Жива бесіда - сторінки 131-142

ВІДЕОЗАСТАВКА

Почнеш Жити — будеш Жити.

Не почавши Жити — Жити не будеш.

07:56:40 - 08:34:48

І.М. Світ різноманітний, а ось шаблонів у системи дуже мало. Ось насправді «система атакує», тобто що це означає? Приходять думки, приходять відволікання всякі (буквально одне і те ж), вони ж шаблонні, правильно? А ось практичні приклади — ось це цікаво…

Т: Так, цілком вірно. Коли люди діляться своїм досвідом - це, безумовно, збагачує певними розуміннями на нинішньому етапі духовного шляху. Це дає можливість дізнатися більше про пастки свідомості, покращити пильнування в собі. Тому що ти тут і зараз на практиці вчишся і пізнаєш свою істинну природу, ти вчишся відчувати інших людей, відділяти зерна від плевел, відділяти правду, що йде від глибинних почуттів, від брехні своєї свідомості. І ось тому будь-який досвід - він тільки на користь як практична можливість зрозуміти, що таке твоя свідомість, хто є ти, де є ілюзії і образи, твоєю ж свідомістю надумані, а де є правда без масок системи. І що взагалі глобально твориться у світі, якщо не дивитися через призму свідомості, а сприймати цілісно від Духу.

ІМ: І ось це розуміння свободи — це найперший крок. За фактом, перше усвідомлення, що людина реально вільна у своєму виборі — це перший маленький крок до Світу Духовного. Це теж важливо.

Т: Звичайно...

ІМ: І тим більше користуючись можливістю, що не один я знаходжуся у тебе в студії, можна запитати й інших товаришів, це те, з чим вони стикаються. Це спілкування з людьми, з чим стикаються люди. Це цікаво.

Т: Так, нагадаємо нашим глядачам, точніше нашим слухачам, що за нашим столом як і раніше знаходяться наші гості — Володя та Андрій. Правда, вони вже стали більше зацікавленими слухачами, ніж учасниками бесіди. Але ось хотілося б, щоб ви, Володя, Андрій, якщо це можливо, поділилися основними моментами особистого досвіду. З чим вам довелося зіткнутися на практиці, що зрозуміти, що усвідомити, і працюючи в колективах, і перш за все із самим собою? І в цілому, що духовно збагачує людину і що, на ваш погляд, заважає людині йти по духовному шляху, виходячи з вашого особистого досвіду?

В: Ну в принципі нічого не заважає. Єдине... я вважаю, що людина перш за все повинна отримати знання для того, щоб зрозуміти, що таке духовний шлях, що таке цей світ, і, взагалі, що ми тут робимо, для чого ми тут проявилися. А далі людина вже починає рухатися. Вона або рухається по духовному шляху, або робить вигляд, що вона рухається по духовному шляху. Тут залежить від того, що людина прийняла для себе, яку ціль поставила. Ось якщо ціль вона бачить, значить, вона рухається. А може по шляху відволіктися на пастки свідомості. Власне кажучи, різні ситуації бувають: хтось може побачити гординю якусь у собі, або не проконтролювати цей момент, хтось... Ну, різні ситуації бувають... Рух по духовному шляху - це цілеспрямований рух. Якщо людина дійсно зрозуміла, прийняла знання, і мало того, що вона зрозуміла, вона дійсно їх прожила, або починає жити цим — ось тоді вона, в принципі, рухається серйозно, спокійно, впевнено, не відволікаючись на різні пастки свідомості та інше. Я вважаю так.

Т: Може, Андрій поділиться моментами...

А: Ну, таких моментів на сьогоднішній день, слава Богу, багато накопичилося. Один з таких видів перешкод - це втрата цілі. Тобто це коли людина в якийсь момент через те, що, скажімо так, недостатньо працюючи над собою, дозволяє своїй свідомості домінувати. І свідомість в цей момент підміняє ціль. Тобто насправді у свідомості багато бажань, наприклад, грошей заробити, кар'єру зробити, я не знаю, там, сім'ю завести... Хтось хоче стати великим спортсменом, хтось — великим вченим...

ІМ: У свідомості одне бажання — їсти, а ті бажання вона нав'язує Особистості.

А: Це спосіб... спосіб їсти. Один із способів…

ІМ: ...маніпуляції.

А: Так, маніпуляції. Але людина ж сюди прийшла з однією ціллю - стати Безсмертною.

ІМ: Набути Життя.

А: Так, набути Життя. Часто бувають такі моменти, коли ось це розуміння, воно... як затирається, зникає. І людина в якийсь момент починає метатися. Вона як корабель, який втратив навігацію. Тобто він у море виплив, а куди плисти далі — не знає: компас не працює (знаєте, як буває, коли магніт підкладуть під компас, і він крутиться в різні боки). Начебто і корабель є, ніби й вітрила надуті, а корабель просто носить по морю туди-сюди, і поки не відновиться ось це розуміння, яка ціль, звичайно, відбуваються різні речі...

ІМ: Що Андрій хоче сказати? Я перекладу, щоб було розуміння... Насправді багато людей, відчувши одного разу досвід чуттєвого сприйняття, ось як після попередньої передачі з тобою (прим. редакції: мається на увазі передача «ЖИТТЯ» на АЛЛАТРА ТБ https://allatra.tv/video/zhizn), вони сприйняли, відчули. І з'являється бажання прийти до Бога. Вони починають розуміти і відчувати, що це Правда, що є Світ більший, ніж цей, і є те, що за межею нашого сприйняття. І ось цей процес прагнення, він, як правило, короткий, тому що свідомість «забиває», людина втрачає ціль. Навіть ось ходять люди там, наприклад, в храми свої, в церкви свої тощо. Вони ходять... і вони забувають, навіщо ходять. Вони ходять поспілкуватися, вони ходять для того, щоб провести цікаво час, але вони забувають, навіщо вони приходять. Вони забувають, що вони йдуть туди для спілкування з Богом.

Т: Тобто захоплюються десь на шляху ось цими пропозиціями…

ІМ: Свідомість відволікає, від розуму... Таким чином і втрачається розуміння.

А: Так... І ось один з інструментів, за допомогою якого свідомість, скажімо, перенаправляє Особистість, курс її руху — це лінь. Коли людина в якийсь момент перестає духовно розвиватися, дає десь там слабинку, перестає думки контролювати, тобто допускає в собі якісь бажання, шаблони, то свідомість набирає силу. Тут іде серйозне протистояння.

ІМ: Перетягування канату.

А: Так. Ось як Ігор Михайлович розповів про те, що свідомість їсть, так, тут дійсно стає питання: хто буде, вибачте на слові, їсти? Тобто буде їсти свідомість і повністю домінувати над Особистістю, чи все-таки Особистість, поповнюючись силами Аллата, буде тримати свідомість на міцній прив'язі. І лінь — це теж один з інструментів свідомості, коли людина лінується розбирати і розуміти, як працює свідомість. Простий приклад, який на сьогодні часто повторюється, це коли люди приходять і кажуть: «Ось у мене такі думки, що я не встигну, що я не можу». А проста рекомендація є — візьми блокнотик і записуй те, що говорить тобі свідомість. І є дуже простий інструмент, коли ти чуєш ці думки, пишеш: «Моя свідомість говорить...», і пишеш точно, що вона цитує. Ось свідомість каже: «Я не можу потрапити до Бога»... Ну, по-моєму, все зрозуміло.

ІМ: Але вона ж не бреше…

А: Так…

ІМ: Вона не може потрапити до Бога. Але тільки вона нав'язує це ж і Особистості, яка може-таки потрапити.

А: Так. І ось тут найголовніший момент, ось Ігор Михайлович правильно говорить, що вона, скажімо так, «з хворої голови перекладає на здорову». Тобто вона в цей момент говорить Особистості, що «я - це ти, і це у тебе не виходить», тобто якби у мене. А якщо знати, що це просто йде цитування думок від свідомості...

Т: Ну так, що це говорить і віщає свідомість, а у свідомості це ніколи і не вийде.

А: Так. Тобто ми можемо говорити про сумніви, ми можемо говорити про невпевненість, ми можемо говорити, що немає досвіду. Але це все породження свідомості. Чому? Ось люди кажуть: «Немає досвіду». А хто заважає набувати досвід? Лінь. А хто породжує в людині лінь? Свідомість. Тобто свідомість, якщо людина починає її слухати, вона дійсно, скажімо, веде людину не туди.

І, власне кажучи, ніхто людину за руки не тримає. Насправді нічого її не тримає. Вона повністю вільна у своєму виборі. Але для того, щоб зробити цей правильний вибір, потрібно дійсно знати, між чим і чим вибирати...

В: Насправді, це настільки просто, настільки природно. Люди перестають слухати голос у своїй голові, а починають думати про те, як допомогти іншому. Ось як говорять, якщо ти відчуваєш, що тобі погано, знайди того, кому гірше, і допоможи йому — тобі самому стане легше.

ІМ: Раніше використовували трошки іншу практику — через дисципліну, взаємоповагу. Хоча б елементарне — розуміння, хоча б на рівні свідомості — розуміння, але і притримування цього. Тобто свідомість намагається нав'язати щось, ось як голос в голові (так, ті ж «артисти»)... Відмовляй їй. Свідомість говорить одне, а ти — ні, інше. І ось відчування цього іншого теж призводило саме до чуттєвого сприйняття того, що у них спільне. І таким шляхом теж люди осягали. У всіх релігіях це є, просто шляхи трошки різні.

В: Так, все починається з самодисципліни. Далі це все... коли люди в колективі, то вони розуміють, що, коли кожен робить свою частину, це все призводить загалом до хорошого в колективі.

ІМ: Ну ось ключовий момент: все починається перш за все із самодисципліни. І про це говорили завжди і в усі часи, кого б ми не взяли (ось хто дійсно займався, йшов по шляху, а не розповідав про це і не хвалився на кожному повороті) — все починається тільки із самодисципліни, тільки сама людина може прийти до Світу Духовного при дійсно жагучому бажанні... І найцікавіше, що ми перебили Андрія, це нечесно.

А: Все нормально, просто я... так цікаво, теж ось... живий такий момент. Я просто його озвучу, там, не знаю, виріжете, не виріжете ці кадри з фільму... Дуже цікаво... На чуттєвому рівні я усвідомив, що я говорю речі правильні, але хвиля не та... Ось так цікаво, тобто я начебто кажу правильні речі, розкриваю шаблони свідомості, але я відчуваю, що воно якось так фух... і на іншу хвилю переходить і... якось так... ну, цікаво це все. Є загальний потік, а ось те, що я говорю в цьому потоці, воно начебто як...

ІМ: Це точно не до програми, Андрій.

А: Я зрозумів. Ні, ну... можна, звичайно, далі... Але просто, щоб воно не збивало, ну тобто знаєте, ось це йде воно... фух...

ІМ: Я зрозумів, але це тут ні до місця.

В: Дійсно, свідомість не розуміє... Вона не може зрозуміти. Вона налаштована тільки на отримання знань тривимірного світу. Все. А те, що лежить за межами тривимірності, свідомість не здатна зрозуміти. І ще такий момент, коли людина починає, намагається зрозуміти, що таке духовність, то для людини це може бути культура, це може бути якимось традиціями. Насправді, щоб зрозуміти, що таке Дух, що таке матерія, щоб розмежувати їх і зрозуміти, що ж це таке, що таке глибинні почуття...

Духовність це все-таки насамперед розуміння, що є світ матеріальний і є Світ Духовний (Світ глибинних почуттів), те, що людина здатна зрозуміти, відчути і, врешті-решт, стати жителем того світу. Це не складно насправді. Тут тільки докласти своє власне розуміння і дійсно терпіння, наполегливість. Тоді людина це все розуміє, це все природно.

Т: Ну, Володя, погодься, «докласти власне розуміння» часто свідомість саме цим і користується в головах людей, створюючи плутанину. І ти знаєш ці приклади. Духовність це Життя Духом тут і зараз. А свідомість як противник всього духовного завжди непомітно намагається докласти якесь своє власне розуміння до духовних Знань. Ігор Михайлович якось згадував східний вираз: «Або людина приймає Істину як Вона є і змінює себе відповідно до Неї, або вона змінює Істину на догоду своїм ницим пристрастям, роблячи її брехнею». А в результаті люди спотворюють Знання.

В: Так, це дуже часто таке буває. Взагалі-то, як-то з досвіду... найприродніший стан людини — це стан щастя. Ну не комфортно жити в якихось життєвих буденних сварках, чварах, ну не красиво це, не комфортно. А найприродніше — це нормальні людські відносини: добрі, добросусідські. Це розуміння того, що інша людина — така ж, як і я. У неї є така ж душа, як і у мене. Власне кажучи, нам ділити-то нічого. Це розуміння того, що весь світ — єдиний, він єдиний в Духові. А матерія, свідомість ділить.

Т: Володя, а можна конкретніше, ось на особистих прикладах духовного становлення, з позиції вже практики: коли я знаю, що я вибираю, ось нарешті... це вже не теорія, яку я прочитав у книгах, це вже не теорія, яку я зібрав на всіх заняттях, яку я переслухав у записах програм. Поділися, будь ласка, своїм практичним досвідом...

В: Для мене на початку стало ключовим моментом, напевно, саме те, що бачив приклад перед собою. Це перше, тому що бачив, як люди можуть собою володіти, виходити з різних ситуацій. І були приклади, як можна поступати в житті. Приклади одні, приклади інші. Почав ставити собі запитання: «А як я можу реагувати?» Тобто ось в конкретній ситуації. Найперше, це почав спостерігати, а чому я так реагую на людей?

У мене був один яскравий приклад... Патологічно не люблю п'яних. Ну і якось в одному з автобусів їду, а автобус був більш-менш наповненим. Заходить в нього напідпитку чоловік. Перше відчуття таке — неприйняття. А цей чоловік посміхнувся і почав цитувати вірші. Для мене це було шоком: він робив такі речі, він розповідав з таким почуттям, це було вражаюче. Я зрозумів, що я зовсім по-іншому повинен думати, ну хоча б реагувати на цю людину. Тому що в ньому я побачив «людину справжню», не того, як я думав про нього. Тобто в мені, виявляється, є той, хто думає погано, але він думає зовсім неправильно.

Він не оцінює людину такою, якою вона є, а бачить тільки картинку перед собою. Ось так він цитував десь хвилин, напевно, двадцять, поки ми їхали в автобусі, він не припиняв. Це було з почуттям, це була поема. І я подумав: «Почекай... ну я-то такого поки не вмію, у мене не настільки розвинений інтелект. Виявляється, в людині є щось глибоке, те, що її хвилює, і вона це може передати. Питання: чому я реагую ось так, а не бачу справжню картинку?»

Я почав шукати... Ну, власне кажучи, шукав в різних напрямках: і в релігійних, і всюди. А потім почав займатися східними єдиноборствами. Зустрів людей, які вміють володіти собою. З цього почалося моє розуміння, куди ж рухатися і як з цим працювати. Потім наші діалоги про різні поведінкові мотиви, про те, як можна реагувати, що таке взагалі «людина», з чого вона складається і чому вона так реагує, що таке свідомість... Це стало для мене відправним пунктом того, що потрібно вивчати. Я пішов, почав ритися в бібліотеках, десь знайомитися з йогою, з психологією. Потім все це на собі ж почали перевіряти. Тому що... ну ось воно, життя: коли в житті застосовуються знання, тоді ти розумієш, що це працює, це справжнє, і з цим можна працювати.

Тих «грабель, на які наступав», було дуже багато. Те ж елементарне нерозуміння своєї природи. Помилок дійсно було багато. Коли в собі не відстежив моменту заздрості свого часу і хотілося якогось матеріального добробуту. Ну, природно, що потрапив в ситуацію, в якій змушений був... реалізовувати те, що... Як то кажуть, допустив всі помилки, які тільки могли бути.

Будь-яка ситуація — це досвід. Треба в собі розібратися. Власне, це перше моє усвідомлення, що потрібно прийняти відповідальність за себе, за своє життя і за свій духовний розвиток. Почав працювати з медитаціями, з духовними практиками. І ось тут я зрозумів, де я можу знайти ось цей стан спокою, ось цей стан якогось внутрішнього щастя, в якому нічого більше не потрібно. Не потрібно прагнути до якогось досягнення, воно вже є. Є внутрішній стан спокою. Є внутрішній стан якогось душевного підйому. І ось це я знайшов в практиках.

Все, далі я просто з цим почав працювати. Це стало моїм внутрішнім станом. Поступово... були ще падіння, були підйоми, але це вже стало тією зіркою, що вказує шлях, ниточкою, за яку вхопився, згадав, що «так, це є». Отримав якийсь досвід. Це дало мені можливість вивчати цю науку більш глибоко. Власне, ось це те, що мені особисто допомогло.

І коли я побачив, що цього можна досягати самостійно, - будь ласка, це виявилося нескладно. Потрібно просто до цього докласти якийсь внутрішній намір (це не бажання, а скоріше намір) і ось зовсім спокійно з цим працювати. А далі вже, коли з'явилися ось такі моменти, в житті їх вже можна було абсолютно спокійно вирішувати. І з позиції спокою вже видно, звідки приходить ситуація, де я вклав увагу, чому так ситуація розгорнулася, де спрацював якийсь мій шаблон. І все стало нормально вирішуватися, тобто ситуації почали вирівнюватися. І відносини з людьми вже стали видні: де вони починаються і як їх краще провести, як краще повзаємодіяти. Відносини з людьми стали вирівнюватися. Все, це стало початком, так би мовити, мого становлення на цьому шляху.

Т: Добре, спасибі. Андрій, а ось у тебе? Поділися, будь ласка, своїм практичним досвідом.

А: Так, дійсно, такий досвід є. Коли я зіткнувся зі знаннями, я зрозумів, що я не знав про свою двоїсту природу. Я не розумів, що в мені є два начала, які, скажімо так, борються за мою увагу. І ось цей момент якраз і став ключовим. Я почав займатися дослідженням одного начала й іншого, тобто Тваринного начала і Духовного начала, або, скажімо, доброї сили в мені і злої сили в мені. Що в мені спонукає до активації цих сил? Тобто як вони працюють, чому я іноді злюся, а іноді не злюся?

Т: А можна, будь ласка, на якихось особистих прикладах, на досвіді, який буде корисний і іншим людям?

А: Ось я зараз сиджу і намагаюся згадати. Начебто багато чого було, але те, що зараз ось так спливає... Ну, я буду говорити як є... Найбільше, що мене на цей шлях сподвигло, це все-таки бажання Жити. Коли вже я починав серйозно займатися, ті моменти, які траплялися в житті, скажімо так, в невидимому світі, ці ситуації мені додавали розуміння і гостроти, що людське життя з одного боку начебто просте, а з іншого боку - дуже складне і дуже цінне. Чому? Тому що в ньому треба бути дуже і дуже акуратним. Один невірний крок може призвести до незворотних наслідків.

Перша помилка (це у мене теж така помилка була) - це виникають в голові думки про те, що для того, щоб духовно розвиватися, потрібно залишити роботу, потрібно залишити той соціальний устрій, в якому перебуваєш, потрібно поїхати кудись там в гори або піти в ліс відлюдником і займатися там духовним розвитком. Це величезна помилка, з якою я теж зіткнувся. Чому? Тому що ці думки приходять від свідомості. Вони людину, навпаки, намагаються прибрати з того середовища, де вона буде найбільш корисна і її розвиток буде найбільш ефективним. Адже дивіться, в лісі немає людей, з якими, скажімо, нам некомфортно, і ми не зможемо з'ясувати, а чому некомфортно? Адже люди для нас є дзеркалами, правильно? Тобто якщо людина мене дратує в якомусь моменті, то перш за все це є в мені, це непропрацьовані якісь речі в мені. У лісі я таких дзеркал не побачу.

Займаючись вже практиками, зрозумів, що цей світ агресивно налаштований до людей, які це роблять, і взагалі до людей. Цей світ хоче людей розділити, щоб вони були у сварці. І ось недавно була така ситуація цікава... Після нічної медитації якось приїхав, спілкуюся з товаришами і відчуваю, що у мене всередині такий стан... як мені дали щось цінне, але воно як би ще не в мені, а біля мене. І починають відбуватися цікаві ситуації. Я зустрічаю першу людину, і вона відразу задає мені таке питання, та навіть не питання, а, скажімо, дає мені певне керівництво до дії в такій досить агресивній, емоційній формі. Я думаю: «Спокійно!» І собі питання ставлю: «А що відбувається? Чому людина якось агресивно до мене налаштована?» А вона мені каже, мовляв, ось, ти там повинен це зробити, ти там це... Я так думаю:« О, цікавий якийсь такий діалог, навіть не діалог, а, вірніше, монолог якийсь». І я відповідаю цій людині: «Так-так-так...», а сам йду і розумію, що всередині у мене починають відбуватися якісь не зовсім хороші вагання. І я розумію, що ось те цінне, що я отримав, воно зараз може від мене відійти.

Наступний етап. Я йду і розумію, що не треба зараз спілкуватися з цією людиною, ні в якому разі не можна йти на емоцію. Тобто ні в якому разі не обурюватися, що вона емоційно зі мною розмовляє... Я йду-йду. Але тут підбігає зовсім інша людина, заглядає мені в очі і запитує: «У тебе все нормально?!» Я стою і кажу: «Так... Нормально...». Відходжу від неї і думаю: «Так, треба їхати», тому що розумію, що я на такій грані... І з одного боку, ніби все розумію, але відчуваю, що можу програти, і тому як би не хочеться в браваду грати. Ось це, до речі, один з шаблонів, що начебто «я тут все можу, я молодець»... Я розумію, що краще поїхати. Я сідаю в машину, від'їжджаю від місця, і тут мені дзвінок по телефону: доставка води. Мені кажуть: «Ви воду замовляли...». Я кажу: «Я воду не замовляв»... Я просто так спокійно говорю...

В: Система включилася.

А: Так... Я кажу: «Я воду не замовляв». У мене відразу приходить думка, хто замовив цю воду. Я дзвоню людині, кажу: «Слухай, ти воду замовляв?» Він каже: «Так, я воду замовляв». А я вже поїхав з того місця до того моменту, і кажу: «А ти

розумієш, що там вже нікого немає, хто її прийме? А ти де?» Він відповідає:« Я на семінарі». І тут я розумію на внутрішньому рівні, що мені в руки, це умовно знову ж, як ніби-то дають «заряджений пістолет» і кажуть: «Ти зараз можеш цій людині все висловити...»

В: Запропонували роздратування якесь, позлитися...

А: Так. Ти можеш зараз йому висловити те, що «ось, як він так міг, що він воду замовив, а сам поїхав, нікого не попередив» і таке інше. І я розумію, що система мені в руки дала просто «зброю», а мені треба тільки «натиснути курок». І я розумію, що ця вся сила зараз просто в цю людину піде. А сам розумію, що не треба цього робити, тобто не треба йому емоційно відповідати. Я кажу «Так? Ну добре, розберемося. Нічого, все нормально, виплутаємося»... І дзвонять мені вже з доставки води, і я починаю перед ними вибачатися. Кажу: «Хлопці, вибачте, будь ласка, ми тут забули, поїхали». Начебто я і прав, так? І начебто ця ситуація до мене не має прямого відношення, і у мене є по логіці свідомості всі аргументи, щоб і людині висловити, і пояснити людям, що я воду не замовляв, і, взагалі, чого вони мені дзвонять. Але я попросив вибачення: «Вибачте, - кажу, - ось є телефончик людини, яка цим займається. Будь ласка, з нею розмовляйте, вона все зробить».

І я відчуваю, як в якийсь момент ось ця благість, яка була навколо мене, вона як... в мене увійшла. Тобто ось цей весь час, кілька годин була гра за цю внутрішню силу, витрачу я її на гординю чи ні? Адже, по суті, це гординя. В якому плані гординя? Людина зі мною емоційно розмовляє. А що робити мені? Відреагувати чи ні, відповісти так само, сказати їй: «Вибач, чого це ти так зі мною розмовляєш?», або просто м'яко піти, промовчати? І ось такі ситуації, вони вчать. Це маленькі навчалки, за допомогою яких ти розумієш, що таке дійсно ось ця внутрішня сила і як воно все працює, як система в ці моменти працює, якими способами. Але практично завжди вона грає на гордині.

Тобто в якийсь момент я почав усвідомлювати цінність сил Аллата, цінність сил, необхідних Особистості для її духовного росту. Людина здатна відчувати входження сил в себе, їй дана така здатність. І ось якраз багаторічний досвід дотику зі Знанням і досвід певних ступенів духовної свободи, він дозволяє зробити цей вибір. Тобто я розумію, що якщо я зараз зроблю за шаблонами свідомості, я втрачу ту силу, яка допоможе мені бути вище свідомості, або, скажімо, бути...

В: ...більш живим.

А: ...більш живим, так. І ось цей стан і розуміння, що таке бути Живим, а що таке бути в рабстві у свідомості, тобто бути мертвим, якраз воно і є ось цим стимулом, який дозволяє прийняти рішення. Тобто, грубо кажучи, мені пропонують відстояти его свідомості за допомогою моєї життєвої сили. Але я на це не згоден.

Т: Ну це, звичайно, добре. Але тут питання в іншому, тому що в даному випадку пусковим механізмом якраз була думка від вторинної свідомості, що «зі мною не погодили». Коли ти учасник ось цих ілюзорних ігор свідомості, ось цього бою між первинною і вторинною свідомістю, «бою за корону», то, на жаль, ти як Особистість не бачиш, що в дійсності відбувається... У цій ситуації все ж набагато простіше. Свідомість - так, вона любить з мухи робити слона, вона любить роздувати ситуацію, з нічого робити якусь емоційну подію. І насправді в даному випадку оголошено набагато більше шаблонів свідомості, ніж зроблено висновків.

В: Знову ж це ж внутрішня свобода, розуміння, що можу вибирати так чи інакше, вибирати якийсь спосіб дії. Тоді це допомагає дуже сильно. А це перш за все знання і досвід, коли починаєш з цим працювати. Такі речі дуже часто бувають. Завжди є якийсь момент, коли ми робимо вибір. Він завжди є. Тільки найчастіше людина пропускає цей момент і діє за шаблоном.

Розуміння того, що можемо вчасно себе зупинити в будь-якій ситуації, вчасно прийняти якесь адекватне рішення, дає можливість нам контактувати з будь-якою людиною, нормально вирішувати будь-яку ситуацію, навіть конфліктну.

А: В тему того, що Ігор Михайлович говорить... Якраз ось лінь і недосконале знання системи призводить до того, що люди починають бажати того, чого бажати не можна. Система, вона не спить, і вона працює через ближніх. Тобто я хотів сказати, що один із способів, коли порушуються якісь взаємини з людьми, то перше, що потрібно, це не звинувачувати людину ні в якому разі, і не важливо, правий ти, неправий, потрібно хоча б в думках попросити у неї пробачення. Адже ми в думках з нею що робимо за допомогою свідомості? Сперечаємося і доводимо свою правоту, що ми нібито праві, а хтось неправий, або ображаємося... Це, по-перше, звичка і брак досвіду.

В: Досвіду і уваги... Розуміння по відношенню до самого себе.

А: Працюючи над собою, колись прийняв за правило, що я в голові ні з ким не розмовляю. Тобто, ви знаєте, часто буває, коли сталася з людиною якась ситуація, може бути конфліктна, може ще якась, і ми в голові з цією людиною розмовляємо, щось їй доводимо. Або просто ось з нами щось хороше сталося, і ми в голові чогось там моделюємо, як ми приходимо до когось і розповідаємо. Цього робити ні в якому разі не можна. Чому? Тому що в своїй голові ми вступаємо в діалог, вибачте, з нашою свідомістю. Нашій свідомості це дуже цікаво. Чому? Тому що часто такі діалоги зі свідомістю відбуваються в емоційній сфері. Емоція - це провідник Тваринного начала в людині. Ми свою силу, необхідну для духовного розвитку, перенаправляємо і віддаємо свідомості. Тобто ми таким чином годуємо свідомість, підсилюємо того, хто нас потім буде і поневолювати...

Часті випадки, поширені на початковому етапі занять практиками, коли приходять такі думки: «У мене не виходить духовна практика». Це зараз свідомість говорить про себе. Але це так і є. Однак свідомість робить підміну, вона це говорить як би від Особистості. Тобто якщо людина забуває, що вона думати не вміє і голос в голові їй не належить, то це все вона приймає як своє і починає в ці слова вкладати силу своєї уваги.

Для того щоб це зрозуміти, по-перше, потрібно почати, вибачте, банально вивчати свою свідомість, тобто просто відстежувати її. Для цього, в принципі, потрібні всього-на-всього блокнот і ручка. На сьогодні ми вже розуміємо, що Особистість людська - вона думати не вміє і вона не вміє переживати емоції. Особистість тільки відчуває, тобто особистість не може ні злитися, ні ображатися, ні заздрити. Вона - відчуває. Приймаючи цей факт до уваги, дуже легко з цим працювати. Блокнот, ручка і просто-напросто записуємо ті думки, які ми спостерігаємо у себе в голові.

Наша свідомість дуже сильно любить припускати. Ось, припустимо, простий приклад. Спілкуємося з людиною, вона якось не так подивилася і комусь в мені здалося, що вона на мене образилася. І свідомість що мені каже: «Ось, вона на тебе образилася, бо там...», і починає придумувати чому і з якого приводу. Я беру блокнотик і пишу: «Ось мені свідомість говорить, що людина на мене образилася тому-то...» Підходжу до цієї людини і кажу: «Вибач, будь ласка, ось така ситуація. Скажи, будь ласка, це так?». Вона розповідає абсолютно протилежні речі, що це взагалі до мене не відноситься і це у неї якісь там моменти... Але в цей момент я, скажімо, втративши пильність, дозволив своїй свідомості висувати ці припущення. І таких ситуацій назбиралося на сьогодні маса.

В: Все-таки ти взяв і перевірив.

А: Так, потрібно обов'язково перевіряти. Тобто чому ось необхідний катарсис, і чому потрібно спілкуватися і розповідати те, що відбувається всередині? Тому що так ми зможемо дізнатися правду. Свідомість любить додумувати хто що думає, хто що робить, і вона ніби людині (Особистості) постійно висуває ці теорії. І через те, що людина починає до цього прислухатися, у неї починає в житті виникати дуже багато проблем, тому що вона керується домислами і припущеннями.

Дуже цікаві моменти відбуваються при катарсисі. Чому? Настає полегшення. Тобто перше, що відбувається, по-перше, ось цей голос в голові замовкає і діалог відразу припиняється, моментально. Ситуації вирішуються мирно, і приходить нове розуміння. Приходить розуміння того, що ще є вплив на ту людину. Тобто фактично часто ці ось бесіди, діалоги в голові, вони відбуваються не тільки, скажімо, у мене, а й у того, з ким ти це робиш в думках. Чому? Тому що якщо є якісь таємні недомовленості між людьми, або люди не відкриваються в плані того, що їм говорить Тваринне начало, вони потрапляють ось в ці закільцьовки і пастки свідомості. Тобто їм система нав'язує одні й ті ж думки, спрямовані на роз'єднання один з одним. Адже найголовніше завдання системи - це роз'єднати людей. А роз'єднує вона за допомогою думок, тобто вона в думках нас налаштовує один проти одного. Щоб цього не було, просто-напросто потрібно попри все об'єднуватися, тобто що б там не було. А щоб це об'єднання було простішим, душевним і легким, потрібно викривати думки Тваринного начала в собі.

В: Ось і в статтях, і в книгах написано - сила системи в тайнодії, в тому, що її не видно.

А: Так. І помічаючи ось цей діалог в голові або якийсь момент бажання всередині себе комусь щось розповісти, просто припиняв його. Просто говорив собі: «Стоп. Все, я не спілкуюся». Або є ще дуже хороший спосіб (це, звичайно, один з найкращих способів), якщо це ваш знайомий, зателефонувати людині і сказати: «Ти знаєш, я зараз з тобою у своїй голові розмовляю і розповідаю тобі то-то, то-то, то-то» або «Я зараз в голові з тобою сперечаюся по такому-то питанню».

В: Ці сварки починаються перш за все всередині, а потім це виплескується назовні. Ось якщо не дозволив розвернутися цьому конфлікту ні в себе в голові, ні зовні - все, вирішилося миром, ніяких конфліктів немає.

А: Один з таких прикладів хочу навести, до речі, таких досить кумедних. У нас багатонаціональний рух, є люди різних національностей. Так ось, якось стався кумедний випадок. Є знайома людина - представник кавказьких народів. Ми з ним дружимо, спілкуємося в нашій діяльності. І в якийсь момент я помічаю в собі дивну реакцію на його якісь дії. Тобто він раптом починає мене дратувати, комусь в мені не подобається, як він себе поводить, як він щось говорить... І я розумію, що такого бути не повинно. Зустрічаюся з ним і кажу: «Слухай, вибач, будь ласка, можна тебе на хвилинку? Треба поговорити. Ти розумієш, моєму Тваринному не подобається, що ти ось так-то робиш. Я не розумію, чому це відбувається, я не знаю... ».

Він на мене так дивиться такими великими очима і говорить: «Ти знаєш, мені вже три дні Тваринне начало каже, що ти не любиш представників кавказької національності». Ви уявляєте?! У мене навіть думок таких не було! Тобто мені вона з позиції моїх шаблонів, моєї гордині розповідає, а йому розповідає, що я чомусь став якось до нього ставитися не по-доброму через те, що він представник іншої національності.

Коли ми поговорили про це, ми, звичайно, посміялися. Кажу: «Ти вибач мене, будь ласка, може, я щось не так роблю. Я не хочу з тобою ні сваритися, ні сперечатися. Я хочу дружити. Я розумію, що це система, що вона хоче нас роз'єднати, хоче, щоб ми з тобою посварилися і все інше...».

Ми так поговорили, після цього взагалі навіть думки не поверталися в бік якихось образ, не те що образ, навіть якихось взаємних претензій. А чому? Тому що в той момент я зрозумів, що коли я прийшов і попросив вибачення (тобто здавалося б нема за що), система не очікувала, що буде такий поворот подій. Тобто вона думала, що, навпаки, буде вияв знову гордині, може бути, десь якогось чоловічого суперництва. Система любить на цьому грати (альфа-домінація там у чоловіків, так само у жінок, тобто такі ось речі). Але ось був цей відкритий діалог і щире бажання не піддакувати системі, тобто щире бажання її не підтримувати. Більше система, принаймні, на сьогоднішній момент, навіть не намагалася підкидати ці думки. Тобто відбулося таке єднання...

  
Rating: 5 / 5 from 4




Recommended Book

AllatRa Book download