Жива бесіда - сторінки 155-166

 

Т: Ігоре Михайловичу, ось щоб полегшити людині саме розуміння себе, розуміння своїх станів: як сприймає себе свідомість, а як сприймає себе Особистість?

ІМ: Свідомість людська завжди сприймає себе якраз як обмежене «Я», як щось відособлене. Ось як людина себе сприймає  — «Я»? Я, моє я… Ось і все. І воно таке капсульоване, закрите. А коли Особистість сприймає себе, вона сприймає себе безкрайністю та частиною цілого. Це теж цікавий момент.

Т: Ось людині хочеться ж бути духовною. Вона прагне цього…

 ІМ: В дійсності будь-яка людина прагне до Світу Духовного. Це внутрішнє прагнення. Але найчастіше свідомість забиває, затирає, дає хибні орієнтири та шляхи. І, таким чином, доводить Особистості, що Світу Духовного не існує. Вона, як то кажуть, соломинкою закриває ліс перед очима. Відводить всю увагу: «Дивись! Зосередься на соломинці, спостерігай соломинку». І за цією соломинкою, коли ти її тримаєш перед обличчям і тільки в неї спрямовуєш свій погляд, ти не бачиш лісу, що оточує тебе. Ось так працює свідомість. Вона закриває ілюзією свого тривимірного буття безкрайність і багатогранність безкінечного Світу Божого.

Т: А як змістити фокус уваги, як прокинутися від цієї ілюзії?

ІМ: Спостерігай за свідомістю, зрозумієш, що ти — не свідомість. Вкладай силу уваги в те, де тепло, добре і радісно. Шукай цю радість всередині, адже вона є. А постійним джерелом цієї радості в людині, в конструкції людській є не що інше, як Душа.

 

Це як у мороз стоїш перед широко розкритими дверима в приміщення, де дуже тепло. Відчуваєш це тепло, що виходить з приміщення, де радісно, весело в тому приміщенні, яскраве світло і дуже тепло. А ти знаходишся в темноті та на морозі. Ну, переплутати неможливо.

Т: Всеодно дійдеш…

ІМ: Якщо захочеш.

Т: Тобто Особистість має тільки духовний досвід і практику. Вона здатна, завдяки своєму унікальному сприйняттю, глобально розуміти споконвічну правду, відрізняти хороше від поганого, робити вибір. І це значно відрізняється від штучної роботи свідомості, від безперервного аналізу від розуму, коли свідомість із мухи робить слона…

ІМ: Постійним аналізом займається свідомість людська. Вона бере муху і робить з неї слона, заходячи з різних сторін. Але в той же час вивчає слона на дотик із зав’язаними очима. Особистість так не поступає. В Особистості є цілісне сприйняття. Вона просто знає, що таке слон, ну і знає, що таке муха. Це об’ємне знання, але воно недоступне свідомості. І ось простий феномен, він описаний дуже багатьма людьми в історії людській, тими, хто досягав цього знання: людина знає, але дуже складно висловити це все в словах. Чому? Тому що свідомість відмовляється навіть виразити це Знання в елементарний набір слів, який є в людини.

Маленький такий нюанс: свідомість ніколи не сприйме людину як Особистість. Вона завжди буде протистояти і завжди буде грузити. Особистість — це чуттєве сприйняття (і воно абсолютно відрізняється від сприйняття самого себе свідомістю).

Коли людина сприймає себе особистісно, тобто коли вона стає вільною Особистістю, перше, що припиняє — це брехати собі та вигадувати всякі історії. Вона не грається зі свідомістю.

Т: Ігоре Михайловичу, ось ще таке питання, що часто зустрічається: що таке істинне єднання і що таке об’єднання у людському суспільстві? Ви якось розповідали, що те, що люди називають у сучасному світі об'єднанням, що це, по суті, є примирення.

ІМ: Люди часто розповідають про те, що треба об’єднуватися і таке інше. Але істинне єднання в цьому світі без духовного розвитку неможливе. Чому? Тому що свідомість розділяє. Перше, що вона робить — це капсулює людину і виділяє її для самої ж себе. Все це відбувається на рівні свідомості, сприйняття Особистістю того, що розповідає їй свідомість, що: «Ти одна. Ти, ти і ти».

А об’єднання — це об’єднання спільності інтересів, скажімо так, певного кола людей, але не більше. А ось істинне єднання може відбуватися тільки на рівні духовному. Особистість, коли досягає сприйняття Духовного світу, вона вже відчуває таких же людей, які сприймають Той Світ. І ось там це йде єднання.

Чому? Тому що Особистості нічого не треба в цьому світі. У неї немає матеріальних інтересів. А у свідомості їх завжди повно.  І ось як би не крутили, і хто б що не розповідав, завжди є інтереси. Ось візьмемо популістів, так? Ну якби людина прагне до того, щоб усі люди жили добре, розповідає всім про це, що вона до цього прагне. Вона бореться за їхні права. А насправді, про що вона думає, за що вона страждає, за що вона бореться? Тут спрацьовує декілька факторів: або ж особиста нажива, або ж популяризація себе. Просто щоб про неї думали добре, щоб нею захоплювались, тобто банальне задоволення егоїзму, всього лише навсього. Хіба не так? Так. А Особистості це треба? Ні, не треба. Чому? Тому що в цьому світі ми не знаємо навіть… Ну, чесно кажучи, ось поклавши руку на серце, якщо ти живеш у дев'ятиповерховому будинку, навряд чи ти знаєш усіх сусідів, які живуть з тобою в під'їзді. А Особистість, вона сприймає всіх у безкінечності, коли вона там. І ось в цьому парадокс: там немає чужих, там всі свої, там сім’я. Там все рідне і близьке.

Ж: Та-а-ак.

Т: Коли починається справжнє відчуття, то починається…

Ж: …така Благодать…

Т: …так, величезна Божа сила.

ІМ: Звичайно, благодать настає, коли приходить відчування, ось саме чуттєве сприйняття. А свідомість завжди розділяє і відокремлює людей. Вона когось наділяє тим, чого в нього взагалі-то й немає. Чому? Знову ж таки боротьба за владу, за домінування. Тут, як факт, це ж іде породження ненависті. Звісно, раз ненависть, значить, і відторгнення, або осуд іде, заздрість. Особистість не володіє якостями ні заздрості, ні осуду, нічим. Ось кажуть знову ж таки, що Бог не може осуджувати. Він або сприймає, або не сприймає. Чорне і біле. Прийнятне чи неприйнятне. Живе чи мертве. Все просто.

 

Т: Ігоре Михайловичу, ще питання по релігіям. Ось дуже багатьом людям свідомість представляє, що об'єднання в низах можливе тільки тоді, коли на рівні верхів усі релігії об'єднаються. Чи можливо таке?

ІМ: Справа в тому, що ми вже обговорювали: об'єднання релігій насправді неможливе. Все, що панує в релігіях, — це не Дух, це свідомість в першу чергу — те, що управляє всіма релігіями. Чому? Як би це було не парадоксально, але це організація. А організації відстоюють свої особистісні інтереси, все ж таки йде боротьба за владу. Ті, хто борються за владу, вони готові об'єднатися з ким завгодно, якщо ті підкоряться їм, і так думає кожен. Насправді це неможливо.

 

Інша справа, чи можливе об'єднання людей в служінні Господу, істинному служінні Світу Духовному? Воно необхідне, а не можливе. Це питання виживання такого роду як людський. Треба це чи не треба, це обговорюватися навіть не може. Але можливо чи неможливо? Звичайно можливо. Але тут вибір людей. Чи здатні вони подолати в собі Сатану, відійти від внутрішнього бруду, від наклепу і стати на шлях Духовний, на шлях Істини? Система, звісно, цього не хоче. А ось Особистості людські, душі людські — вони цього хочуть. Можливо це? Можливо, якщо захочуть. А релігії — ні, не можуть. Так само як чи може весь бізнес у світі об'єднатися? Ну, якщо прийде якийсь диктатор і забере весь бізнес собі — звичайно, він об'єднається. Так і релігії.

 

Т: Як показує практика, єднання людей в істинному служінні Духовному світу вже відбувається. І та величезна хвиля практичного інтересу людей з різних країн, хвиля інтересу до тих Знань, що викладені через книгу «АллатРа» і через передачі за Вашою участю, хвиля, яка зараз іде по світу, вона ж тому підтвердження. Причому на єдиному Зерні Істини знаходять точки дотику не тільки люди різних національностей, різного соціального статусу, але й монахи, священнослужителі різних релігій і конфесій — люди, які обрали колись для себе шлях істинного служіння Господу.

ІМ: Знання, викладені в тій же книзі «АллатРа», вони об’єднують людей. І дійсно, на сьогодні дуже багато не тільки служителів, але й монахів із різних релігій таємно від свого керівництва, як це не парадоксально, вони і практикують, і пізнають, і дуже багато досягли хороших результатів. Але перебуваючи в системі, в організації, вони не можуть про це заявити відкрито.

Насправді яка різниця, яким шляхом ти йдеш до Бога? Головне, щоб ти прийшов. А люди духовно розвинені... Адже не всі йдуть в релігійні структури, просто щоб задовольняти свою лінь і манію величі. Насправді дуже багато хто йде на пошук Бога, їх штовхає саме Духовна складова. А побачивши Істину, де б вони її не побачили і в чому б вони її не побачили, вони хапаються за неї.

Тому сьогодні дійсно по світу вже починається величезний рух, поки прихований. Але це ж до пори до часу він прихований серед релігійних служителів, монахів, які займаються саме вивченням себе за допомогою тих же знань, викладених в «АллатРа». Слава Богу, вже багато є з ким поговорити, не відкриваючи рота, що дуже цінно…

 

Т: …на мові глибинних почуттів, що зрозуміла без слів.

ІМ: Так. А колись була одна мова, і було простіше. Це підтверджується знову ж таки тими ж знаками. Ось ми говорили про Аллат чи про той же знак АллатРа.

Т: Ну так, це ж найдревніші знаки, які знаходять по всьому світу, практично на всіх континентах.

ІМ: Це говорить про те, що була єдина мова, і люди один одного розуміли, вони знали. І в кінцевому результаті, коли люди займаються духовним розвитком, вони приходять до того, що починають один одного розуміти на тій єдиній мові, завдяки якій можна спілкуватися зі Світом Духовним. Іншої мови немає. Це мова почуттів, щира. Тому головне не та мова, на якій говорить система чи наша свідомість. Набагато важливіша внутрішня мова. Ну знову ж таки для того, щоб на ній спілкуватися, треба в першу чергу навчитися спілкуватися зі Світом Духовним.

Т: Ігоре Михайловичу, багато людей висловлюють своє бажання бути в духовному колективі, розвиватися разом з однодумцями…

ІМ: Звісно, що всі люди хочуть знаходитися в колективі духовно розвиненому, серед тих людей, які живуть духовним. Але якщо ти хочеш бути в такому колективі, то займися насамперед собою. Стань духовно вільною людиною. Поступово і колектив зміниться. Тому що сила, вона або відторгне служителів Сатани, або ж вирве з його мерзенних лап душу людську. Виходить, ти як магніт: ти або притягнеш подібне, або відштовхнеш протилежне. Але твій колектив сформується таким, яким повинен бути, якщо ти сам над собою працюєш.

Т: Люди, які тільки починають вивчати себе та пізнавати через глибинні почуття, також відзначають і опір свідомості, коли в якийсь момент непомітно відбувається перескок з глибинного чуттєвого сприйняття на свідомість.

ІМ: Людина втрачає чуттєве сприйняття та переключається на свідомість тоді, коли її міст вузький. І ось ці ось коливання, привертання уваги — вона наділяє цінністю смертне. Ось що б ми не робили, але що може бути важливіше Життя, важливіше Бога? Ну що в Арімана, чи в диявола, є такого важливого, що важливіше, ніж у Бога, ніж перебування з Богом?! Нічого. Розумієш, ми знаходимося в тривимірності, це світ диявола. Свідомість — це інструмент диявола. Але наша Душа — це двері у Світ Духовний, а Особистість — це світло, що йде через ці двері. І ось ми, будучи цим світлом, що випромінюється через Душу, що такого може нам запропонувати темрява, щоб ми як це світло закрили двері, відреклися від своєї Істинної сутності, від Бога, від світу Божого і пішли бродити по темряві? Ну ось поясни? Нічого. Різні фарби? Вони ж ілюзорні. Що ще? Та нічого. Тому все можна робити, не розриваючи цей зв'язок зі Світом Духовним. Не можна, а треба робити так. Що може бути важливіше?

Т: Ось одне з головних питань тих, хто прийняв для себе рішення йти духовним шляхом: як у дні Жити по-справжньому, як Жити Особистістю?

ІМ: Дійсно, багато людей запитує, ось як протягом дня Жити Особистістю, а не свідомістю? Все просто. Перебувайте в Духові. Будьте з Духом нероздільні. І ви завжди будете жити Особистістю та зі Світом Духовним. Чи простіше кажучи, ви будете Жити. Просто Живіть.

 

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Перебувайте в Духові.

Будьте з Духом нероздільні.

_____________

ІМ: Люди, які намагаються щось зрозуміти свідомістю, вірніше через свідомість вивчити, як працює свідомість, стикаються з тією трудністю, що вивчають головний мозок, а свідомість як ніби захована в цьому мозку. Але мозок, як ми вже говорили, це структура матеріальна, а свідомість не є матерією як такою.

Т: Ну так, і виходить, що далі розуміння тривимірності та видимої матерії справа і не йде. Просто настає якийсь ступор... ступор від свідомості. Є обмеження, і наука боїться перейти цей Рубікон. Сьогодні все більше вчених приходять до розуміння, що свідомість — вона нематеріальна, і її немає в головному мозку. Але вже саме слово «нематеріальне» — це сьогодні звучить як клеймо слова «ненаукове». Тому вчені бояться перейти цю грань, за якою, як вони вважають, починається метафізика та надприродне.

ІМ: Для кращого розуміння в сучасному світі, мабуть, варто звернутися до квантової механіки — це єдине, що на сьогодні хоч якось пояснює те, що є щось надприродне, я б так сказав.

Наука, на жаль, ще не дійшла до розуміння того, що є щось за межею матерії. Але, в будь-якому випадку, квантова механіка вже близько підходить до цього та дає експериментально підтверджене пояснення того, що є щось за межами звичної нам фізики. 

Якщо говорити про квантову механіку, то, мабуть, варто почати трошки з історії квантової механіки: чим є квантова механіка, як вона з'явилася та з якими труднощами вона зіткнулась. Ну, в принципі, як вона з'явилася, це люди можуть дізнатися з будь-якого підручника, на сьогодні там багато розписано. Тут же якраз хотілося б торкнутися тих моментів, які хоч якось відомі на сьогоднішній день людям, ось саме те, що межує з розумінням і нерозумінням.

 

Говорячи про квантову механіку, треба підкреслити те, що законам квантової механіки підвладна вся матерія, починаючи від галактик і закінчуючи сльозою на щоці дитини, тому що вся матерія складається з найдрібніших частинок. Якщо ми заглибимося у світ матерії, заглибимося за атомну, потім субатомну межу,  ми побачимо, що є... найдрібніші частинки. Ми вже не раз про це говорили, що вся матерія складається з найдрібніших частинок, практично неподільних, як вважається на сьогоднішній день, але в дійсності вони подільні. Ми спробуємо це трошки пояснити.

Ось ці частинки формують кожен атом цього світу. Закони, що управляють цими частинками на квантовому рівні, кардинально відрізняються від тих законів, до яких люди звикли в повсякденному житті. Тобто камінь, підкинутий вгору, падає вниз і так далі. Ну і різні взаємодії, які відбуваються навіть на мікрорівні, вони більш-менш вивчені. 

Візьмемо, наприклад, квантову заплутаність. Квантова заплутаність сама по собі передбачає, що дві частинки можуть заплутатися між собою, якщо знаходяться близько одна до одної. Тобто ті, що одночасно з'явилися, близько розташовані, вони мають між собою певний зв'язок. У такому випадку їх властивості стають взаємопов'язаними.

Тобто якщо розділити ці частинки та відправити, наприклад, на різні сторони Всесвіту, ці частинки все одно залишаться нерозривно зв'язаними, і вони будуть продовжувати взаємодіяти між собою, причому без втрати часу. Між ними не буде ніяких енергетичних зв’язків, які можливо помітити, я маю на увазі…

Т: …тобто зв’язків, які можна зафіксувати.

ІМ: Так. Але вони разом з тим будуть між собою зв'язані, і їх спіни, тобто обертання, будуть залишатися відмінними один від одного. І якщо, наприклад, спін однієї частинки обертається вліво, то інший — буде вправо. Змінимо спін, тобто обертання однієї частинки, — це автоматично миттєво відобразиться на іншій частинці, на якій би відстані вони не знаходилися. Причому це відбудеться миттєво, без втрати часу, незважаючи на величезні відстані між ними,  що порушує всі закони фізики, якими оперує сучасна фізика. Тому подібний зв'язок між заплутаними частинками, наприклад, Альберт Ейнштейн назвав надприродним, ну і, звісно, відразу почав його заперечувати.

Але датський фізик Нільс Бор зі своїми однодумцями, навпаки, стверджував, що цей дивовижний взаємозв'язок існує. Хоча, незважаючи на своє ствердження, експериментально довести його існування він не міг. Це було більше теоретичне напрацювання. Але знову ж таки навіть теоретично Бор пояснив цей зв’язок досить оригінально, на прикладі двох коліс, що обертаються. Ну, це щоб було більш зрозуміло, пояснимо його приклад. Візьмемо, наприклад, два колеса, що розфарбовані смугами в різні кольори (червоний і синій), із фіксованою стрілкою. Бор пояснював, що якщо рознести ці колеса в різні кінці Всесвіту та розкрутити їх, то якщо при зупинці колеса на одному випаде червоний колір, то на другому — одразу ж миттєво випаде синій.

Подібні заяви Бора про такий миттєвий зв'язок заплутаних частинок, звісно, руйнували теорію, яка так прославила Ейнштейна. На що останній реагував вкрай болісно. І в спростування теорії Бора висунув свою, абсолютно таку матеріальну, яка виключає будь-які чари, теорію нібито про певний взаємозв'язок заплутаних часток.

 

Їх зв’язок Ейнштейн пояснював на парі рукавичок, привів найбанальніший і найпростіший приклад. Він пояснював, що якщо ми беремо, поміщаємо рукавички в дві коробки, наприклад, або два ящика. Ми не знаємо, в якій коробці лежить яка рукавичка. У нас залишається одна коробка, а іншу, наприклад, відправляємо на інший край світу. Відкривши коробку, ми бачимо, що у нас, приміром, права рукавичка. Значить, автоматично в тій коробці, яку ми відправили на інший кінець світу, буде лежати ліва рукавичка. Ну, це він пояснив добре. Але він забув згадати, що квантова фізика передбачає ще й наявність іншого моменту: та рукавичка, яка буде знаходитися далеко від нас, вона ще повинна бути й вивернута (не тільки ліва, а й вивернута). І якщо ми беремо ту, яка в нас, і починаємо вивертати, то в цей час інша рукавичка (на тому кінці світу) також почне вивертатися. Але це б зруйнувало струнку матеріальну модель самого Ейнштейна, яку він вибудував і так легко все пояснив, тому про це він замовчував.

Т: Так, гординя в людях ще не мертва.

ІМ: Це широко розпіарене його пояснення, в принципі, повністю задовольнило суспільство людей, які цікавляться фізикою, та фізиків, які погоджувалися з ним. Але істинних вчених-фізиків рукавична теорія Ейнштейна, яка лише вказувала на те, що заплутані частинки від початку різні і все, абсолютно не задовольнила, так як не пояснила їх зв’язок, про що, власне кажучи, Ейнштейн і його компанія навмисне замовчували, так як теж не могли цим усім парирувати.

Т: Замовчували, це значить, все ж таки щось знали…

ІМ: Теоретично, звісно, вони розуміли, що це так, але це б знову наштовхнуло на те, що існує якийсь інший зв’язок, і це  піддало б сумніву слова Ейнштейна. А признавши, що цей зв’язок існує, це б поставило під сумнів його теорію, яка була висунута, ну можна так сказати, на противагу теорії ефіру. А раз існує щось подібне, значить, існує і ефір. Раз існує ефір, значить, існує і вільна енергія, тоді Тесла був правий. А раз Тесла був правий, тоді в людей виникне питання, а чому ми купуємо, вибачте, вуглеводні, а не отримуємо електрику безкоштовно, якої дуже багато навколо? 

 

Ну,  тому ця тема була закрита на довгі роки. Але це не заспокоїло допитливі уми інших вчених, які продовжували працювати в спробах парирувати того ж Ейнштейна, який говорив, що поки відсутні експериментальні докази такого зв'язку — такого зв'язку не існує, це існує лише у фантазіях тих, хто це стверджує, натякаючи на Бора. 

 

Навіть після смерті Ейнштейна, його послідовники продовжували стверджувати те, що поки немає експерименту довести це неможливо.

Найцікавіше, що у свій час з’явився ірландський фізик на ім'я Джон Белл, який, будучи, загалом, теоретиком-фізиком, але шляхом глибокого математичного аналізу зміг довести саму можливість експериментальних доказів. Тобто шляхом побудови машини, яка створила би багато пар заплутаних частинок, можна було довести цей взаємозв’язок. І це вже була не філософія, а реальний експеримент, який можна було провести, і таким чином раз і назавжди припинити цей філософський спір. Цей ірландський фізик був маловідомий, але книга його була випущена з цього приводу.

Так сталося, що один аспірант на ім’я Джон Клаузер, намагаючись розібратися у квантовій механіці, випадково наштовхнувся на роботи якраз Джона Белла. Він вирішив побудувати таку машину, розібратися в першу чергу самому, є взаємозв’язок, немає взаємозв’язку, і що таке квантова механіка: реальна наука чи це фантазія, лженаука.

Він побудував таку машину та експериментально довів, що Бор був повністю правий, а Ейнштейн помилявся: надприродний зв'язок між двома заплутаними частинками реально існує. Не дивлячись на своє відкриття, Джон Клаузер, як, втім, і безліч інших сучасних фізиків, що займаються вивченням квантової механіки, так і не зрозумів, що це за зв'язок та чому сплутані частинки незалежно від відстаней, на які вони рознесені, миттєво реагують на зміни у тій чи іншій частинці, тобто без втрати часу.

Т: Так, дійсно, відповідь на це питання, на яке вже майже сто років намагаються відповісти вчені — це, звичайно, був би серйозний прорив для сучасної фізики… Ось зараз у науці така ситуація, як говорив не без частки гумору академік Ландау, який свого часу був учнем Нільса Бора, що: «Все, загалом, ясно, але можливі каверзні питання, на які відповісти може тільки Бор».

 

ІМ: І ось тут ми переходимо до самого цікавого. Насправді все просто, навіть дуже просто. Приміром, весною 2015 року в МГР «АЛЛАТРА» вийшла доповідь «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА». В  цій доповіді у вигляді теорії пояснювалася будова Всесвіту від найперших цеглинок світобудови, які в доповіді власне названі частинками По, до езоосмічної решітки, що обумовлює простір всього Всесвіту і що складається з комірок. 

Ці комірки складаються з так званих езоосмічних мембран. Ну, в принципі, кому з наших глядачів буде цікаво детальніше ознайомитися з доповіддю, ті зможуть легко це зробити, так як вона є у вільному доступі в Інтернеті, зможуть самі розібратися, що таке частинки По, що таке езоосмічні мембрани та все інше. Загалом, люди зможуть розібратися, прочитавши в Інтернеті. 

Але, повертаючись до квантової механіки, скажу лише коротко, що пов'язує з доповіддю — це те, що всі ці надприродні зв'язки між заплутаними частинками якраз і обумовлені функцією езоосмічної мембрани. Саме ця мембрана і розділяє світ видимий від невидимого, тобто відокремлює та пов'язує нижчі виміри з вищими, час від відсутності часу, Безкінечність від точки.

Т: Тобто розуміння, що таке езоосмічна мембрана та як вона функціонує — це ж, по суті, ключ, який відкриває двері в абсолютно нову епоху для науки.

ІМ: На сьогоднішній день, слава Богу, спілкуючись з видатними фізиками сучасності, мене радує той факт, що в них вже є розуміння, що цей матеріальний світ знаходиться в шести вимірах. Це важливий момент. Чому? Тому що дійсно весь матеріальний світ знаходиться в шести вимірах.

Ось наше повсякденне звичне життя — це третій вимір. Але все, що ми можемо собі уявити нашою свідомістю, — воно укладається тільки в шестивимірне. Свідомість і вся магія, яка відбувається, вона якраз відбувається на рівні шостого виміру. В сьомому вимірі цього вже немає, хоча світ продовжує бути матеріальним.

І ось тут цікаво, ми про це не раз говорили вже, але я думаю, варто ще раз повторити. Насправді весь матеріальний світ складається з 72 вимірів. Але ось саме матеріальний світ, там, де поширена влада системи (адже система ж себе вважає та протиставляє Богу), вона обмежується шістьма вимірами. А ось інші виміри якраз і стримують, і контролюють, щоб не вийшла за межі шести вимірів влада системи. Скажімо, як у будь-якій хорошій лабораторії існує не одна, а багато систем, що оберігають від небажаних наслідків і створюють умови безпеки проведення експериментів. 

 

Так і у відношенні системи Тваринного розуму в цілому. Людство, що існує в цій системі, — це Шанс, це — зародження Життя. А зародження життя завжди відбувається в деяких екстремальних умовах. І знову ж таки все починається з боротьби або протистояння.

 

Т: Тобто важливо розуміти, що система функціонує лише до шостого виміру. В сьомому вимірі вона не командує. А ось інші 66 вимірів…

ІМ: …Решта 66 вимірів — це надбудови, що контролюють ті декілька вимірів, в яких існує сама система. І весь цей контроль здійснюється через езоосмічну мембрану, контроль абсолютний — це ті 66 вимірів, які знаходяться вище шести.

Для розуміння хотілося б також уточнити, що в самій езоосмічній мембрані немає поняття часу. У вищих вимірах, наближених до Світу Духовного, так само як і у Світі Духовному, поняття часу взагалі немає. Там завжди зараз. А в тривимірному світі, в нашому звичному вимірі поняття «зараз» немає. Поки я вимовив це слово «зараз», ми всі разом, і я, і в тому числі глядачі, що беруть участь у цій розмові, ми подолали величезну відстань в просторі. Тобто ми, як матеріальні об’єкти, через світ матеріальний, через ці езоосмічні мембрани, через ці комірки по езоосмічній решітці подолали величезну відстань. І в нас не існує таких цифр, через яку кількість цих комірок пройшла кожна частинка нашого організму і в той же час кожна частинка По нашої свідомості. Про це теж варто задуматися.

А ось у вищих вимірах, і вже тим більше у Світі Духовному, за межами езоосмічної решітки там цього немає, там завжди зараз. Поняття відстані є тільки тут у нас. Там воно відносно, там воно безкрайнє. Але в той же час можна завжди бути Там, де ти є і де ти потрібен.

Людська свідомість цього не зрозуміє, тому що Там діють інші закони, і людству лише доведеться осягнути хоча б перші ази цих законів.

Т: Дійсно, пізнаючи себе, ти пізнаєш справжній Світ, реальний Світ — Світ Духовний, а не комп'ютерну симуляцію від свідомості цієї голограми тривимірного світу.

ІМ: Так. Хотілося б сказати, що в доповіді, в принципі, нічого нового для людства не описано. Все нове — це добре забуте старе. Все, що описується в доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА», людству було відомо ще 12 тисяч років тому. У підтвердження цього можу сказати, що дотепер збереглися таблички, в яких відображені складні взаємодії елементарних частинок, таких як електрони, протони, нейтрони тощо. Причому саме так, як це описується в доповіді. І в підтвердження, що це не пуста теорія, тим, кому цікаво, все ж таки варто ознайомитися з нею та не спішити прислухатися до своєї свідомості, яка тут же почне критикувати, а трохи розібратися. Витрачений час того вартий.

Т: 12 тисяч років тому — це період досить значний.

ІМ: Те, що більшість можуть парирувати: «Як це 12 тисяч років тому? Адже по сучасним доктринам людство тільки зародилося приблизно там 10-12 тисяч років тому». Але хочу сказати, що світ набагато древніший і складніший, ніж про це розповідають сучасному людству його вчені. Загалом, кому буде цікаво, той сам розбереться в цих проблемах і прочитає доповідь.

Сучасна наука, я не стверджую, що вона знаходиться в ембріональному стані свого розвитку, ні, звісно, але те, що вона знаходиться у внутрішньоутробному — це точно.

І лише після народження науки за тривимірний світ розпочнеться її справжній повноцінний розвиток, якщо, звичайно, до цього часу людство саме себе не знищить через надмірну гординю та бездуховність, що нав’язується Особистості системою за допомогою свого поневолюючого інструменту — свідомості. Але це вже вибір самих людей.

Т: Так… Ігоре Михайловичу, а ось ці знання, що стосуються фізики, вони даються для пізнання Світу Духовного?

ІМ: Ті ж знання, які стосуються фізики, інших наук, чи ще щось, я не сказав би, що вони даються для розуміння Світу Духовного. Ні. Вони лише підводять людину до розуміння того, що є щось інше, відмінне. Що за цим щось стоїть, ось як та ж квантова механіка. Вона дає розуміння, що світ обмежується не тільки тривимірністю. І ті закони, за якими звикли жити, я маю на увазі фізичними законами, це всього лише проявлена частина, яка вивчена в цій тривимірності. Але вивчена ким? Знову ж таки свідомістю за допомогою якихось приладів, інструментів, які знаходяться в цій тривимірності.

А ось вивчити більш вищі виміри, хоча б п'ятий-шостий вимір, ніяким приладом неможливо. Чому? Тому що немає таких приладів. Вони повинні бути там, перебувати там. Для кращого розуміння цього питання, мабуть, поясню. Ось сидиш ти на першому поверсі багатоповерхової будівлі в щільно закритому приміщенні і тримаєш в руці дзеркало. Все, що ти можеш побачити, це своє відображення чи ще чогось, там, стін, що знаходяться в цій кімнаті. Але ти не зможеш в цьому дзеркалі побачити те, що знаходиться поверхом вище. Тобто це ось увесь інструмент, яким оперує людина, знаходячись на даному поверсі, в даній кімнаті.

Т: Багато людей, на жаль, але недооцінюють роль фізики…

ІМ: Поки людина знаходиться в цьому світі, їй треба їсти. Ось банально, потрібен одяг, потрібна їжа. А та фізика, про яку говорили, яка згадана в доповіді, яка вийшла в МГР «АЛЛАТРА», при її розвитку вона дає можливість не псувати природу. Вона дає можливість людині більше часу приділяти Світу Духовному та не піклуватися про хліб насущний. Чому? Тому що саме та фізика приводить до розуміння, знання та можливості оперувати первозданними цеглинками, які будуть створювати атоми, які будуть створювати молекули, і з яких легко можна виробляти все, що тобі треба, вибач, від туфельок до хліба насущного. Розумієш, банально, від дому до машини. І не треба людині витрачати багато часу на роботу чи ще на щось.

Але це неприйнятно при сучасному світоустрої, абсолютно неприйнятно. Чому? Тому що людина повинна бути управляємою та підконтрольною — система шаблонно це все нав’язує. Вона завжди створює якихось людей, скажімо, гіпервідповідальних, які беруть на себе функцію управляти іншими людьми на благо тих же людей: вони краще знають, краще вміють це робити і забезпечують життя іншим людям.

У такому випадку всі повинні працювати, заробляти гроші. А гроші — це як система прив’язування людини до цього матеріального життя. В тебе немає грошей — тобі нічим заплатити за світло, за газ. У тебе буде холодно, в тебе буде темно в приміщенні. Але знову ж таки навіть щоб придбати якесь приміщення для житла — тобі потрібні гроші. Щоб вийти на вулицю, тобі треба одягнутися — потрібні гроші. Щоб не померти з голоду — потрібні гроші. Ось тобі і відповідь. Значить, що?  Значить, ти повинна йти заробляти. Ти потрапляєш в певні умови існування.

Таким чином влаштоване все суспільство. І вибудовуються певні правила гри. Що таке робота? Корінь цього слова знаєте?

Т: Раб.

ІМ: Ось і відповідь. Тобто людина прив’язана, вона змушена співіснувати з іншими людьми в суспільстві і жити за певними правилами, які виключають все, що називається духовним. Максимум, що тобі дадуть — це релігію, науку. Ну, розважайся, відволікайся. Ось і відповідь. Все дуже просто.

Але коли людина отримує, наприклад, можливість придбати все, що їй потрібно, не виходячи з приміщення, або переміщатися куди завгодно без всіляких витрат, в тому числі і часу, їй кошти не потрібні. Як управляти такою людиною? Якщо людина буде під контролем свідомості з такими можливостями — це страшно. Але знову ж таки свідомість іде проти того, щоб ці Знання входили у світ. Але пояснюю, з розвитком цих Знань, ось взяти, наприклад, ту ж квантову механіку, люди пізнають, що є надприродний зв'язок. Раз є надприродний зв'язок, значить, є й інший Світ — Світ за межею цього світу. Значить, є хороше і погане.

Люди починають усвідомлювати — це як той плід пізнання добра і зла. Розумієш? Тобто, якщо виходячи з біблійної легенди, люди жили та знали тільки добро, скуштувавши цього плоду — вони пізнали, що таке зло. А зараз ці Знання, вони як крапельки роси, що допомагають пізнати тим, хто шукає (знову ж таки тільки тим, хто шукає) те, що є не тільки зло, але є й добро. Що є не тільки смерть, але є і Життя. Є не тільки диявол, але є і Бог. І що не цим світом обмежена в існуванні людина.

Т: …як Особистість.

ІМ: Як Особистість, звісно, в першу чергу, а не як раб системи. Якщо людина далека від Світу Духовного, то вона спілкується з системою, я б навіть сказав, вона просто раб системи. Лише пізнавши себе як Особистість, людина зможе навчитися контролювати свою свідомість з позиції саме Духовного спостерігача, з позиції Особистості. І лише тоді вона перестане бути рабом свідомості (як частини системи), тобто, говорячи мовою релігії, перестане бути рабом диявола.

Т: Перестане служити системі та стане вільною Особистістю.

ІМ: Так. Для Особистості немає перешкод у пізнанні Істини.

 

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Для Особистості немає перешкод

у пізнанні Істини. 

_____________



 

  
Rating: 5 / 5 from 7




Recommended Book

AllatRa Book download