Жива бесіда - сторінки 142-155

08:34:48 - 09:20:40

В: Механізм не спрацював, тому немає сенсу задіювати той самий механізм, який не працює. Тільки ми це помітили — все, системі немає підживлення, людина не віддає увагу. Або з гумором вирішила ситуацію, або ось повзаємодіяла з людиною, вирішили. Усе. Тобто не вдалося... Раз — все, система відступила. Коли включається свідомість, вона починає десь оціночку підкидати: “Ось цей не такий, а ось цей неправильно робить. А ось той якийсь взагалі дурний…” або ще що-небудь. Потихеньку, вона м'якенько, вкрадливо заповзає, як змія підколодна. І так поступово ось цей вектор відводить. У глухий кут уперлася людина і починає боятися: “Що трапилося? Чому немає радості?” Починається пошук винного. І цей сніжний ком людину накриває. Але всередині-то вона — Особистість, всередині у неї є душа, всередині у неї є почуття, і вони нікуди не поділися. Треба просто чітко дати собі установку: “Так, стоп. Усе. В мене почуття є. Нікуди вони не поділися. Мені в Духовний світ. Радість завжди є”. Тобто чітко дати собі установку: “Все. Я не слухаю голос у своїй голові. Я нікого не оцінюю, нікуди не прагну, крім як от у мене один вектор — вектор в духовне». Все, і свідомість відступає, відпускає свої лещата. Поки людське тіло живе, поки ми ще тут, ми можемо все змінити. Один із показників того, що людина рухається дійсно по духовному шляху — це стан спокою, стан внутрішньої свободи. Ось перше, відновлюються відносини з усіма людьми, тому що тобі вже не потрібно домінувати. Ти розумієш, що таке свідомість, ти перестаєш маніпулювати людьми. Природно, розумієш, коли в свою сторону, допустимо, йде теж якась маніпуляція, але мені вона просто не цікава. Я просто обходжу цей гострий кут і якось конфлікт згладжується. Все. Якось воно все по-доброму вирішується.

А: В цьому плані теж є дуже цікавий приклад. Якось на заняттях ми домовилися з учасниками групи опрацювати шаблон маніпуляції. Ми домовилися, що ніхто не буде нікому не те що в родині, а взагалі давати людині пораду, коли вона не питає, і все, що людина може зробити сама, вона буде робити сама, не просячи іншого їй допомогти. Відносини змінилися кардинально...

Т: А що, на вашу думку, сприяє об'єднанню людей, ось виходячи з вашого особистого досвіду?

В: На мою думку, що сприяє об'єднанню людей — це перш за все люди зустрічаються, у них є якісь спільні інтереси. Інтереси пізнання, інтереси щось зробити разом, якусь добру справу на благо інших людей, щоб комусь допомогти. Коли приходить ось цей стан спокою, стан того, що ми можемо комфортно спілкуватися між собою, це теж дає відчуття єдності. Та люди просто не повинні слухати свою свідомість.

А: Ситуація, дивіться, вона фрактальна. Так, як свідомість намагається розділити нас в думках, так само вона нас намагається розділити вже не в голові, а в спілкуванні, в колективах. Яким чином? За тією ж схемою: розділяй і володарюй. Тобто найчастіше люди, які пропагують такі ідеї, що ось “туди йди, туди не йди, з тими спілкуйся, з тими не спілкуйся”, — це банально вони слухають свою свідомість, яка встановлює ті ж програми на роз'єднання. Якщо навіть комусь щось не подобається або когось щось не влаштовує... А кого не влаштовує? Завжди щось не влаштовує свідомість. Тобто замість того, щоб просто прийти і обговорити якісь гострі моменти і дійсно викрити думки від свідомості, люди часто слухають її і несуть ці ідеї в маси.

Ну, скажімо, людині, що духовно розвивається це не зашкодить. Чому? Тому що вона зрозуміє, що це робота системи. Просто так, як система працює в ній всередині, намагаючись її розділити з іншими людьми, так само система працює і в колективах, намагаючись розділити вже групи людей, що йдуть в одному напрямку. Точно так само на сьогодні система розділила, ось ви ж самі знаєте, і релігії, і все інше. Тобто, коли одне зерно знань було посіяно, і зараз воно, скажімо так, дало сходи нібито “в різних напрямках”, хоча це все одне.

Так само точно розділяють... Адже бажання влади і, знову ж, тайновладдя призводить до того, що люди пропагують ці ідеї, спрямовані на розділення. Тому тут нічого дивного немає, це природний процес, це природні закони системи. Тільки єдине — для людей, які духовно розвиваються, це неприйнятно. Тобто людина, яка духовно розвивається, навпаки, повинна прагнути до єдності, до об'єднання, до любові, до братерства. Адже нам ділити нічого.

Ви запитували, що людей об'єднує? Це моя думка, з мого, скажімо, особистого досвіду... Людей об'єднує один дуже важливий момент — це прагнення вижити. Вижити не тільки в матеріальному сенсі, а вижити духовно. Розумієте, ми зіткнулися з найсильнішим ворогом, який є у людства, — це система Тваринного розуму. І перемогти цю систему ми зможемо тільки об'єднавшись.

Часто цим же законом користуються і, скажімо, сильні світу цього, зіштовхуючи народи один проти одного. Чому? Вони беруть ідею зовнішнього ворога, орієнтують певне населення на те, що ось є зовнішній ворог, і це людей згуртовує. Це гарна якість, коли люди згуртовуються проти якоїсь агресії і небезпеки. Але справа в тому, що не той агресор, не та небезпека. Тобто небезпека насправді, як виявляється...

В: ...всередині кожної людини.

А: Абсолютно вірно, вона невидима. Тобто не того ворога показують. Показують, що ворог нібито в іншій людині, в його індивіді. А насправді — ворог всередині нас, це свідомість. А глобально ворог — це система. Якщо люди об'єднаються в прагненні вижити і пізнати Духовний світ, ну вибачте, врешті-решт, це набути ні багато ні мало — безсмертя... Адже в колективі це ж легше робити. Це ж сила подесятеряється.

Це ж просто процес, вивчення тієї ж системи. Ось ми з вами тут сидимо, нас декілька людей, у кожного свій досвід. Ось ми поділилися — ми вже один одного збагатили досвідом. Ми вже можемо не проходити там кожен якусь ситуацію. Знову ж, виконуючи духовні практики в колективі, ми відчуваємо наповнення. Є різниця, коли ти один робиш і коли ти цим займаєшся в колективі. Це різниця величезна. Ось цей момент, він дуже важливий на сьогодні. Якщо люди дійсно зрозуміють, усвідомлять, яка у них ціль, їм об'єднатися буде дуже легко. Тоді дійсно, ось як в книгах написано, що коли людина вивчає систему, розуміє її закони, розуміє, що є безсмертя, розуміє, що цей світ — ілюзія, для неї життя в цьому світі стає просто цікавою, захоплюючою грою, і вона вже, як то кажуть, у свободі йде до свободи. Тобто вона спокійно розвивається, їй цікаво, їй все приносить задоволення, радість. У неї немає проблем, немає ворогів.

Т: А ось як змінилося ваше життя після ознайомлення зі Знаннями АллатРа?

В: Повністю змінює все життя. Жити ж так набагато цікавіше, комфортніше, коли розумієш, куди ти рухаєшся і навіщо. Розуміння взагалі суті процесів, які відбуваються навколо, розуміння інших людей. Коли людину розумієш навіть ось з позиції набутих знань, вже розумієш, чому людина так чинить, що в ній зараз проявляється. Набагато простіше її пробачити, зрозуміти, взаємодіяти так, щоб їй стало легше. Тобто відійти від конфліктів, зрозуміти взагалі все, що відбувається. Пізнати свій внутрішній стан. Є такий вислів: “Жити в Духові”. Так це і є жити в радості, жити в щасті, у взаємодії з іншими людьми. Так жити набагато цікавіше. Я взагалі не уявляю, як би я міг жити в конфліктах, в якихось сварках. Ну що це за життя таке? Воно не схоже на нормальне людське. Нормальне людське життя — це коли ми всі разом там щось робимо, якось взаємодіємо, врешті-решт, розуміємо — є Духовний світ, є ось це глибинне пізнання щастя, є справжнє життя. Так це і є те, що людина набуває і що я особисто для себе зрозумів і прийняв таке життя як природне. Розумію, що... ну закінчиться це життя матеріального тіла, воно просто відійде, і я піду далі. Все це дає ціль життю. Зазвичай, коли ми спостерігаємо в житті, чомусь у людей згаслі очі, особливо у літніх людей. Це страх від незнання, що буде далі… Життя, коли ти знаєш, що воно закінчиться... Страшно людині, яка не має цілі. Яке це життя, коли вона знає, що все закінчується?! Вона дивиться у дзеркало, їй страшно, що вона змінюється. З'являються зморшки, з'являється якась фізична втома. Вона вже не може робити те, що робила раніше. Починає боятися взагалі того, що з нею відбувається.

Страх смерті перекриває все, навіть перекриває ті ще роки, там, місяці життя, які людині залишилися. Вона розуміє, що життя тіла добігає кінця, але їй страшно, тому вона не знає, що далі. Але вивчаючи себе і пізнаючи науку АЛЛАТРА, розумієш, що життя-то не закінчується. Життя тільки починається, коли тіло перестає існувати. Це Життя потрібно знайти тут.

А: Меж у пізнанні немає. Коли ти займаєшся духовними практиками, і, скажімо, виходить відірватися від тіла, ти відчуваєш, що це таке, коли ти не прив'язаний до тіла. А потім назад повертаєшся, як у костюм, який тисне, давить і душить, і до цієї невидимої плити над головою під назвою «свідомість», то страху переходу немає. Тому що розумієш, що там всього цього немає. Тобто там немає ось цих безкінечних проблем з тілом, безкінечного протистояння свідомості і так далі і таке інше.

В: Там є свобода.

А: Так. Перехід йде у краще. Але, знову ж, над цим треба працювати. Треба отримувати особистий досвід, інакше для людини це будуть просто слова... Про себе скажу, що життя змінилося, змінюється, і, я так розумію, це ще не межа. Тому що, дійсно, той уклад життя, який був до Знань АллатРа, коли я з ними зіткнувся, і зараз — це... Воно все вибудовується, ось як Володя сказав, все навколо цілі. Рух до цілі— це як рух того ж локомотива. Рухаючись до цілі, він стягує всі життєві обставини і все під цю ціль. Чому? Тому що насправді духовно розвиватися нічого не заважає.

Для мене унікальність книги «АллатРа» в тому, що ця книга, якщо так можна висловитися, вона не закінчується. Тобто це безкінечна книга, в якій закладено дуже багато знань. А ще, що особисто мене приваблює, там закладена дуже хороша і глибока енергетика, знаєте, як кажуть, між рядків. Тобто ось те, що там викладено між рядків, воно мій внутрішній світ змушує розкриватися максимально. І я якось вже говорив про це, що один із способів бути в духові і підтримувати себе в такому стані, скажімо, піднесеному духовному — це читання книги “АллатРа”. Тобто мало того, що збагачуєшся знаннями для свідомості, тобто якимись фактами і так далі і таке інше, але ще дуже добре налаштовуєшся на ту хвилю, яка там невидимо закладена. В принципі, ця хвиля є і в програмах за участю Ігоря Михайловича Данилова, і в книгах Анастасії Нових.

Але найголовніше, “АллатРа” для мене — це ключ до Життя, тобто це ключ, за допомогою якого людина може зі звичайної смертної істоти дійсно стати безсмертною. Там повністю є ключі. І я вам так скажу, що на сьогодні я вже збився з рахунку, скільки разів я її прочитав. Тобто вже, напевно, за двадцятий раз пішло, і я читаю — і кожен раз нове. Адже, як сказав Ігор Михайлович в одній із програм, що “дивлячись, якими очима ти дивишся і якими вухами ти слухаєш”. Буквально на сьогодні у мене прийшло розуміння, що в цій книзі важлива кожна буквочка. Тобто ось буквально якийсь акцентик, поставлені три крапки відкривають безмірну глибину, якесь безмовне розуміння того, що за цим лежить. Це, звичайно, дивовижно. І я вам так скажу, що на сьогодні я не можу без цього. Тобто це як ми тіло живимо, так ось це те, що живить дух. А дух все-таки живити, як ми вже розуміємо на сьогодні, набагато важливіше, ніж живлення тіла.

В: Особистий досвід найцінніший. Розвиток Особистості тільки тоді відбувається, коли Особистість приймає в цьому активну участь, ось коли це є... А Особистість росте і розвивається тільки тоді, коли отримує чуттєвий досвід, тобто людина народжується духовно.

А: Хочеться додати, про себе скажу... Роботи над собою насправді ще багато, і гординя ще не мертва. Але вже, скажімо, стало дуже і дуже цікаво. Якщо там раніше були якісь нерозуміння, якісь коливання, то зараз вже просто йде шліфування, напрацювання досвіду. Тобто це вже дійсно цікаво. Приходить розуміння... знову ж ми з вами розмовляли з приводу Аллата. Ось це для мене теж в один момент стало дуже глибоким розумінням.

На жаль, у нас суспільство таке, воно звикло цінувати матеріальні цінності, але не звикло цінувати духовні цінності. Духовні, не в плані якихось творів мистецтва, ікон, храмів і якихось ритуальних споруд, а в плані духовності, в плані ось цих сил, які дають дійсно звільнення Особистості. Адже, по суті, ми тут з вами знаходимося, щоб навчитися правильно розпоряджатися своєю увагою і направляти сили Аллата туди, куди треба, тобто на своє духовне звільнення. А система, вона якраз робить все, щоб ми цю силу витратили на все зовнішнє. І людина стоїть на цій межі, тобто вона вчиться. Знову ж, у неї є досвід чуттєвих станів. Коли вона в дусі і коли вона не в дусі — це два різних стани. Коли ти в дусі, свідомість тихенько мовчить, і ти відчуваєш і розумієш, що, крім Любові, в цьому світі нічого не існує. А коли в тобі домінує свідомість, ти, на жаль, бачиш одну, вибачте, гидоту. Такі контрасти дають розуміння, що є що і як з цим працювати, чому це відбувається, на яких етапах... І от якось так... потихеньку-потихеньку воно йде.

Т: Дякую. Хотілося б, у свою чергу, і нам поділитися досвідом формування і становлення нашого жіночого колективу.

Ж: Так, звичайно, і якщо коротко, то... У нас чисто жіночий колектив. Спочатку, поки формувалася група, то, зрозуміло, були різні ситуації. Приходили, звичайно, з відкритим серцем, але кожен зі своїм прагненням. Бажання осягати разом духовне, виявилося, по-різному трактувалося свідомістю різних людей, тому що хтось хотів навчитися якимось надприродним здібностям, хтось хотів магії, для когось головніше було досягнення якихось своїх цілей і реалізація бажань в тривимірності. Ну а хтось просто не міг розлучитися зі своєю гординею.

Хоча, звичайно, шкода було, з ким змушені були розлучитися, адже багато же з них були з хорошим потенціалом. Але в групі повинна бути гармонія. Теорія теорією. Але якщо всі прагнуть до одного на практиці — до духовної роботи над собою, життя всередині себе Світом Духовним, тоді і група як єдина істота. І, що найважливіше, результати кожного — це посилення потенціалу просування групи в цілому. Але ми все-таки сподіваємося, що у дівчат, з якими ми розсталися, у них все буде добре, що вони доб'ються свого самостійно і що в підсумку вони зможуть переступити через ілюзії своєї свідомості.

І ось коли вже сформувалася група однодумців, у яких превалювала чесність, відкритість і, звичайно ж, істинне бажання на практиці осягати духовний шлях, то процес розвитку групи пішов дуже швидко. Практики почали йти зовсім по-іншому. З'явився колективний досвід, і стали з'являтися зовсім інші питання, які були пов'язані саме з особистим практичним духовним розвитком. І вже на ці конкретні питання Ігор Михайлович дав уже конкретні відповіді. І багато з того, що ми дізналися тоді, було озвучено в сьогоднішній бесіді. І це дуже важливо для людей, адже це хороша духовна допомога.

Т: Так, і вже перебуваючи на даному етапі, ти розумієш помилки, ти розумієш причини, чому ти раніше застрягав на якихось етапах. Ну і, звичайно ж, найголовніша причина — це те, що ти раніше не жив цим насправді, що ти не працював над собою по-справжньому, ти не застосовував на практиці все те, що було сказано, все те, що прочитано, почуто в передачах за участю Ігоря Михайловича. Ти розумієш навіть, які дурні питання ти тоді хотів би задати Ігорю Михайловичу, питання від свідомості. Але тоді ж вони тобі здавалися важливими, значущими, точніше, не тобі, а твоїй свідомості. А Духа ти ще не знав в собі. Але тепер ти розумієш, що на питання, які йдуть від свідомості, духовні відповіді, звичайно ж, ніхто давати не буде. Як ми самі переконалися на практиці: яке питання, така і відповідь, від кого йде питання Ігорю Михайловичу, тому він і відповідає.

ІМ: Абсолютно правильно.

Ж: Так, зараз ти просто працюєш над собою, ти просто дієш від глибинних почуттів. Ти не задаєшся питаннями, як раніше, від розуму, від свідомості. Ти просто шукаєш єднання, яке настає від того, що ти знаходишся в безперервному діалозі з Богом і в тому, що це відбувається в дійсності кожен день. Ти не шукаєш там спеціально відведеного часу або там фрагментами якось «працювати над собою», «не працювати над собою», або там «зараз я цим займаюся, потім я цим не займаюся». Ні. Це одноразово прийняте рішення, тільки воно зріле, воно глибинне, внутрішнє рішення. Ти залишаєшся в цьому рішенні просто вірним собі, ти залишаєшся вірним Богу. Тобто ти не зраджуєш себе, ти служиш Богу, ти служиш Духовному світу тут і зараз.

Т: Абсолютно вірно. І немає такого, що ти сьогодні служиш, а завтра ти не служиш. Ну, що це виходить? Це не вибір.

Ж: Так. Ось зараз ти дійсно розумієш причини і помилки минулого в порівнянні з теперішнім. Ось багато хто з нас бували раніше і на заняттях у Володі, і на заняттях у Андрія, і також у інших людей. Але кожен раз це був сплеск, було якесь теоретичне розуміння, були якісь перші практичні проби. Але потім наступав якийсь момент топтання на місці. Це топтання іноді тривало роками. Тобто ти ніби й прагнув, тримався за ці групи, за ведучих, як за свою рятівну соломинку, але відчував, що немає просування, що йде якийсь застій.

Т: Так. Ти переходив з однієї групи в іншу, намагаючись вийти з цього глухого кута, на щось сподіваючись, але сподіваючись у зовнішньому, що хтось тобі допоможе.

Ж: Але тільки тепер ти розумієш, чому це відбувалося на практиці. І ця ситуація насправді фрактально повторюється в світі в різних організаціях, в групах, в загальному, там, де люди прагнуть колективно йти по духовному шляху, там, де на шляху перешкодою стоїть свідомість, як говорив Ігор Михайлович. Тому ми вважаємо за необхідне розібратися в цьому докладніше, нехай на окремих прикладах, на прикладах наших хороших друзів, наших однодумців, ось, Володі і Андрія. Що видно, що відчувається зараз, на якому етапі у них сталася зупинка, а відповідно, це ж сталася зупинка у тих, що йдуть за ними, щоб і їм, і багатьом іншим людям цей досвід був тільки в поміч.

Ось Володя багато розповідає теоретичного. І для тих, хто починає шлях, це важливо, це цікаво. Це дійсно треба мати велике терпіння, щоб відповісти на всі ці численні запитання новачків, питання від свідомості: «Хто я? Чому у мене не виходить медитація? А ось у мене є така-то ситуація побутова або у взаєминах з близькими, що робити?“, або “А ось мене не розуміють”, або “А як мені бути щасливим?”, ну і багато іншого. Тому мужності Володі треба віддати належне. Він всіх вислухає, він терпляче відповідає на питання людської свідомості. І, як початковий, як попередній етап - це добре. Але потім ти вже не розумієш, чому проходить рік, проходить два, а ти якось там, де ти був, там ти і залишився. Ось відчуваєш, що перший ривок був, але далі росту немає. Ти чуєш ті ж приклади, що ти чув раніше. Ти чуєш ту ж теорію, що ти чув раніше. Але якось не розумієш, що ти робиш не так, у чому проблема? Чому ти стоїш на місці? Чому немає руху вперед?

Володя як ведучий розповідає багато теоретичного. Але чим живе насправді? Адже ми це говоримо не тому, що справа у Володі, ця проблема стосується багатьох людей... Так от, що стосується саме практичного досвіду, то якраз багато людей зупиняються на прагненні досягнення стану покою, на стані комфорту, налагодження взаємин з людьми, тобто на прагненні через спокій вирішити миром конфліктну ситуацію в тривимірності. І про це вони говорять іншим людям. Адже, відповідаючи на питання іншої людини, ти в першу чергу озвучуєш саме те, що ти розумієш в собі, що тебе хвилює, як би ти хотів в собі це вирішити. Тобто, ці люди задовольняються ілюзією життя. Тому багато їх прикладів нічим не відрізняються від застільних розмов.

Це як, якщо би просто родичі зібралися за одним столом, і кожен згадав щось повчальне зі свого життя в тривимірності: ким ти був раніше, як ти вирішував конфлікти і які подвиги здійснював у тривимірності. А в духовному, і це дуже відчувається, є лише бажання бути таким, теоретичний намір від свідомості і навіювання самому собі, що ти йдеш по духовному шляху, що ти розвиваєшся.

Але, по суті, це етап зависання між аутогенним тренуванням і медитацією. Це життя свідомістю, це сумніви і страх всередині. Ось тому і бажання в медитації досягти хоча б покою і врівноваженості. Це постійне навіювання, просто як в аутогенному тренуванні, як Володя сьогодні говорив, що: «Треба просто дати собі чітко установку, що стоп, все, у мене є почуття. Вони нікуди не поділися. Мені в Духовний світ. Я нікого не оцінюю, нікуди не прагну, крім як от у мене один вектор - це вектор в духовне». Адже це ж просто самонавіювання. І як для початкового етапу приборкання своєї свідомості, етапу аутогенного тренування, - це добре. Але, на жаль, на цьому багато хто і зупиняються.

І свідомість продовжує крутити кіно далі, тому люди часто думають, що вони займаються духовним. Але насправді це просто спроби позбутися від внутрішніх страхів, які нав'язує їм їхня же свідомість. Тому вони бояться зробити крок далі, тому що активується їхня свідомість, яка виступає проти всього духовного в людині.

Це лише надії на життя духовною реальністю, на життя духовною радістю, але не саме Життя. Це перекладання відповідальності на того, хто є прикладом для тебе, відповідальності за те, що ти спасешся. “Але спасіння - це особиста справа кожного”, - як колись сказав нам Ігор Михайлович.

Тому в теорії ці люди говорять і про життя в діалозі з Богом, і про життя чуттєвим сприйняттям, і про життя Духом, і про те, що “це нормально, це природно”, що треба “повернутися в цей стан”, що “треба не упускати його”. Але на практиці це розуміння ще від свідомості, це розуміння ще живе в тривимірності.

Це етап, коли людина за рахунок зміненого стану свідомості просто прагне до досягнення того покою, про який Ігор Михайлович сказав, коли “ти не там і не тут”. А що заважає просунутися далі? Страх. Страх від свідомості втратити щось в тривимірності, страх смерті, страх втратити якийсь надуманий самими людьми образ від свідомості, виглядати якось не так перед іншими, перед близькими людьми, боятися думки... думки їхньої свідомості. Тобто йде боязнь зовнішнього, коли мова йде про внутрішнє. Але тут ти сам вирішуєш, що більше тобі потрібно: зовнішня відповідність із образами тривимірності, ігри з масками системи або в дійсності Життя ось цією внутрішньою свободою, свободою від страхів і ілюзій, Життя на практиці, Життя Духом.

У Андрія ж інша ситуація, і ця ситуація також властива багатьом людям. Ось тут відчувається практичний досвід роботи над собою, тому багато і розумних практичних прикладів, таких, які цікаво і послухати, і взяти собі на замітку для своєї практики. Але що часто зустрічається в поясненнях Андрія? Те, що можна чути про постійну боротьбу, про протистояння Тваринному началу, про “поповнення силами Аллата”, «боротьбу за сили Аллата», про те, що ці сили необхідні для духовного росту Особистості, що людина здатна відчувати їх входження. Це все вірно, це є розуміння цінності сил Аллата. Але це всього лише певний етап, той етап, коли людина доторкнулася до невидимого світу, ось з цією всією... магією свідомості. І ось на цьому етапі у свідомості йде, як Ігор Михайлович говорив, “полювання за силами Аллата”. Це етап зависання між медитацією і духовною практикою. Це просто один з етапів, коли людина застрягає в цій боротьбі зі своїм Тваринним началом. І з цим стикаються багато хто.

Це просто одна із пасток свідомості: накопичення сил і постійна боротьба. А коли людина бореться, то в ній немає істинної Любові. Вона всю свою увагу просто вкладає в цю боротьбу, а не в примноження своєї духовної Любові. Хоча насправді все ж просто. Коли ти живеш у примноженні Божої Любові, то є бдіння, але немає виснажливої боротьби. Ти ж цю божественну Любов в собі і примножуєш, поринаючи у внутрішнє Джерело Джерело, яке є в тобі, істинне, безкрайнє. Ти не шукаєш у зовнішньому того, що є у тебе всередині.

Але ось що чудово, що Андрій каже по-чесному, ось так, як є, що відбувається з ним, з якими труднощами він стикається. Він не боїться думки інших людей, він прилюдно зриває з себе маску свідомості, маску системи. Він, звичайно, живе ще зовнішнім, але вже прагне жити і внутрішніми процесами. І це дуже цінно. Чому це цінно? Тому що, наприклад, уявіть, що якби зараз священнослужитель, не має значення якої релігійної організації, просто вийшов би до людей і чесно сказав своїй пастві: «Ось вибачте, будь ласка, але я не знаю, я сумніваюсь. Я не знаю: чи є Бог, чи немає Бога. Але я дуже сподіваюсь, я дуже вірю в те, що Він є. А поки я не знаю як жити Духом, жити Істиною, в свободі, в Любові Божій. Мої демони мені заважають це зрозуміти. Просто у мене є страх. Я вивчив теорію, але у мене немає духовної практики. Але я прагну, я хочу... Ну, давайте разом спробуємо, помолимося, зробимо ритуали, які здійснювали наші батьки і діди в надії потрапити в рай, може, і у нас щось вийде…” Як ви думаєте, що б розповіла свідомість пастви про такого священика?

Ну ось, тому священнослужителі і носять маски “духовного всезнання”.

І це проблема дуже масштабна. Тому що багато священнослужителів різних релігій, які істинно прагнуть до Бога, якраз і застряють ось в такій виснажливій боротьбі з власними демонами. Ось ви тільки вдумайтеся: мільйони священнослужителів, за якими стоять мільярди віруючих. Ось так і живуть люди: одні мучаться в сумнівах під масками образів, а інші — тішаться хибними надіями, перекладаючи відповідальність на когось, вірячи в ці пусті образи.

Є ще одна з пасток свідомості, на яку дуже охоче попадаються люди. Це те, що нам стало зрозуміло на етапі формування нашого колективу, коли деякі наші дівчата побували у людини, яка сама застрягла на екстрасенсориці, тобто її захопила жадоба таємної влади над людьми через магію, ну, що деяких і спокусило. Але там просто теорія і ілюзії, це просто бажання здаватися, а не бути, це просто особисті страхи від свідомості, але не більше того.

Т: Так. Ось, до речі, Ігор Михайлович, були б дуже вдячні, якби Ви, може, трохи пізніше, розповіли детальніше про згубність магії. Просто люди дуже багато чого недостатньо розуміють в цих питаннях, вони не розуміють, що вони творять насправді.

ІМ: Звичайно...

Ж: Так, це важливий момент... Ще також хотілося б відзначити, що в період наших метань і пошуків між групами, не раз були свідками того, як в різних групах люди між собою просто вибирали, хто сьогодні буде вести заняття. І одні боялися переступити через свій страх, вони боялися переступити, можливо, десь через свою лінь, просто боялися брати на себе відповідальність. А інші, навпаки. Але, що впадало в очі, що вибирали не тих людей, у кого добре виходили саме практики, не тих, у кого було чим поділитися ось тільки що напрацьованим практичним досвідом, а вибирали саме тих, хто був знайомий з Володею або ще з кимось. Особливо в пріоритеті був той, хто був особисто знайомий з Ігорем Михайловичем.

Т: Так, але як свого часу нам сказав Ігор Михайлович, що “біля мене буває багато людей, але це ж ні про що не говорить. Не створюйте собі авторитетів і не малюйте образи, тому що за вас вашу дорогу ніхто не пройде».

ІМ: Абсолютно вірно.

Ж: Так. І дійсно, адже багато людей уповають на образи своєї свідомості, а свідомість у цей час тішиться таємними надіями і гординею. А духовним в цей час людина не живе, а лише займається. Тому проходить час, а результатів у цих людей немає, тому що, як і раніше живуть під диктовку свідомості. Тому всередині них живуть страх і сумніви, нерозуміння Духовного світу на практиці, і це дуже відчувається. Ось навіть взяти такі відомі нам приклади. Як би люди не повторювали від свого розуму те, що сказав Ігор Михайлович, а деякі, навіть видаючи ці знання за свій особистий досвід, то все одно відчувається, що віщають вони не від Духа, а від свідомості, розповідають про те, чим самі не живуть на практиці. В цей час люди, які їх слухають, якщо в них також домінує свідомість, то вони створюють з них образи тих, ким ці люди не є за своєю суттю. Але це буде до тих пір, поки люди не навчаться відчувати правду.

Є велика різниця, коли людина віщає від Духа, а коли просто передає нехай навіть важливу інформацію, але від своєї свідомості.

Коли звучать слова від свідомості, то начебто людина важливе говорить, ти прислухаєшся, ніби слушні поради дає, але ти розумієш, що вони якісь поверхневі, якісь теоретичні. Тобто зміст цікавий, слова, того, хто говорить, звучать правильні, але пусті і повсякденні, за ними немає сили. А коли віщається від Духа, то люди відразу це відчувають, відчувають ось цю різницю, вони відчувають, що в цих словах є сила. Чому це відбувається?

Ось як говорив Ігор Михайлович, коли свідомість починає наділятися силою від Духа, то слово набуває вагу. І тут вже виникає зовсім інше питання, що домінує в тій людині, яка слухає це слово? Адже якщо вона раб свідомості, якщо в ній домінує Тваринне начало, то в ній, звичайно, повстає весь цей негатив від Тваринного начала, від свідомості, і в той же час з'являється ось ця жага володіти такою ж силою слова. Тобто починається полювання за силами Аллата. Свідомість же починає метатися в питаннях: “Ну в чому ж тут диво? Ну де ж тут магія?” Адже іншого свідомість не розуміє. Але всі її метання відбуваються в рамках тривимірності. Тобто вона шукає: “Можливо це тембр, можливо це такт, може частоти якісь, ну а може якийсь інший вплив?”.

Але, коли в людині як слухачеві домінує Духовне начало, то Дух спілкується з Духом. Йде незрима духовна допомога тим, хто дійсно прагне бути в з'єднанні з Духовним світом, прагне Жити Духом. І їх не хвилює, як саме це буде відбуватися, тому що в цей момент вони поглинені самим процесом, тим, що не бачить око і не чує вухо. Вони поглинені духовною Любов'ю, тим, “що приготував Бог люблячим Його”.

Т: Так, і не потрібно будувати образи в тривимірності. Тому що образи стимулюють або гординю людську і активують ось весь цей негативізм свідомості, ту ж заздрість, ту ж ненависть, злість, оцінку, порівняння. Або ж люди обожнюють цей тривимірний образ, і свідомість уже створює хибні надії, вона вибудовує з нього хибну опору з ілюзій, опору на образ. Наділяє тими якостями, яких зроду не було у тієї чи іншої людини. І ось які думки підкидає свідомість людині, що: “Якщо ця людина буде до мене прихильна, то вона мене спасе, і моя духовність поруч з нею буде вище, ніж у інших”. Тобто хибна надія і гординя, але нічого більше.

І ось, якщо людина раб свідомості, то свідомість просто крутить їй ілюзорне кіно з образів, причому нею ж і надуманих. Вона живе цими образами. Свідомість створює образи інших людей і наділяє їх такими якостями, яких у них і немає. Свідомість створює образи, змушує поклонятися їм, саме образам, не людям, затягує ось в цю трясовину буття, з якої їм дуже важко буде вибратися, і то, якщо пощастить. Це свідомості потрібна якась ієрархія, якесь возвеличення одного над іншим. І саме свідомість диктує людині, щоб вона переклала відповідальність за свій духовний розвиток на когось іншого.

Ось дуже хороший приклад на практиці показав сам Ігор Михайлович, приклад того, як потрібно розбивати образи, створені свідомістю, коли в передачі “Єднання” він сказав: “Я звичайна людина, простий масажист. Які німби?! Крім мозолів на руках, ось, нічого немає”.

І ось, знаєте, мою свідомість тоді це теж здивувало. Але зараз вже прийшло розуміння, що сказано це було для того, щоб свідомість людська просто не будувала образи, щоб вона не створювала зламаних милиць, хибних надій у людей. Люди самі повинні розвиватися духовно, не надіями живити свідомість, а розвивати в собі глибинні почуття істинної Любові у Світі Вічному, Безкрайньому, а не шукати якісь тимчасові опори в ілюзорній і кінечній тривимірності.

Ж: Так. Якось Ігор Михайлович дав важливе розуміння: “Не по свідомості, не по образу, не по одежі і не по словам дивіться на людину. Вчіться відчувати. Духовний світ не бреше. Ось хто би що і як красиво б і складно не говорив, а ти відчуваєш, як воно є насправді. Відповідально підходьте до свого життя”.

ІМ: Абсолютно вірно.

ВІДЕОРОЛИК №11

Перебування людини в підземному метро як асоціація з життям людини в тривимірному матеріальному світі. Будучи в ньому, людині не слід забувати, що час знаходження в матеріальному світі — це тимчасове явище. Головне, чим ти збагатився, як ти духовно виріс, перебуваючи в тривимірному замкнутому просторі, де орієнтиром на духовному шляху служать лише вказівники. Вибір залишається за людиною.

Написи в різних місцях підземного метро по ходу руху людини.

"Тут і зараз". “Чого не бачать люди?”. “Знак АЛЛАТРА”. “Матерія вторинна”. “Просто Люби". “Нові знання в доповіді «СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА». “Істина на всіх одна”. "Хто ти?!". “Пам'ятай. Система — брехун. Тривимірність — ілюзія”. “Живи правдою Світу Духовного”. “АллатРа. Добро породжує Добро!”. “Книга «АллатРа». “Духовна Любов — основа Життя Вічного”. “Любов живе в тобі”. Кадри з передачі “Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до вічно Живого”, Ігор Михайлович Данилов говорить: “Коли Особистість осягає те, що вона повинна осягнути, вона звільняється від цих ілюзій…”. “Вихід за межі системи”. “Справжня свобода всередині тебе”. “Живи Духом. Це просто". Кадри з відео пісеньки Аллатушки: “Добре тут і зараз, подивися…”. “Об'єднуємо світ разом”. “Щастя справжнє: Любити, Дякувати, Жити Духом. ДОБРО”. “Всередині системи її вивчити неможливо”. “Розберися в собі, і ти зрозумієш, хто ти є насправді. Анастасія Нових”. “Просто не служи системі. Живи”. “Духовний світ реальний”. “Тривимірний світ — ілюзія”. "Не чекай. Рухайся вперед".

“Будь чесний хоча б перед самим собою”. “У Любові немає страху”. “Вивчай, як працює твоя свідомість”. “Не будь рабом системи”. “Важливо! Свідомість — частина системи”. “Свобода досягається працею”. “Живи внутрішніми глибинними почуттями”. “Думка — частина матеріального світу”. “Залиш сумніви”. “Дорогі друзі! Ви перебуваєте в громадському транспорті. Давайте проявляти Людяність, добре, уважне ставлення один до одного. Добро породжує Добро!” “Заміни своє мисленне злослів'я — доброслів’ям, замість заздрості — щиро порадій за успіхи іншої людини. Замість пустих злих обговорень, краще піди і ЗРОБИ ДОБРО іншим людям, просто, мовчки і безкорисливо. Анастасія Нових”.

Фрагмент із передачі “Життя”, Ігор Михайлович Данилов каже: «Описати той світ за допомогою цих інструментів (слів тощо) вкрай складно. Набагато простіше дати людині відчути. Але це можна тільки тоді, коли вона цього хоче”. “Вихід є завжди". "Хто ти? Людина — це набагато більше, ніж просто тіло, думки, емоції”. “Як перемогти себе. Практика і досвід із духовної історії”. “Вивчаємо систему ззовні. Первинна і вторинна свідомість. Досвід і практика”. “Як Особистості звільнитися від рабства свідомості”. “Життя Особистості за межами тривимірності”. “Як Особистість живе Світом Духовним”.

"АллатРа" — книга, що змінює світ! Вперше фотографія душі людини. Що відбувається з людиною після смерті її фізичного тіла? Як знайти внутрішню опору і бути стійким до незгод зовнішнього світу? Як контролювати негативні думки і емоції. Переможи себе!”

“Глобальна партнерська угода АЛЛАТРА.

ЦІННІСТЬ ЖИТТЯ у СВОБОДІ ВИБОРУ. Тільки належне ВОЛОДІННЯ СОБОЮ, ДУХОВНО-МОРАЛЬНЕ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ призведе людей до ЄДНАННЯ, ТВОРЕННЯ і набуття ДУХОВНОГО НАДБАННЯ.

1. ЦІННІСТЬ ЖИТТЯ

2. СВОБОДА ВИБОРУ

3. ВОЛОДІННЯ СОБОЮ

4. ДУХОВНО-МОРАЛЬНЕ САМОВДОСКОНАЛЕННЯ

5. ЄДНАННЯ

6. ТВОРЕННЯ

7. ДУХОВНЕ НАДБАННЯ»

“Все хороше починається з чистоти, в першу чергу, власних думок. Анастасія Нових”. “Добро там, де Ти”. “ALLATRA SCIENCE. "Як то кажуть, коли маєш у руках універсальні ключі (знання про основи елементарних частинок), то можеш відкрити будь-які двері (мікро- і макросвіту)". СПОКОНВІЧНА ФІЗИКА АЛЛАТРА”.

“Вибір робиш сам: Жити чи існувати”.

  
Rating: 5 / 5 from 6




Recommended Book

AllatRa Book download