Жива бесіда - сторінки 11-17

Текст передачі "Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до вічно Живого" за редакцією Анастасії Нових. (Примітка, скорочення в тексті: ведуча Тетяна — Т;          Ігор Михайлович Данилов — ІМ; Жанна — Ж; Володя — В; Андрій -А).

00:37:33 - 00:58:58

ІМ: ...Хто протистоїть? Свідомість протистоїть. Ми вже обговорювали, що свідомість завжди протистоїть всьому, що пов'язано зі світом іншим, мається на увазі зі Світом Божественним. Чому? Тому що свідомості шлях туди закритий і для неї це страшно, тому і виникають такі проблеми.

Т: Тобто за життя Пророка його не завжди розуміли.

ІМ: Його розуміли ті, хто прагнув до Бога. А ті, хто жив законами матерії, ті, хто прагнув до влади, просто використовували його Вчення для того, щоб створювати, ну скажімо, свої напрями і певні маніпулятивні школи. Це люди, які вкладають силу своєї уваги не туди, куди потрібно, і живуть за законами свідомості.

Т: Ігоре Михайловичу, ось для того, щоб почати духовний шлях, від, напевно, першого доторкання з Богом до життя в Духовному світі, потрібні якісь інструменти. У когось цими інструментами є молитва, медитативні техніки. Причому це відбувалося у всі часи, там від античності до сучасних релігій. У тій же філософії можна знайти дуже багато... У того ж Платона, який в Єгипті шукав якісь містичні…


ІМ: Але він шукав не шлях до Бога. Він шукав засоби маніпуляції.
(Примітка ред.: у студії згасло світло).

ІМ: Так, ну ось бачите, світло вимкнули. Система завжди проти того, щоб говорили правду, щось та робиться. Ось це ось, в принципі, і вся магія від неї... Так ми зупинилися на Платоні якраз. Платон шукав не шлях до Бога, він шукав засоби маніпуляції  — магію, не більше.

Т: А ті люди, які дійсно шукають шлях до Бога? Ось ще раз повертаюся до того, що в кожній релігії пропонуються свої інструменти: медитації, молитви...

ІМ: Але це обумовлено тим, що знову-таки традиції, у кого що було прийнятне. Десь використовують більше медитативні практики, десь молитовні практики. Але насправді всі прагнуть осягнути саме чуттєве сприйняття. Ось молитовні стани, ми вже якось в одній з передач говорили, молитва Ісусова — це досягнення чуттєвого сприйняття.
Також існують мантри. Це, в принципі, та ж молитва, де тривалий час йде повторення одних і тих же слів для того, щоб викликати спочатку асоціативне, а потім і дійсно реальне глибинне почуття. Також і медитації деякі спрямовані на осягнення впорядковування своєї свідомості. В подальшому переходили на духовні практики для осягнення якраз самого шляху або чуттєвого сприйняття. Все це називається духовним шляхом, ось саме духовний шлях, тобто коли людина прагне... Різниця в усіх цих інструментах, в принципі, велика, але суть, на що вони спрямовані в цілому, вона єдина. Хоча,
якщо взяти більш давні школи, все було просто.

___________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Від завідомо мертвого до вічно Живого.

___________

ІМ: Що веде до Бога? Природно, шлях до Бога йде через духовну практику. Але знову-таки що можна назвати духовною практикою? Та все: і аутогенне тренування можна назвати, і медитацію, і молитву — це є духовна практика, це робота над собою в осягненні Світу Духовного.
Деякі люди дуже легко і швидко йдуть. Тобто вони здатні усвідомлювати саму суть цього процесу і дуже швидко переходять до чуттєвого сприйняття. Але це... скажімо, трішки складнувато. Тобто, якщо ми візьмемо колектив, ну з тисячі — один у кращому разі. А іншим, якщо вони прагнуть, якщо в них є така потреба, доведеться проходити шлях більш тривалий, який вивірений у тисячоліттях — це аутогенне тренування, медитативна практика. Тільки підхід має бути серйозний, як до інструменту. А в подальшому вже і духовні практики. Це не такий складний шлях, і він займає не надто багато часу, якщо старанно займатися і дійсно до цього прагнути. Але є проблемка ще в тому, що люди не хочуть цього робити. Свідомість їм заважає. Вони не робитимуть навіть аутогенне тренування якісно, але будуть говорити і бажати.

____________


ВІДЕОЗАСТАВКА

Від завідомо мертвого до вічно Живого.

_____________


ІМ: Ми говорили про етапність для людини, яка відчуває внутрішню потребу, але не може впоратися зі своєю свідомістю і тому подібне. Що необхідно? Споконвіку була добре напрацьована формула: якщо говорити сучасною мовою, це аутогенне тренування, медитація, духовна практика. Раніше аутогенне тренування називалося по-іншому. В ньому багато було всякого людьми надуманого. Але ось завдяки Шульцу, який відмів усю надуману філософію, усю метафізику, яку раніше надавали банальному аутогенному тренуванню... Він це відмів і виділив звичайну формулу самонавіювання, і все. Тобто робота свідомістю над своїм тілом. Але це був усього лише перший базисний крок.
Другий етап — це медитативна практика. Це коли робота йде зі своєю свідомістю, за допомогою нього пізнається і свідомість, і більш складні техніки аутогенного тренування (це якраз робота з чакранами і з усім іншим). Ці практики зводилися до чого? Це більш досконале аутогенне тренування, але не більше. Ось в аутотренінгу йде робота за допомогою свідомості над своїм тілом. Тобто людина вчиться правильно вкладати силу своєї уваги, правильно перенаправляти свою увагу, зосереджуючи на певній ділянці свого тіла. І таким чином вона відсікала або призупиняла потік думок у своїй голові. Тобто вона вибирала тільки те, що їй необхідно.
У подальшому в медитативній практиці — це більше робота свідомістю зі своєю свідомістю. Тобто людина привчала до дисципліни свою свідомість. Ну і, природно, робота з тілом на перших етапах. Практично це той же аутотренінг, тільки додавалися відчуття і прочування потоків енергій, роботи чакранів і тому подібне. За великим рахунком, це аутотренінг. Це і є не що інше, як медитативна практика.
Духовна практика — це чисто духовна практика, свідомість тут вже ні при чому, це чуттєве сприйняття. Є перехідне... ось змінені стани свідомості. Що таке змінені стани свідомості? Це форми свідомості. Це та ж свідомість, але зі зміненим сприйняттям. Але це ж не свобода Особистості.

Т: Тобто змінений стан свідомості — це просто зміна частоти там, наприклад…

ІМ: ...Аутогенне тренування, медитація, гіпноз і різні речі. Тобто це все інструменти свідомості, але не більше. Духовна практика, для розуміння, це за межами можливостей свідомості.
Якщо ми говоримо мовою фізики, наша свідомість активно працює в тривимірності. Вона може захоплювати до шостого виміру. Вище вона не може працювати. Ось вища магія, вона вся відбувається якраз на рівні шостого виміру, коли за допомогою свідомості, за допомогою навіювань, із використанням додаткових сил, людина може впливати на цей світ або на інших людей. Це не секрет, це споконвіку було. Але вище  шостого — не може, тому що там вже починається вплив Світу Духовного.

Духовна практика — це не відключення свідомості. Якщо ти відключиш свідомість, ти припиняєш сприймати світ тривимірний. Без свідомості ти його ніколи не сприймеш. Свідомість — це посередник між Особистістю і цим світом. Завдяки свідомості ти спілкуєшся, бачиш, відчуваєш, засмучуєшся або насолоджуєшся цим світом — ти живеш  в ньому або існуєш в ньому, скажімо так, кожен по-різному вибирає для себе. Але свідомість — це необхідний інструмент для комунікації в тривимірності. Тому духовна практика — це не відключення свідомості, це вихід Особистості за ті межі, на яких може функціонувати свідомість.

_____________


ВІДЕОЗАСТАВКА
Духовна практика — це не відключення свідомості, це вихід Особистості за ті межі, на яких може функціонувати свідомість.

_____________


ІМ: І третій етап — це чисто духовна практика, коли вже людина усвідомлює, що вона — Особистість. І ось коли людина це вже освоювала, вона починає в кінцевому підсумку розуміти і усвідомлювати, що вона Особистість, що вона стає тою, хто може управляти своєю свідомістю, хто може вибирати пропоновані їй думки: якісь відсіювати, якісь сприймати. Процес ставав керованим, і тоді вже приходило чуттєве сприйняття, тобто вона розуміла, що вона та, хто вона є. І вже перенаправляла силу своєї уваги саме на чуттєве сприйняття Світу Духовного всередині себе. Не десь у зовнішньому пошук, а внутрішній.В кінцевому підсумку це приводило, природно, до відкриття, як говорили раніше, великих таємниць. Але хто казав? Свідомість людям говорила, що ось: «Не можеш збагнути, тому що це велика таємниця... без вчителя там чи без ще когось. Це ось потрібно двадцять років медитаціями прозайматися, а потім тільки переходити до духовної практики».
Насправді все просто. Але знову-таки усвідомлення того, що людина — Особистість і вона не є свідомістю, а вона всього лише, ось як ми вже розбирали, є глядачем у театрі тіней, воно відбувається поступово. У деяких дуже швидко, але це одиниці. А в основному воно відбувається повільно і поетапно, і люди часто плутаються. Свідомість часто заважає, розповідає їм: «Та ні, це не так... Не вийде». Люди за звичкою починають слухати і в них нічого не виходить. А ті, хто дійсно прагнуть до Бога, хто дійсно прагнуть пізнати, вони пізнають легко і швидко.

Т: Тобто людина освоює духовну практику вже за допомогою глибинних почуттів…

ІМ: Духовна практика виконується глибинними почуттями, але вона не виконується за допомогою свідомості. Скептики і любителі шукати підтвердження, тобто не бажаючі осягати самі, а ті, хто шукають підтвердження: «А хто про це говорив?», такі громадяни можуть вільно погортати історію тих же духовних старців, людей, які досягали, і вони побачать, як ті описували свій духовний досвід осягнення Світу Духовного. Під час виконання молитви або медитації що необхідно? Відкидати будь-яку думку, будь-яку емоцію: будь вона хороша, будь вона погана. Тобто все, що виходить від розуму, відкидається, і лише почуттями ти осягаєш Світ Духовний. І хто б що не розповідав, — це єдиний шлях, тому що свідомість Світ Духовний осягнути не може. Це все одно, що вогонь і вода, ну банально це несумісні речі.
І цей шлях проходили дуже багато хто. Але свідомість деяких глядачів може зараз теж обуритися: «Що вони сидять, розповідають, — тощо. — Святі отці ніколи не робили аутогенні тренування, вони не робили медитації. Вони молилися і осягали». Звичайно, осягали. Але якщо ми приберемо всю мішуру, то залишається що? Залишається мантра. Ну молитва, мантра — повторення одного і того ж з метою досягти молитовного стану. Ось цей молитовний стан — це і є чуттєве сприйняття. І потім, поступово вони, розвиваючи це, осягали якраз Світ Духовний. Але я б поставив питання тим, хто сперечається з нами з того боку екрану: «А скільки насправді святих отців осягли це?» Одиниці. А ось із тих, хто писав про це (беремо, відкриваємо писання і дивимося по слову людському, нехай воно навіть записано в знакописі), легко видно, хто і що осягав, а хто у кого що переписував для того, щоб досягти значимості. Але знову-таки чому це відбувається? Наслідування, прагнення здаватися, а не бути, тощо.


А насправді всі релігії єдині. Бог один, і всі проходять через це. Неможливо прийти до Бога ніяким іншим шляхом як тільки через себе, відкинувши свідомість і осягнувши Бога.


Будь-яка, навіть найменша думка під час молитви зводить нанівець всю молитву. Хіба не так? Так. Хто про це не говорив? Лише той, хто цього не розуміє, хто розумом товкмачив. Серцем стукати треба. Але знову-таки, що за вираз «серцем стукати»? Це ж не значить... Серце — це орган. Але це все була метафора насправді. Це як раз говорилося про чуттєве сприйняття, тому що серцю, як органу, приписували розуміння любові, почуттів тощо. А Бог — це є щастя, Бог — це Любов. Світ Духовний — це перш за все, це... Той, хто зрозумів на минулій передачі, той знає, що це. А іншим треба поборотися з розумом, їм безглуздо розповідати просто тому, що ми не знайдемо слів, не тому, що вони не здатні це сприйняти, хай не ображаються. Як би я це не описував, це все одно буде повторення одних і тих же слів, все зведеться до банального: любов, щастя, радість, безкінечність ну... все слова, які звужують дійсність.

Т: Тобто діалог людини, Особистості з Богом відбувається саме...

ІМ: ...за допомогою чуттєвого сприйняття. А духовна практика — це інструмент. Молитва, медитація — це не інструмент спілкування, це інструмент досягнення спілкування. Це ключ, скажімо так, від дверей, за якими є Безмежний Світ. Просто потрібно навчитися ним користуватися, в правильну сторону повертати і не лінуватися відкривати двері. А ще краще зняти двері і не закривати.

Т: Ігоре Михайловичу, щоб людині розвинути чуттєве сприйняття, їй потрібно починати з аутогенних тренувань?

ІМ: Людина може починати з чого хоче. У кожній релігії є свої базиси, є досвід своїх мудреців. Але якщо сучасній людині дійсно хочеться, і вона прагне, то набагато простіше все-таки використовувати ось банальні прості речі, які дійсно допоможуть людині в найкоротші терміни встигнути прийти туди, куди вона прагне.

Т: Ігоре Михайловичу, ось аутогенне тренування... як все-таки правильно його виконувати? Дуже часто люди, розслабляючись, вимовляють таку установку, що: «Я не тіло. Я не свідомість. Я — Особистість. Я керую тілом і свідомістю. Я — дух».

ІМ: Люди дуже часто роблять подібні помилки. Чому? Тому що в психології описується, ось що навіюєш собі, що «я сміливий», «я не боюся»... На цьому принцип аутогенного тренування і побудований, банальне самонавіювання. Свідомість починає дійсно вже працювати за цією програмою. Але якщо людина буде навіювати собі, що «Я не свідомість, я — дух», а свідомість підлаштується і буде їй розповідати: «Ти ж уже дух, тобі вже нічого не треба, ну що ти... Ти вже святий там або ангел, — ну як хочеш, залежно від релігії, так і буде називати. — Чого ти хотів? Бога осягнути? Та на тобі... ось образи Його». І Бога покаже… в тривимірності намалює. І буде людина спілкуватися з цим Богом, із ким завгодно, зі святими з борідками, які будуть приходити до неї, сидіти і розмовляти, ось як ми з тобою. Ось так і буде бачити і говорити: «Ось це медитація! Ось це сильно! Ось це серйозно!» або «Ось це аутотренінг!» Духом треба ставати, а не товкмачити про це.

_____________


ВІДЕОЗАСТАВКА

Духом треба ставати,
а не товкмачити про це.

_____________


ІМ: Духом треба ставати, а не товкмачити про це. Свідомістю не треба переконувати свою свідомість за допомогою своєї свідомості самого себе ж, використовуючи знову-таки свою свідомість і її установки, тому що це якраз є установки від свідомості над Особистістю. Пам'ятаєш, ми розмовляли за тих «артистів» і глядача? Ось коли Особистість — це глядач, а «артисти» — це і є свідомість. Ось вони розділяються і розповідають... один одному розповідає: «Ти дух, ти дух! Ти вже все пізнав. Ось дивись, як красиво». Тут же перетворюється, як демон, у будь-якого святого або ще когось, кого завгодно. А про що говорили справжні святі отці? Хто б перед тобою не явився в образі... людському, жени його, тому що це демон. І ось багато хто не зовсім розумів: «Як це?! Це ж... грішно, це ж... як раз тобі і явилися...». Та ніколи в тривимірності не явиться ніхто. У тривимірності є люди і демони.

_____________


ВІДЕОРОЛИК №4

ІМ: Ми вже розмовляли про «артистів» на сцені, картинки, які вони показують. Для чого? Тому що, викликавши в тобі різку емоцію, ти вкладаєш у неї увагу. І чим яскравіша картинка, тим більше уваги вкладається. А це фінансування для «артистів».
Ми вже розповідали про це, все просто. А тут одні й ті ж «артисти», які... Товстий здоровий дядько зображує якусь тонку, вибач мене, травиночку. Але він її зображує і нав'язує тобі. Але ти ж бачиш, що це невідповідність. Ось так і Особистість відчуває невідповідність і підміни ці. І вона хоче і прагне так само, ось як ти б прагнула у двір побачити ту ж травинку, а не товстого дядька, який зображує її, правильно? Особистість же знаходиться в глибокій темряві, поки не здобуде «духовний зір, духовне слухання» (є такий вираз, він хороший), коли вона бачить реальність. А поки вона не володіє цим, вона як малюк, знаходиться в залі і слухає все, що їй розповідають. Всього лише навсього.
За ось цим театром абсурду величезний світ. Єдиний, хто може з цього театру як раз і доторкнутися зі Світом Духовним — це ти, як глядач, тобто як Особистість. Коли Особистість виходить за двері, як глядач, вона втрачає своїх «артистів». Ну навіщо їй клоуни, коли є Справжнє? Навіщо дивитися на ілюзію, коли є реальність? Навіщо хапатися за тимчасове, коли є Вічність?

_____________

 

  
Rating: 5 / 5 from 5




Recommended Book

AllatRa Book download