і переслухувати, навіть якщо вони будуть знаходитися на свідомості. Чому? Тому що самій системі завжди цікаво пізнати щось нове для того, щоб отримати певну владу. Ну, вона завжди прагне уподібнитися Богу, тому знаходиться в постійному саморозвитку. Але це вона так вважає, я маю на увазі система, що колись вона зможе розвинутися в якомусь плані, що стане рівна…

Т: Але все в системі обмежено.

ІМ: Звичайно, в системі все обмежено. Але ще раз повторюся, навіть те, що я зараз розповідаю, воно може викликати цілу бурю обурення, невдоволення в свідомості багатьох людей, хто в дійсності знаходиться зараз в рабстві у системи. Це треба розуміти.

І навіть люди, будучи далекі від того, про що я розповідаю, можуть піддати критиці мої слова, ну це м'яко так сказано. Хоча їх це начебто й не стосується, вони випадково це прослухали. Але в той же час це може викликати в них цілий шквал обурень. А чому? Ну ось якщо вони задумаються, хто в них обурюється і чому? Якщо вони вважають, що їх це не цікавить, що вони самостійні, все розуміють і знають, то чому ж вони так обурюються на це? Чому вони не обурюються на інші речі, які відбуваються у цьому світі? Чому не обурюються тим, що люди вбивають один одного, обманюють? Чому вони не обурюються тим, що у цьому світі є зло? Просте запитання. А коли говориш про хороше — все, значить, «це тобі вигідно». Ось хто про це говорить у свідомості людей? Вони самі про це думають чи їм про це розповідає система? Знову-таки банальні шаблонні установки від системи. Все зводиться до чого? Назад до такого вузького розуміння різних речей. І відразу проводяться паралелі з чимось.

Т:  Ну так, виходить, що система вирвала фрагмент із розмови, відшукала в пам'яті більш-менш схоже. І не важливо, що воно інше за змістом. Їй головне — швидко підставити, видати як результат. А оскільки система — це «Будинок Брехні», як казали древні, то їй не важливо, що результат хибний і підставний. Одним словом, штучний інтелект хитрувати зволить. Добре, якщо оператор толковий і відразу виявить ці помилки у своєму комп'ютері, сам розбереться, що до чого. Але, як правило, люди ж не помічають, коли система впихає невпихуєме — банальне сприйняття світу шаблонами свідомості.

ІМ:  Банальне шаблонне мислення.

Т: Так, система сама поневолює, і тому людина, в якій домінує свідомість, вона у всіх своїх конкурентах бачить саме поневолювачів. Просто дивуєшся, коли зустрічаєш деяких людей, які навіть не розуміють, що вони говорять, хто в них диктує, як вони реагують на ту ж книгу «АллатРа», на рух «АЛЛАТРА», на те добро, яке втілюють в життя люди в різних країнах світу. І ти розумієш, як свідомість на рівному місці видає такі обурення, як страшно їй втратити владу над цією людиною.

ІМ:  Але це ж свідомість обурюється. Знову-таки у кого обурюється? У тих же рабів системи. Система брехлива, вона завжди обманює. І в першу чергу вона обманює саму людину — Особистість. Вона її просто експлуатує. А ось біда в тому, що люди не розуміють, що те, ким вони себе вважають, — вони собою не є. Це не вони. Свідомість — це інструмент, але це не людина.

 ____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Від завідомо мертвого до вічно Живого.

___________

 

Т: Ось Ви зараз, Ігоре Михайловичу, сказали, що свідомість — це інструмент, і згадалося, як одна людина, розмірковуючи про Знання, точніше... її свідомість видала іншу крайність: «Раз свідомість мені заважає, раз вона мене так обманює, значить, все, от не буду її розвивати»…

ІМ: Ну і таким чином зрівнятися свідомістю з мавпою. Тобто мати слаборозвинену свідомість, бути дезорієнтованим в сучасності і виконувати те, що тобі наказують інші. Слабоумним, скажімо так. Це мрія дуже багатьох управлінців: мати тупе, нерозуміюче, неусвідомлююче суспільство.

Свідомість, перш за все, це інструмент. Якщо я тобі дам, наприклад, тупий ніж і попрошу почистити картоплю, тобі буде зручно ним чистити? Ні, тобі потрібен гострий ніж. Будь-який інструмент повинен бути максимально вивірений і цілий, добре відремонтований. А свідомість — це інструмент, вона повинна бути розвиненою. Чим ширше твій кругозір, тим більше ти розумієш, тим більше в тобі закладено для розуміння цієї ж тривимірності. Питання в іншому, хто управляє твоєю свідомістю? Зрозуміло, що нею завжди буде управляти система, це її частина.

 

Але знову-таки вторинна свідомість (або нова свідомість), вона важко управляється, але управляється. Але її можна легко ігнорувати в разі необхідності. А ось первинна свідомість — вона легко обучаєма. Якщо ти розвиваєшся як Особистість, то розвинута, добре навчена свідомість — це тільки в допомогу, це не на шкоду. Це не означає, що вона буде більш хитрою, більш підступнішою. Повір, як би ти не розвивав свою свідомість, вона не зможе розвинутися до того рівня, до якого розвинена сама система, вона всього лише частина цієї системи. А система, яка має досвід, скажімо, мільярди років, вона бачила всяке. Тому добре розвинена свідомість полегшує розуміння цього світу, покращує комунікацію з іншими людьми. Загалом, якщо ти не ледар, то це тільки на допомогу.

Т: Так. Важко було, коли ти про це не знав. А зараз же така ситуація, що Знання є, але у багатьох людей немає ще практичного досвіду роботи над собою, тому немає цього реального преображення себе і суспільства.

ІМ:  Тут є цікавий момент — преображення суспільства. Преображати суспільство прагнуть всі. Але суспільство преобразиться лише тоді, коли люди починають преображати себе. Це суттєвий момент. Не потрібно прагнути переробляти суспільство, не змінившись самому.

Т: Це справді так. Але ось людям нібито не вистачає розуміння сенсу життя. Тобто система нав'язує якісь цінності (та ж кар'єра чи сім'я, або якийсь пошук задоволення зовні) і пропонує людям повірити, що ось це і є життя, що ось це і є твій уділ, твоя життєва ціль, що саме для цього ти прийшов у цей світ.


 

ІМ: Насправді в нашому повсякденному, скажімо так, тривимірному житті сім'я, взаємодія в тому ж суспільстві, та ж кар'єра — це все і є складова життя людини. Інша справа, як підходити до цього і з якого боку це розглядати. Життя людське занадто коротке. І людина повинна в ньому все встигнути: і сім'ю завести, і забезпечити, і в той же час звідси випливає і якусь кар'єру побудувати, краще, коли хорошу, щоб був достаток — це все необхідно. Елементарно необхідно для виживання в сучасних умовах.

 

Питання в тому, що переважає в людині, яка основна ціль її існування, сенс від її життя? Свідомість нам починає розповідати, що сенс нашого життя — у продовженні нашого роду. А чим ми тоді відрізняємося від будь-якої тварини?

Адже якщо ми подивимося, в принципі, основна ціль і задача будь-якої тварини — це продовження свого роду. Ну розмножився ти, продовжив свій рід, а особисто тобі від цього який сенс? Чому люди в старості хваляться тим, що вони багато в житті зробили (робота плюс сім'я, ось онуки і все інше), а в очах печаль? Тому що кожен розуміє, що найголовнішого він зробити-таки не встиг. А життя — воно дуже коротке, ми неодноразово про це говорили вже і в передачах, і так, що життя проскакує дуже швидко, як одна мить. Насправді будь-який проміжок часу, який би ти собі не призначила, він пройде дуже швидко: тиждень, рік. Це дуже швидкоплинна така субстанція.

 

Сенс життя людини якраз полягає в прилученні до Світу Духовного. Ось у багатьох це може викликати таке обурення. Але знову-таки і ось тут нюанс, обурення в чому? В свідомості. Чому при слові Бог, духовність, ще щось у переважної більшості людей викликається внутрішнє відторгнення свідомістю? Навіть якби це не прикро було — у священнослужителів. Ось поки він в одіяннях і веде якусь службу, він налаштований, все, він усім розповідає про Бога. А коли залишається один на один, так би мовити, з Богом, і ось тут навіть думка чи ще щось, його аж сіпає це все. Ось всередині йде це все: не в сенсі в духовному плані всередині, а в сенсі — у свідомості, в емоціях, у всьому іншому, тому що свідомість будь-якої людини практично на 99% налаштована проти всього духовного. Це факт, це правда.

 

Але у нас є певні, скажімо так, звичаї, певні правила гри в соціумі в цілому, що є у нас релігії, до них треба ставитися з повагою, є Бог, до нього треба ставитися з повагою, потрібно поважати вибір інших людей, віру інших людей. Слава Богу, що це є. Але і це обгрунтовано знову-таки в силу певних причин, які ми сьогодні не будемо розбирати, не підніматимемо ці питання, тому що у деяких, знову-таки в їхній свідомості, воно викликає не що інше, як агресію.


 

Чому це відбувається? Тому що свідомість будь-якої людини, ще раз кажу, налаштована проти всього духовного. Це її функція, це треба розуміти і знати, і сприймати це, в принципі, як звичайне явище. І про це в будь-якій релігії багато говорили ті люди, які дійсно йшли до Бога. Вони не грались і не підходили до Бога як до такого собі виконавця своїх бажань, що «Господи, дай мені те, дай мені це... Якщо ти мені даєш, ти хороший Бог і я в тебе вірю».

 

Т: Так, у свідомості повно шаблонних страстей, за допомогою яких якраз таки свідомість і закабаляє людину в таких... думках-станах, в станах «хочу» або «не вистачає», або стан боротьби за владу, за домінування тільки твоєї думки…

 

ІМ: Поняття влади дуже важливе, ось багатьом людям свідомість розповідає: «Ти ж не борешся за владу. Ну яка у тебе влада? У тебе робота така, ти не прагнеш, не робиш кар'єру. Ти, навпаки, ось йдеш, відходиш від влади. Тебе влада не цікавить». Ця людина вважає про себе так, вірніше, її свідомість їй так розповідає, що вона така хороша і не прагне до влади, і в той же час починається диктатура: в сім'ї, до своїх дітей, до своїх других половинок, серед друзів. Адже постійно йде боротьба за владу. Влада — це не мається на увазі управляти народами або керувати там якоюсь організацією, або ще щось. Тут під словом «влада» мається на увазі пригнічення одного матеріального об'єкта іншим або спроба підпорядкувати собі когось іншого. А це відбувається постійно і всюди.

Т: Ось це дуже цікавий момент, що якщо в людях домінує диктат свідомості…

 

ІМ: ...вони можуть об'єднатися знову-таки за інтересами. Але було б чудово, якби люди почали дійсно жити хоча б законами Совісті і Честі. Щоб вони об'єдналися хоча б на тому, щоб перестали сваритися, воювати, вбивати один одного і робити зло один одному. Це вже перемога, величезна перемога над системою, над її установками. Це можливо? Цілком можливо. Побудувати, як ми і говорили, хороший, щасливий світ, в якому людина може осягати духовне звільнення. Створити умови для цього. Це під силу людям? Під силу. Це можна зробити? Це потрібно зробити. Було б чудово, якби в усьому світі була істинна свобода без всякого зла і без протиріч. Перше, з чого починається, — це з чесності, з чесності перед самим собою.

 

Т: Так, адже по суті, це всього лише робота над собою, і потрібно робити все, що у твоїх силах, щоб створити в суспільстві такі умови.

ІМ: Неможливо людей змусити, це вибір людей, це свобода людей. Навіть якщо весь світ, ось зауваж, всі люди в усьому світі стануть, скажімо, вільні і намагатимуться вплинути на одну людину, яка хоче стати субособистістю, вона все одно стане субособистістю. Чому? Тому що це свобода її вибору. Ось де справжня демократія, тому що кожен вибирає те, до чого він прагне.

Будь-яка Особистість, вона прагне, це природний такий інстинкт самозбереження... Особистість відчуває, що існує Світ Безкрайній — Світ Духовний, вона відчуває і сили, і прояви всі. А свідомість закриває, тут свідомість людям заважає це зрозуміти. Але знову-таки хто заважає людині вкладати силу своєї уваги в свій духовний розвиток або ж в матеріальне смертне? Ніхто. Тільки вона сама вибирає. Свобода вибору. А те, що система відволікає, ну, це ж право людини як Особистості: дивитися чи не дивитися на цих артистів своєї свідомості.

 

Остання битва у людини йде від народження до смерті. Результат битви, цього Армагедону, людина пожне після того, як перестане битися її серце. І це правда. Сенс тут якраз в тому, що поки тіло живе і серце б'ється — ти повинен почати Жити. Після того, як серце перестало битися, ти вже пожинаєш результат. Потім уже виправити щось неможливо. І ніхто тебе не відмолить, і ніхто не спасе. І це правда.

Т: Так, ось ще такий момент для усвідомлення... А чи може людство взагалі в глобальних масштабах перемогти систему як ворога в розумінні категорій свідомості, ось якщо, наприклад, всі-всі люди на планеті об'єднаються?

ІМ: Перемогти систему людство не зможе, тому що вся система виходить далеко за межі людства, в рамках якого ми її розуміємо, ну почнемо з цього. Система не обмежується певною кількістю людей на певній планеті. Вона набагато ширша і поширюється на весь матеріальний Всесвіт, ось якщо мовою фізики, то аж до шостого виміру — це те, що є система. Тому можна будувати ілюзії і прагнути перемогти систему. Але найкраще перемогти її всередині себе, перестати бути її рабом. Ось це основна ціль.

 

Наприклад, навіть якщо всі люди разом об'єднаються, ну знову-таки якщо їх об'єднання буде на рівні свідомості, вони її посилять, саму систему посилять, не більше. А ось якщо люди духовно розкриються, розвинуться, і їх об'єднання буде на духовному, чуттєвому сприйнятті зі Світом Безкрайнім і Безкінечним, то тоді вся міць системи, вона стає взагалі менше меншого, що тільки може бути.

 

Т: Як говорили в давнину, що все зводиться до частинки По. Ви, Ігоре Михайловичу, цікаво нам раніше розповідали для розуміння, що насправді сама система не має образу, тому що сама система — це є стаціонарні частинки По, ось говорячи мовою фізики АЛЛАТРА. Система всього лише породжує образи, але сама система є ніщо.

 

ІМ: Все, що кінцеве — воно мізерне, воно ніщо.

___________

ВІДЕОЗАСТАВКА

   Від завідомо мертвого до вічно Живого.

___________

Т: Ігоре Михайловичу, ми вже неодноразово згадували в передачі про згубність магії. Але дивлячись на сучасний світ, розумієш, що люди недостатньо розуміють, що таке магія від системи і що творить їх свідомість в повсякденності. Скажу коротко про те, як, наприклад, колись міркувала моя свідомість, коли я чула про цю тему. Ну, що магія, вона ж мене точно не стосується: я ж там не екстрасенс і не великий провісник, не маг, який виконує якусь обрядовість, не баба-яга, яка в котлі жаб варить і на мітлі катається. Тому що в моїй свідомості магія — це чаклун з казки або факір з цирку, шаман з фільму. Це якісь образи, якісь чарівні дії, які або бачила у фільмах, або читала в казках в дитинстві, коли з нічого з'являється щось. Але вся ця магія ніяк не торкалася мого життя. Загалом, це було в розумінні, що нібито магія — це все казки, а це ось — «реальне життя». Так помилково вважає багато хто. Ігоре Михайловичу, розкажіть, будь ласка, що таке магія від свідомості в повсякденному житті людини?

 

ІМ: Ось що стосовно магії... Магія використовується людьми в повсякденному житті дуже часто, і люди цього не помічають. Коли людина проклинає когось, коли вона його ненавидить і бажає зла — це вже частина магії. Це треба знати і розуміти. Коли людина приходить для спілкування з Богом в якийсь храм, а просить про здоров'я свого тіла або рідних і близьких їй людей — це теж магія. Коли людина просить багатства або вирішення якоїсь проблеми в матеріальному світі — це теж магія. Все, що стосується виконання в тривимірності якихось людських бажань, знову-таки які стосуються всього матеріального (а здоров'я — це теж частина матерії, це частина тіла матеріального) — це все є магія. Це треба розуміти. На жаль, це пішло ще від древніх жерців, вони нав'язували це все людям, так як розуміли, що люди поклоняються вищим силам. Вони залякували людей. Знову-таки лякали ким? Лякали Богом. Але хіба це нормально? Бог — це... Богце Любов, по-іншому не скажеш. Не можна підібрати слів в будь-якій мові сучасного світу, щоб описати, що таке Бог, тільки «Любов». Ось це істинне розуміння. Але це істинне розуміння ось з усіх слів людських можна позначити тільки як вища і найчистіша Любов, тобто справжня Любов. Любові іншої не може бути насправді, ми вже обговорювали це і не раз.

 

Тому виходить, що люди хочуть або не хочуть, але вони стикаються з магією. Коли людина планує, припустимо, якусь зустріч на завтра. Але зрозуміло, ти плануєш, зрозуміла суть можливої бесіди — вивчай питання, готуйся, тренуй свою свідомість, готуй її на можливі відповіді. Це одна сторона. Але коли людина в голові починає прокручувати... Але чи в голові, питання? В свідомості. Ось ці артисти на сцені починають розігрувати їй ролі, і людина бачить, як вона спілкується з іншою людиною вже на завтрашній день. Вона планує, і вона уже намагається впливати на свого опонента для досягнення бажаного результату для себе. Хіба це не магія? Магія.

Людина витрачає ті життєві сили, які повинні направлятися на чуттєве сприйняття, на контакт зі Світом Духовним, людина витрачає на матеріальні блага, на виконання власних бажань. Потім кажуть: «Ось хороша людина, а що ж так все погано?». Або скажімо простіше, після смерті фізичного тіла людина кається, свідомість тріпоче, а ось Особистість у збентеженні — адже вона була хорошою, вона нікому нічого поганого не зробила... Тільки прожила все життя в магії, не туди вкладала і нікуди не прийшла. Весь час ходила по колу, хоча могла належати не тільки до будь-якої релігії, але й займатися пошуками високих духовних цілей, намагалася їх досягти знову-таки за допомогою чого? За допомогою своєї свідомості. Свідомість — це хороший інструмент, потрібний інструмент, але інструмент, скажімо так, зі своїм характером.

Тобто треба тобі щось вирішити — нехай вирішує, це ти фінансуєш, цьому ти приділяєш увагу. Але коли вона тобі починає нав'язувати якісь магічні властивості, втягує тебе в різні свої ігри, ну, цього не варто робити. Багато людей цього не розуміють, не помічають, як стають частиною гри, учасниками театральних видовищ, і знову-таки за фактом чого? Магічних уявлень.

...Ну знову ж таки свідомість розповідає, що магія — це виконання якоїсь обрядовості: це треба стукати в бубон, кидати в киплячий казан там якусь травичку, жаб живцем бажано, ось тоді відбувається якесь магічне дійство, і людина щось набуває або отримує. Це ритуальщина. Ритуальщина допомагає зосередитися просто-напросто: не важливо, що ти кидаєш в казан, є у тебе казан чи ні, важливо щоб ти бажав цього.

Сам процес бажання, він вже є не чим іншим, як магічною дією. Особливо, коли люди вже уявляють готовий результат, припустимо, тієї ж завтрашньої зустрічі. Можна пошаманити, в бубон постукати, травички в казан покидати або ще щось, а можна просто уявити готовий результат: як ти зустрінешся завтра з людиною, що скаже вона тобі, що скажеш ти їй, в розмові посперечаєшся, а потім ти її ось так легко і переконаєш. Тобто ігри свідомості. Люди не розуміють, що в цей момент твоя свідомість контактує з її свідомістю, хоча людина цього і не помічає. І ваші свідомості вже приймають певне рішення. Рішення приймають, як правило, те, яке необхідно системі, скажімо так акуратно. Але результат завжди визначений. Але, коли ти не робиш цього, система не гарантує результат ні твоїй свідомості, ні свідомості твого опонента. Ти підготував матеріали, які тобі необхідно, вивчив, прийшов на зустріч, а далі буде так, як буде. Ти не програвав сценарій, ти не займався магією, ти вільний в даному випадку, і тут шансів виграти спір набагато більше. І це не магія, це правда. Чому? Тому що система не підготовлена до твоєї дії.

Ж: Так. Я пам'ятаю, як Ви нам розповідали, і це дуже допомогло в усвідомленні, що магія — це жага впливати на когось.

ІМ: Так.

Ж: Магія — це мрії і бажання, це жага впливати на когось в майбутньому або бажання щось переробити в минулому, переписати своє минуле: «От якби той сказав, то я б ось так йому відповів...». Ну, треба зробити — йдеш, робиш. Хочеш сказати — скажи. А ні — забудь! Але ні в якому разі не грай в ігри зі свідомістю, ось в ці її ігри «альтернативного існування». Адже ти віддаєш реальну силу, а натомість система лише пестить твою гординю.

Т: Так. Навіщо вступати в цей мислений, абстрактний діалог з кимось, крутити ці розмови в думках по дві-три доби, нехай навіть до зустрічі з цією людиною? Навіщо візуалізувати, що ти чимось володієш? Адже це і є магія. Люди дуже багато думають про пусте, фантазують, ведуть в думках бесіди з іншими людьми, сперечаються, доказують. Причому сперечаються про те, що було давним-давно, думають про події минулого або, взагалі, про події майбутнього. Але ж це і є магія від свідомості, коли ти приділяєш увагу тривимірності, тому, що в кінцевому підсумку як крапля точить камінь.

І ця магія, вона відрізняється від творчого планування. Наприклад, коли тобі треба просто приготувати їжу, ти плануєш, що приготувати — це звичайне планування, звичайна пріоритизація як розпорядок робочого дня. Але коли ти уявляєш, як тобою будуть захоплюватися, як тебе будуть нахвалювати за приготовлену їжу — ось це вже бажання задоволення своєї гордині, це вже магія від свідомості, візуалізація. Тобто треба тобі приготувати їжу — готуй, дій в цьому напрямку, а не уявляй.

Ж: Магія — це якщо ти не можеш отримати емоцію, бажане, то свідомість починає в думках крутити альтернативну реальність. Але чи замовляв ти це кіно? Адже що відбувається? Ти викликаєш образи і наділяєш їх силою уваги, тобто дією. Тільки от лихо: вони — ілюзія, а ти розтрачуєш реальне життя на систему. В результаті система пролонгує собі життя, а ти набуваєш собі смерть.

Т: Так, на жаль... А якщо твоїй свідомості нічого робити, то нехай вона краще щось вивчає...

Ж: Так, а взагалі краще час витрачати на духовний розвиток. Ось посилювати в собі контакт з Духовним світом, адже це ж безмежне щастя, це внутрішня безмірна Божа Любов. Набагато краще ж бути щасливим, ніж нещасним. Краще бути Живим, ніж мертвим.

Т: Абсолютно вірно. Так що питання не в плануванні як такому, а в тому, що ти не маєш ніяких ілюзій з цього приводу. Ну розпланував, підготувався, а там, як буде, так і буде. Просто рухаєшся до цілі. Тобі що за хлібом сходити, що на ділові переговори, можна сказати, однаково, вирішується на місці. А вся важливість і серйозність твоя, вона вже в іншому. Вона в тих подіях, що відбуваються на чуттєвому сприйнятті Світу Духовного. І вже на тривимірність ти витрачаєш силу уваги не в таких величезних кількостях і, взагалі, по мірі необхідності, в режимі економії.

Ж: Так, люди, коли до чогось готуються, часто говорять: «Ось як Бог дасть». Але це ж неправильно…

ІМ: Це неправильно, Бог насправді не займається цим. Просто людям зручно, вірніше, їх свідомості зручно все звалювати на вищого і сильного. Ось: «Бог дав, Бог послав, Бог ще щось...». Але якого Бога вони мають на увазі? Бога, який у Вічності, чи бога, який знаходиться в системі, тимчасово існуючій? Бог тимчасовий чи Бог Справжній? Тут треба теж усвідомлювати.

Люди часто кидаються слівцями, не розуміючи їх суті, і це теж свого роду магія. Слово володіє силою. Ось деякі релігійні писання починаються: «На початку було слово...» Це не просто так. І це не тільки щодо християнства, але і в дохристиянських релігіях теж таке було, що на початку було слово. 

Слово, воно початок дуже багатьох процесів. Чому? Тому що це озвучування внутрішнього твого бажання, тобто проголошення його вголос. Це вже сама по собі активація певних процесів. Реакції людини на звичні слова: негативне слово, сказане тобі, викликає в тобі певну реакцію або ласкаве слово викликає іншу реакцію тощо. Вся психологія, наприклад, побудована на чому? На слові. Релігія, на чому вона побудована? На слові. Тобто слово — це слово.

Слово, як не крути, це інструмент тривимірності, це інструмент цього світу. Думка — теж інструмент світу матеріального. А ось чуттєве сприйняття, або прямий контакт, адже він зовсім інший, він відмітний і від слова, і від думки. Тому свідомість його не сприймає. І тому багато людей, які живуть на свідомості і є абсолютно підконтрольними свідомості, до них не доходить проста Істина. Вони сприймають все, що завгодно: магію, ритуали... Все сприймають, все це зрозуміло, це логічно можна пояснити. А сам факт — реальність і існування Бога — пояснити не можуть. Вони намагаються вірити, вони роблять вигляд, що вірять, багато хто навіть вдають, що служать Богу і інших вчать цьому. Але давайте подивимося на них без маски — і все стає на свої місця.

 

Т: Так ... Ось, дійсно, хороше питання, а як відрізнити людей, які живуть Світом Духовним, від обивателя? Адже люди ж дуже часто шукають якісь ознаки, але в тривимірності...

Ж: Але вони відчуваються, ці люди реально відчуваються. Люди не розуміють, що мертвому — мертве, а живому — живе. Коли люди навчаться відчувати правду, то і таких питань не буде виникати.

ІМ: Так. Взагалі, хотілося б порадити людям, навіть нехай на рівні свідомості, просто з цікавості: хіба не цікаво — існує Світ Духовний чи ні? Чи можна якось існувати без думок, звичного способу мислення, я маю на увазі, а на рівні чуттєвого сприйняття? Чи можна контролювати свою свідомість? Хіба це не цікаво? Ось спробувати просто.

Т: Так, ось як Ви сказали, Ігоре Михайловичу, на початку передачі, просто хоча б заради експерименту спробувати поспостерігати за собою: як приходять думки, позаписувати це, спробувати проконтролювати їх, спробувати зупинити цей  потік думок або, взагалі, спробувати управляти ним. Тоді можна дуже легко прийти до розуміння, що це все — не твоє і що це не є ти. Потрібно просто спробувати жити іншим сприйняттям — сприйняттям глибинними почуттями.

На цьому ж шляху стоїть лише один шаблон від свідомості — це шаблон сумнівів, аж до того, що свідомість говорить людям, що «у мене не вийде», «я не дуже розумний» або «я занадто молодий», або, навпаки, що «я вже занадто старий»…

ІМ: Душа віку не має і Особистість теж. І немає різниці, який вік. Осягнути Світ Духовний може і старий, і дитина, і будь-хто при бажанні. Але бажання якраз і виникає від Особистості, від прагнення, не від розуму. Якщо від розуму прагнути, нічого не вийде. Свідомість ніколи не прагне до Бога, це теж парадокс. Але вона завжди прагне до магії, до тайнознання прагне, до тих сил, які ховаються за світом тривимірним, тобто щоб дістатися до того, що сприяє маніпуляції іншою матерією.

Т: Для людини як Особистості це ж тупцювати на місці, це просто марнувати своє життя даремно. Дуже багато людей так і застрягають саме ось в цих сумнівах...

ІМ: ... в своїх думках і тому подібне, так і борються з собою, з думками. Деякі стоять і чекають, коли їм на блюдечку з блакитною облямівкою хтось прийде і принесе. При цьому вони хочуть, дійсно щиро хочуть, але не роблять нічого, не працюють над собою, бо ліньки, щось відволікає і тому подібне. А багато якраз талановитих людей, які дійсно прагнули, які йшли, впевнено йшли, але вони звертали на шлях магії (або екстрасенсорики), ось по-іншому його не назвеш. Коли люди стикаються з цим вживу, воно їх вражає. Кого вражає? Свідомість вражає. І ось просто глянути, де вони? Вони там і залишилися. Є сенс в цьому?




 

Т: Тобто виходить, що спочатку людиною рухає саме хороше, саме прагнення від Особистості...

ІМ: Хороше, звичайно. Але система завжди хороше переробляє у вигідне для неї. І це правда.

Т: Так, ось навіть взяти простий приклад. Адже часто люди, отримавши якийсь перший досвід в медитаціях, вони намагаються допомогти, але знову ж таки в їх розумінні допомогти ближньому. Наприклад, направляти в його сторону «промінчики любові» або ще щось там. І потім відзначають, що «так, раптом дійсно ближньому стало якось легше і по самопочуттю»...

ІМ: Ну це банальна фізика, це дійсно так відбувається. Він віддає частину свого життя іншій людині, перенаправляє. А той це бере і успішно перекидає знову-таки куди? На свідомість. Тобто перший віддав свідомості і другий віддав свідомості. Користі немає ні першому, ні другому. Це неприпустимо, це магія.

Т: Так, і зрозуміло, що в підсумку це закінчується тим, що...

ІМ: ...Дізнаються. Скажімо так, ось є такий термін «субособистість», ми згадували про нього. Або як в християнстві кажуть «пекло». Нічим хорошим це не закінчується. Хочеш допомогти — допоможи. Захворіла людина — відведи до лікаря. Сумно людині — підтримай, поговори, поясни. Підтримувати треба.

____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Душа віку на має і Особистість теж.

 
  
Rating: 5 / 5 from 6




Recommended Book

AllatRa Book download