Жива бесіда - сторінки 107-119

Текст передачі "Свідомість і Особистість. Від завідомо мертвого до вічно Живого" за редакцією Анастасії Нових. (Примітка, скорочення в тексті: ведуча Тетяна — Т; Ігор Михайлович Данилов — ІМ; Жанна — Ж; Володя — В; Андрій -А).

06:20:30 - 07:06:00

ВІДЕОЗАСТАВКА

Особистість завжди буде стояти за Бога,

а свідомість — проти Бога.

_____________

Т: Ігоре Михайловичу, ось Ви згадали, торкаючись питання про всесвітню змову, що існують жрецькі структури, які вже далеко не одне століття мріють про 9-й день.

ІМ: Що таке 9-й день? Мрія системи про 9-й день, вона якраз свідчить про те, що якщо на 8-й день в тіло людське, аки в сосуд, не увійде Душа, сосуд залишиться пустим, на 9-й день вона увійти вже не зможе. І система створить і розвине в цій неповноцінній людині те, що системою називається “бог” — безсмертна, матеріально проявлена істота, яка буде рівна по силі Богу (тобто вона зможе створювати інші ілюзії і підтримувати до безкінечності цю ілюзію), чи антибог, скажімо так.

Т: Багато людей, які не в курсі цього питання, можуть засумніватися в тому, що у сучасному світі існують таємні організації, які займаються проектом «Дев'ятого дня». Але кому буде цікаво, можу дати підказку: подивіться, хто ініціював і спонсорував дослідження по світу відносно зачаття людини в пробірці і просував науку в цьому напрямі?

ІМ: Хороша підказка….

Т: …Хто в цьому був зацікавлений і чому?

ІМ: Так… Система завжди протиставляє себе Богу. Вона примушує людей вважати саму систему Богом.

Т: Ну це бажання системи дійсно проглядається через її рабів, коли ось деякі люди, розуміючи всю свою нікчемність як раба, наочно демонструють іншим, прагнуть, мріють і хочуть бути перед іншими людьми тими, кого називають і вважають богами. Ось вони часто розповідають іншим, що дуже багато чого досягли у Духовному світі і припідносять себе мало не втіленням самого Бога в тілі. Загалом, хюбрисом. Ось, до речі, саме так у Древній Греції і називали зарозумілу людину, людину, яка була на гордині, — хюбрис.

Ж: На жаль, ці хрюбиси... точніше хрюбисів… хюбрисів і зараз можна зустріти.

Т: Так. Адже усе це виявляє лик системи, яка віщає через них, прагнення самої системи уподібнитися Богу. Тобто дрібне, нікчемне намагається уподібнитися Великому Безкрайньому… І ось якщо говорити прикладами християнства, то це як мракобіси симонії у бажанні володарювати над Духом Святим.

ІМ: Ось цей парадокс, він зберігається. Чому? Тому що йде просто боротьба за виживання самої системи. Вона ж і створює такі умови для маніпуляції сама собою ж.

Т: Але такого дня не може настати, так?

ІМ: Ну, відносно того, чи може 9-й день настати чи ні, ще раз повторюся: все тут матеріальне, система існує тільки в межах 6 вимірів, в 7-му вимірі вже її немає. І ось над 6 вимірами ще є 66 вимірів, які цього не дозволять.

Для образного розуміння на рівні свідомості наведу приклад, що таке цей світ. Ось уяви собі квітку, будь-яку, не має значення яку, приміром, ромашку. Уявила ромашку? А тепер уяви, що ромашка зникла і замість неї з'явилася пташка. Уявила? Так от, цей світ для Світу Духовного як та ромашка, яку ти уявила і тут же забула, він миттєвий та ілюзорний. У цьому і суть. Але для людей як Особистостей цей світ є нічим іншим, як або ж трампліном для стрибка в Життя Вічне, або ж прірвою в муку тривалу. Вибір залишається за людьми.

Тут вибирати, звичайно, можна. Але для того, щоб вибирати, потрібно знати, що ти вибираєш. А для того, щоб знати, треба мати досвід. А для того, щоб мати досвід, треба все-таки займатися над собою. Свідомість розповідає, що не треба нічого міняти всередині себе, потрібно просто вивчати, потрібно знати щось про зовнішнє в тривимірності. Іноді вона розповідає, що потрібно робити, повторювати якісь медитації, вправи або ще щось, не має значення, що б ти не робив. Але без глибокої роботи над собою саме з позиції розуміння, знання цих усіх процесів, без пошуку Світу Духовного всередині себе нічого не буде. У зовнішньому ти Духовний світ не знайдеш. Духовний світ можна знайти тільки всередині себе, тому що шлях до нього лежить через людину. Ми вже багато разів про це говорили у багатьох передачах, ну і до нас багаторазово і багато хто про це говорив.

Поки людина не докладе до цього зусиль, вона ніколи не зможе наблизитися до Світу Духовного. І найскладніше, і найпростіше — це те, що передусім людина повинна зрозуміти, усвідомити і сприйняти себе як Особистість. Вона повинна знайти себе тим, ким вона є. І вона повинна побачити цих артистів у своїй свідомості, які її відволікають і змушують займатися чим завгодно, розповідаючи їй: «Відволічешся, як же ти без нас? Ти впадеш». Не впадеш, навпаки, злетиш. Поки людина цього не усвідомить і не почне працювати над собою, вона не навчиться найскладнішому і найпростішому — бути щасливою, бути Живою, просто бути, а не існувати.

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Бути щасливим, бути Живим,

просто бути, а не існувати

_____________

ІМ: Коли люди трошки вивчають систему, тобто дійсно починають займатися своїм духовним розвитком… Я не маю на увазі сучасний підхід до розуміння «духовного розвитку» — це сидіти в медитації або в молитві і чекати, коли щось вийде, а коли людина встає і йде, тобто починає старанно працювати над собою, коли починає дійсно вивчати себе як Особистість, вивчати свою свідомість (того ворога всередині себе, який всіляко відволікає від шляху до Світу Духовного)... Як сказано: «Не вивчивши ворога — ти не зможеш його перемогти».

Т: Так, як писали в давнину, суть існування людини тут — це якраз перемогти себе, перемогти в собі ворога людського.

ІМ: Парадоксально, але це так... Тоді ти стаєш Людиною, і тоді ці двері, про які ми говорили, вони перед тобою відчиняються. І ось коли людина прагне підійти до цих дверей, щоб вийти, вона починає спостерігати. В першу чергу вивчати: «А як зароджується думка і як управляється»? І перше, вона розуміє, що куди вона вкладає силу своєї уваги (або ж, як говорили в тому ж зороастризмі, куди вона направляє думку, або на чому зосереджується), той стан в собі і породжує. А що таке зосередження? Це вкладення уваги.

Тобто можна тут словами грати, але суть від цього не зміниться.

Т: Тобто Особистість сприймає тривимірність і ситуації в ній такими, якими їй підносить їх первинна свідомість. Образно кажучи, це коли ти, наприклад, працюєш в кабінеті, а твій недобросовісний бухгалтер постійно заглядає і відволікає своїми розмовами, а сам у цей момент тобі підсовує на підпис папірці. І в основному, звичайно ж, бреше про те, що насправді відбувається на виробництві. Причому кожного разу для того, щоб від тебе було якомога більшим наступне фінансування, він розповідає ситуації так, щоб ти йому повірив, що це нібито і є твоє життя, що це усе твої проблеми, а не те, що він вигадав для своєї вигоди.

І ось в цій алегорії недобросовісний бухгалтер — це і є первинна свідомість, яка нишком працює і на Особистість, і на вторинну свідомість. Але при цьому вона скрізь переслідує суто свої матеріальні інтереси. А фінансування — це і є увага Особистості.

ІМ: В принципі, це так. Ми зосередили свою увагу на чомусь, тобто ми вклали силу своєї уваги — ми оплатили ось цю виставу, яку нам розігрує наша свідомість. І актори у нас в голові заворушилися. Вони починають розповідати про те або про інше. Але чи може людина сама викликати хоч б одне слово з себе? Ні. І ось ми знову-таки стикаємося з тим, що раз людина не може вимовити самостійно жодного слова, то хто тоді людина? Вона — свідомість? Ні, вона — Особистість. Ось насправді людина — це Особистість. Свідомість може говорити, спілкуватися... Якщо прибрати нашу свідомість (якщо її вимкнути), ми з тобою не зможемо розмовляти ось так вербально. Чому? Тому що Особистість, як ми вже говорили, вона не взаємодіє з тривимірним світом, але вона взаємодіє з первинною свідомістю.

Т: ...Так, з первинною свідомістю... Адже первинна свідомість — це як клубок зі всього разом узятого. З одного боку, на неї від вторинної свідомості йдуть постійні атаки роєм нав'язливих думок, різні провокації до збудження різних емоційних станів...

Ж: Так, і це ж добре відстежується, коли ти працюєш над собою. Можу навіть по особистому досвіду сказати, що ось ця провокаційна хвиля, яка йде від вторинної свідомості, вона ледве помітна, але вона відчувається.

Т: Так.

Ж: І відчувається, коли вона потихесеньку накочує: як з'являється така настороженість, така тонка зміна настрою на щось не зовсім хороше. Тобто як з'являється якась стурбованість, іноді з відтінком журбинки, якоїсь ледве уловимої печалі. Вона така ледве помітна, але впізнавана. Ось ти точно знаєш і вже розумієш, що система почне зараз просто крутити тобі кіно. І потім, слідом за цією провокаційною хвилею, піде перший вражаючий кадр, тобто якась кліпова картинка, потім озвучення в голові (тобто приходить якась думка). Але без твоєї уваги ця думка просто нежива, вона пуста. І звучить як щось раптом згадалося або «а давай-но подумаємо, ось просто так…».

Т: Ну так, ось ці порівнялки-урівнялки від свідомості.

Ж: Так. Але у цей момент вибираєш саме ти: взяти її до уваги чи ні. Ну і залежно від твого вибору далі йде розвиток ситуації. Наприклад, прийшло вже знайоме тобі віяння від вторинної свідомості, потім пішли ці картинки від первинної свідомості, потім думки, там, образитися на щось або ні. І якщо ти цю думку береш до уваги, тобто починаєш включати гординю, починаєш цю думку або граючись, або абсолютно серйозно розглядати або смакувати, тобто вкладати в неї усю свою увагу, то вже через короткий час ти просто почуваєш себе як палицями побитий, тому що ти вже ображений на весь світ, ти такий увесь сумний, увесь в печалях, в жалості до себе, в роздутій гордині. Тобто вже емоції б'ють фонтаном, і система їсть. А якщо свідомість тобі пропонує «образитися чи ні» і ти вибираєш: «Ні! Ну її, цю тривимірність, з усіма її ось цими… і з бухгалтером, і з хрюбисами», і просто пірнаєш в цю радість глибинних почуттів, то і всі ситуації проходять, як їх і не бувало. І ти розумієш, що це були просто провокації системи з її ілюзіями, але не більше. Але найголовніше, ти відстояв свій вибір, відстояв вибір як Особистість, і не поступив як раб свідомості.

ІМ: Правильно говориш.

Т: Первинна свідомість — це, з одного боку, рій думок від вторинної свідомості і емоційних станів. А з іншого боку, це все, що пов'язано з роботою самої первинної свідомості: починаючи від гордині і цілого комплексу деструктивних почуттів і станів від Тваринного начала, таких як ненависть, заздрість, ворожнеча, до її взаємодії через мозок з тілом (а це всілякі відчуття тіла, його хвороби, емоції, все, що воно чує і бачить в обмеженому діапазоні в тривимірності). І ось йде така комплексна атака на Особистість з боку свідомості.

Виходить, а що знає про тривимірність, скажімо так, «спляча», непробуджена Особистість, яка знаходиться в рабстві у свідомості? Лише те, що підносить їй первинна свідомість: ось усю цю ілюзію інформації, надуманих ситуацій, емоційних станів від Тваринного начала. По суті, обман видимого і чутного.

Наприклад, відомо, що через очі поступає 90% інформації з тривимірного світу. І ось свідомість говорить Особистості, що це нібито «ти бачиш на власні очі». Але ж це брехня! Тому що це сприймає свідомість через тіло, через оптичну систему очей. А що таке очі? Це такий своєрідний монополістик, такий монопольний постачальник візуальної інформації. Так що очі — це не вікна у світ, це кватирки мозку, який до того ж знаходиться під контролем первинної свідомості.

Адже все, що ми вважаємо, що «це нібито ми бачимо» —  це брехня. Очі просто сприймають усього лише видиму частину спектру електромагнітного випромінювання, і то в дуже незначній області огляду. І це все ще і перетворюється в електричні імпульси, і вже через мозок поступає в первинну свідомість. І тільки після цього Особистості первинна свідомість видає обмежену картинку про ситуацію в тривимірності, і то зі своїми правками і розставленими акцентами. Тобто у своїй інтерпретації, виділяючи якісь ключові для самої свідомості деталі і опускаючи менш цікаву для неї інформацію.

Ж: А що для свідомості менш цікаво? Як правило, це ж усе, що не дає такої вражаючої картинки для скачування уваги, це усе, що може людину звільнити від рабства свідомості.

Т: Так, просто гра в «Зіпсований телефон», коли на одному кінці прозвучало одне, а вже на виході — з такими спотвореннями, що важко навіть зрозуміти, а як це було спочатку... Тобто первинна свідомість, як комп'ютер, практично миттєво вирішує цілий ряд задач, на ходу створюючи ілюзію, видаючи її за «реальність». «Реальність», скажімо так, в лапках, тому що навіть для світу матерії, для системи, реальність для неї — це фізика первинних енергій, це полювання за силами Аллата. А решта — це так, ілюзії нею ж і створені, як пастки для звірини. Так що нам усього лише здається, що це ми сприймаємо навколишній світ, а насправді у Особистості оченят немає.

ІМ: Особистість взагалі не має цього феномену, у неї немає оченят таких ось.

Т: .Так, як у тіла, тому що Особистість — це Дух.

ІМ: Цілком вірно.

Ж: Так, у Особистості зовсім інше сприйняття. Зараз згадуєш, а як же ти жив раніше, коли твоєю єдиною реальністю була свідомість? Адже це був просто якийсь кошмар, а ти думав, що «таке життя і є насправді». Ти жив як паралізований хворий з одноканальним телевізором, який створював у твоєму існуванні ілюзію життя, але не життя. Жив так, як зараз живе багато хто. Жив тим, що показував цей канал, а він показував, що хотів. Ти жив нав'язаним ось цим каналом станом ілюзії вічної мелодрами своїх коротких сюжетів.

Але потім, коли дійсно серйозно на практиці почала працювати над собою, то я тоді зрозуміла, що ось цей канал, виявляється, не один і що в моїх руках цілий пульт управління каналами. Ну, свідомість, звичайно, і тут вставляла свої коментарі, звертаючи мою увагу, як завжди, на пусте, мовляв, «дивися, як ти чарівно перемикаєш кнопочки». Але коли вперше відчула ось цю безмежну свободу всередині себе, свободу поєднання з Духовним світом, то тут я зрозуміла, що мені вже не цікаво дивитися цей телевізор системи, де багато пустого, де все шаблонно, де говорять боти. А хто ж захоче слухати мертве і пусте, коли в тобі звучить справжнє Життя, коли ти відчуваєш його повноту, коли ти відчуваєш безмірну радість, коли в тобі щастя?! Коли ти не пасивно-депресивний зомбі, який прикований до тіла тривимірності, а коли ти у безмірній свободі, коли ти сам стаєш злитим із справжнім Життям, з величезним процесом творення в Любові. Так що сприйняття Особистістю — це зовсім інше сприйняття. І завдяки ньому ти сприймаєш глибинними почуттями ось це справжнє Життя, це об'ємне Знання, і воно не обмежується рамками ні часу, ні простору.

ІМ:Так

Т: Ось ще згадала одну важливу, на мій погляд, інформацію, якою Ви, Ігоре Михайловичу, поділилися з нами свого часу, що духовно розвинена Особистість сприймає інформацію про тривимірний світ не лише від первинної свідомості, але вона вже має можливість сприймати інформацію і від польових структур загального поля свідомості, як би в обхід первинної свідомості. Тобто тих структур з конструкції людини, які безпосередньо пов'язані із структурами мозку, такими як мигдалеподібне тіло та іншими. І в книзі «АллатРа» вони детально описані під назвою «бокові і задня сутності людини».

ІМ: Так, це вірно.

Т: Тобто якщо Особистість вільна від влади свідомості, то вона просто цілісно знає правду, от як би її не обманював і не хитрував ось цей «бухгалтер» — первинна свідомість.

Ж: Так, і що ще цікаво, що у Особистості ж немає такої функції, як переробка інформації про тривимірний світ, яка є у свідомості і польових структур, що входять у неї. Адже у Особистості є набагато більші можливості, ніж ось цей увесь разом узятий примітивний набір свідомості. У неї є цілісне сприйняття. Вона здійснює вибір. Тобто вона, говорячи мовою асоціацій тривимірного світу, приймає рішення: вкладати в те або інше силу своєї уваги чи ні. А з тривимірністю у Особистості просто існує такий (от як Ігор Михайлович нам тоді добре асоціативно пояснив) «двоканальний зв'язок в режимі “онлайн”»: з одного боку — з первинною свідомістю, з іншого боку — з польовими структурами загального поля свідомості.

ІМ: Цілком вірно.

Т: І ось ще що зацікавило, що якщо навіть відбулися якісь порушення з нейронами головного мозку, наприклад, внаслідок розвитку хвороби або травми, тобто з якихось причин частково порушений ось цей зв'язок мозку і первинної свідомості... Наприклад, людина частково втратила пам'ять або втратила здатність читати, або ще щось, то це ні в якій мірі не заважає їй як Особистості розвиватися духовно і продовжувати далі своє існування, навіть будучи в такому тілі.

Ж: Так, духовний розвиток Особистості на практиці — це ж процеси в режимі «тут і зараз», це ж унікальні процеси дотику з Духовним світом, це творення в духовній Любові. І вони не пов'язані ні з тривимірністю, ні з матерією як такою. Адже там інший досвід, там інше Життя.

Ось ці здібності «двоканального зв'язку» в Особистості є від самого початку. Тільки коли вона перебуває в рабстві у свідомості, вони погано розвинені, тому первинна свідомість має можливість постійно обманювати Особистість своїми картинками, своїми надумками, страхами, сумнівами. Навіть ті люди, які займаються магією (аж до 6-го виміру), вони не розуміють усі механізми і тонкощі роботи системи, яка ними ж і управляє. Просто в ці моменти їм гординя застилає усю реальну ситуацію. Їм здається, що вони «такі сильні, що вони такі могутні». Але насправді вони не бачать головної дії. Вони просто не бачать, що чим більше вони розвивають в собі ці магічні здібності, тим більше в них росте сліпота до глобальних змін в них самих, тим більше їх система підставляє і за життя їх перетворює на субособистість, приковану силою їх же уваги до підживлення системи.

ІМ: Абсолютно вірно

Т: Ігоре Михайловичу, до речі, питання про духовний зір. Адже людина в стані духовного прозріння, видіння якихось майбутніх подій у тривимірності, вона ж не бачить дію як таку, приміром, таку, яку бачать ті ж маги (ті, хто обмежений в шестивимірності).

ІМ: Це вірно. Людина не бачить дію, вона бачить результат.

Т: Тобто ті, хто бачать майбутнє, вони розділяються на дві категорії.

ІМ: Так. Дуже рідкісне явище — це ті, хто мають очі духовні, вони бачать цілісну картину. Їм як Особистостям важко зорієнтуватися, де учора, а де завтра, тому що у них завжди сьогодні. А ті, хто віщають від Арімана, тобто від диявола, ті бачать події, для них це йде як дежавю.

Т: Ну так, тобто вони бачать події, але не розуміють ні суть процесу, ні причину, ні наслідок. Вони бачать усього лише один пазл події і тільки те, що показує їм система, але не бачать загальної картини. А в результаті, виявляється, праві ті, хто бачить цілісно картину, а не ті, хто марить моментами, не відаючи, до чого це все приведе. Ось уся свідомість побудована ж на повторі шаблонів, на магії від свідомості.

ІМ: В принципі, це так. Перше, з чим стикаються люди, набуваючи перший духовний досвід (ну, ось ви проходили це, розумієте на духовному досвіді), це ось ці подачки від системи, вони відволікають.

Ж: Ну так, у тебе раптом починають відкриватися по дріб’язку якісь магічні здібності, виходять самі собою якісь надприродні ситуації, і, взагалі, починає творитися якась магічна чортівня.

Т: Так. Ти сидиш і знаєш, що ось зараз зайде та-то людина і скаже те-то. І це відбувається. Або раптом ні з того ні з сього ти береш у руки телефон, і у тебе в пам'яті спливає ім'я людини, яку ти давно не бачив. І ти упевнений, що саме вона зараз і подзвонить. І в цей момент — дзвінок. Найголовніша дія відбувається потім, коли свідомість акцентує, вже відкрила пастку і намагається загнати тебе в сильця, бравуючи на ось цих емоціях захоплення. І вже артисти в голові починають розпалювати твою гординю, кричати: «Браво! Дивися, як ти духовно розвинувся! А нумо давай закріпимо ці здібності. Вибирай будь-який об'єкт або дію в тривимірності і вклади туди всю свою увагу... у цей образ тривимірний...» Але якщо ти тверезий від ілюзій системи, тобто Особистість твоя вільна, то ти розумієш, що зараз відбувається. Хіба ти духовно розвинувся? Ні.

ІМ: Цілком вірно. Ти просто став цікавий системі, і вона наділяє тебе деякими своїми якостями для того, щоб ти відволікся і зайнявся якраз тим, чим не потрібно, тим, що не зароджує життя, а вбиває. Це і є не що інше, як смертельний вірус.

Ж: Так, і величезна вдячність за те, що Ви попередили нас заздалегідь про ці подачки від системи, і ми вже знали, чого чекати. Тому що коли б не ці знання, коли б не робота над собою…

Т: Так, дійсно, величезна вдячність! Система ж з дитинства через якісь враження, які були отримані з фільмів, казок, та і взагалі з оточуючого тебе світу людей, де відкритим текстом йде піар магії, система вже готує тебе до того, що якщо ти матимеш якісь надздібності, то ти будеш відрізнятися від інших людей, матимеш на них вплив. Тобто знову все у системи зводиться до того, що ти будеш володарювати і повелівати. Але, точніше сказати, це вона буде володарювати і повелівати іншими через тебе, як через зомбі.

Адже вона кидає якусь магічну подачку, як кістку собаці, і ось якщо людина не озброєна знаннями, розумінням, що зараз насправді відбувається, вона починає шукати цю магію до кінця життя. Більше того, її гординя залучає до цього процесу і інших людей.

Система підбиває: «Йди і розкажи це іншим, похвалися своїми досягненнями... у тривимірності». Причому в думках вона вже видає образи тих людей, які захопляться цим, навіть те, як вони це робитимуть. Тих, у кого завідомо виникне до тебе заздрість, бажання самому цього навчитися.

Система ж не поведе людину до тих, хто засуджуватиме за цю дію. Ні. Тут все розраховано на роки вперед і навіть враховано, як ти перед своїми майбутніми дітьми, про яких ти навіть зараз і не відаєш, але ось як ти перед ними будеш вихвалятися, по суті, заражаючи ось цим вірусом молоді покоління. Тобто ось ці подачки від системи дуже вивірені: вкладення малі, а прибуток величезний.

Але коли ти знаєш це, дуже легко не піддаватися на такі хитрощі системи. Навіть якщо щось і сталося наднеординарне просто не вкладай в це силу своєї уваги, розумій, що це лише «привіт від системи».

Ж: Так, це важливий момент. Просто відходь від цього, не бажай. Вкладай увагу в примноження в собі Любові духовної, в особистий ріст. Ось в цьому суть. А це ніяк не пов'язано ні з тривимірністю, ні з її образами, тому що це інше, це інакше.

ІМ: Цілком вірно. Тобто система намагається збити людину, яка стала на духовний шлях, якраз нічим іншим, як магією. Вона починає давати їй різні здібності, там, екстрасенсорні або інші. Не в усіх, звичайно, людей це буває, але у більшості. Але багато хто якраз ось і жадають цих здібностей…

Візьмемо ту ж книгу «АллатРа». Ось свідомість багатьох це зацікавило як можливість не отримання Знань, а можливість набуття магічних здібностей. Для чого? Знову-таки щоб посилити свою владу в цьому світі в першу чергу над своїми близькими. Людям цього хочеться. А коли вони цього не отримували, свідомість не задовольнялася, тому що перше, що ми говоримо, що чимдалі тримайтесь від магії. І коли людина прагне до магії, то, природно, це не до нас.

«АллатРа» — це не релігія, навіть не набір законів чи ще чогось. «АллатРа» — це всього лише джерело Знань, де знаходяться ці двері і як до них підійти, ні більше ні менше. А далі вибір людський. Хочеш — встаєш, йдеш, відкриваєш, заходиш і вчишся. Але весь час вчишся і щось робиш. Не робитимеш — нічого не вийде.

Т: Так, Ігор Михайлович, Ви цілком вірно відмітили, що все розпочинається з роботи над собою, з вивчення своєї свідомості. І ось коли на практиці починаєш спостерігати за собою, починаєш розуміти, що ти себе і не знав, і навіть не підозрював, наскільки був зрощений зі свідомістю, наскільки у системи все працює на результат. Уся ця гра в говорильню в голові побудована саме на управлінні, на прихованих мотивах в гонитві за виграшем. А для системи виграш — це сила уваги. І просто по-чесному відстежуєш голоси і суперечки своїх думок і розумієш, що хтось у твоїй голові щось тобі нав'язує, щось тобі розповідає, причому шаблонно.

Розповім зараз про себе. Спочатку, коли стала просто по-чесному для самої себе усе це відстежувати (цю множинність думок, про яку раніше розповідала), то спочатку стало навіть якось страшнуватенько. Але знову-таки цей страх надходив від свідомості. І більше того, цей страх, ця емоція супроводжувалася думкою: «А чи не почалася у тебе шизофренія? Ось вже чуєш голоси в собі…». Ну а далі більше: чим сумлінніше відстежувала все, що приходило в голову, і записувала це, тим більше свідомість лякала думками, причому виключаючи, звичайно ж, себе як провокатора цих думок, тобто віщала від першої особи: «От як можна так жити? Адже я ж втрачу контакт з цим світом. У мене розвинеться шизофренія. З мене сміятимуться інші люди». Ну, така думаю: «Ага, раз вона так лякає, значить, я точно на вірному шляху і потрібно в усьому цьому розібратися». А чим перемагається будь-який страх? Як Ви нам розповідали, Ігоре Михайловичу, — Знанням! Я порахувала це хорошою можливістю поповнити свій багаж практичного досвіду.

Підняла медичну літературу і з урахуванням усіх цих унікальних Знань про Особистість, про первинну, вторинну свідомості, тих Знань, що Ви, Ігоре Михайловичу, нам ще тоді повідали, з'ясувала дуже цікавий для себе момент. Що це відстежування ситуації з роботою своєї свідомості — це не якийсь там поліморфний психічний розлад, який пов'язаний з розпадом процесів мислення і емоційних реакцій, що і називають шизофренією. І це навіть не диссоціативний розлад ідентичності, який пов`язують з роздвоєнням або з множинним «Я». Вчені ж досі не можуть знайти причину цього явища. Але завдяки ось цим Знанням, які Ви повідали, все стає ясним і очевидним. Все, що описано в медичній літературі, це насправді проблеми тіла, проблеми первинної свідомості. Хоч там і використовують термін «особистість», але знову-таки в розумінні «Я» від свідомості. І пов'язані ці проблеми в першу чергу з тим, що людина, як раб системи, вона просто зрощена зі свідомістю, боїться і вірить абсолютно всьому, що вона пропонує. І перший крок, який веде до розвитку таких патологічних станів, як шизофренія і подібних до нього психічних розладів, — це надмірний егоцентризм, манія величі, жадання влади і, звичайно ж, бажання надприродного. Тобто справжня шизофренія від свідомості — це бажання свідомістю магії.

Ж: Так, цікаво, що згідно з дослідженнями, шизофренія — відносно рідкісне захворювання і вперше проявляється між 15 і 25 роками, тобто це період, коли починає активніше діяти вторинна свідомість з усіма її бажаннями таємної магії.

Т: Абсолютно вірно. Причому симптоми шизофренії нагадують прояви підліткової кризи. До речі, є дослідження, в яких говориться, що зі збільшенням ризику розвитку шизофренії пов'язані не тільки аномалії біохімії мозку або порушення в анатомії мозку, але і аномалії в скроневих долях, гіпокампі і мигдалеподібному тілі.

Ж: Так, і тут є над чим замислитися, особливо, якщо зіставити це з інформацією з книги «АллатРа» про феномен мигдалеподібних тіл, які відповідають за здатність зчитувати інформацію, і про те, як це усе пов'язано з фізичним тілом людини, з її енергетичною конструкцією і з роботою бокових Сутностей.

Т: Цілком вірно, ті, хто читав книгу «АллатРа», зараз багато що зрозуміють. Але ось мене здивував ще один момент, а чому я відчуваю страх перед такими думками? Адже до ознайомлення з медичною літературою я практично нічого і не знала про це захворювання. Свідомість із слова зробила вже якусь надуману нею ілюзорну дію. І ось тут висвітилася справжня причина цього страху від свідомості: «З мене сміятимуться інші люди». І ось ці думки від свідомості: «Що ж про мене подумають інші? Якою мене будуть вважати родичі, друзі, близькі, знайомі? Як взагалі я буду перед ними виглядати»? Ці ж думки постійно виникають в голові не лише із цього приводу, але й з інших приводів. Тобто свідомість примушує людей жити більше для того, щоб про них думали інші люди, щоб їх кимось вважали. Тобто ілюзорно, щоб просто створити якийсь надуманий образ в очах людей…

Ж: Так, а що в цей час відбувається з тими, кому адресований цей ілюзорний образ? Адже свідомість іншої людини навіть не думатиме в тому напрямку, як вважає твоя свідомість, що тобою будуть захоплюватися. Гординя породжує гординю! І це породить тільки заздрість і ненависть іншої свідомості. Вона буде тиснути думками: «Та людина спеціально так зробила чи сказала це саме тобі, щоб принизити тебе, щоб показати твою нікчемність у порівнянні з нею. А ну ж я їй відповім те, що точно її зачепить і образить... Ну і покаже їй, створить мій образ, що Я не така погана у порівнянні з нею, як вона вважає».

Ну і ця гра в балду буде ж тривати до безкінечності в квадратному полі системи, поки не закінчиться життя обох. Коли ти на практиці відстежуєш в собі і розумієш всю оцю свою ж дурість, то просто сам собі ставиш запитання: «То чи варто годувати систему? Чи все-таки треба відмовитися від своєї гордині і жити всередині себе Любов'ю, життям Особистості як Духа?» Адже тоді ж тобі абсолютно все одно, що там, в тривимірності, намагається нашептати тобі свідомість.

Т: Так, це цікаво... Коли вивчаєш себе по-чесному, будучи поза емоціями, поза шаблонами, бажаннями від свідомості, ти розумієш, що гординя і страх від свідомості — це всього лише перший страж на твоєму шляху до Істини.

ІМ: Це перший момент, який викликає страх у свідомості в першу чергу, і починає їх відволікати. Це перший страж. Найстрашніше, на чому ловляться люди, — це, звичайно, ось ці здібності, магія. Це дуже сильно відволікає.

А далі, коли людина трошки розвинулася, то стає ще цікавіше. Тут система на кожному кроці намагається чимось відволікти, потурбувати. Але це все відбувається, поки людина йде до дверей. Як тільки вона відкрила двері — всі ці чудеса, відволікання припиняються. Система насправді дуже слабка, тому що вона має владу лише над тілом людським і її свідомістю. Але ніколи не може володіти тим, що називається Особистістю і вже тим більше душею. І вже тим більше ніяк не може вплинути на Світ Духовний. Це правда.

Ж: Свого часу дуже допомогли розуміння завдяки Вашим словам, Ігоре Михайловичу, про те, що 70% уваги потрібно утримувати на Духовному світі і 30% на тому, щоб жити в світі матеріальному, обслуговувати тіло, виконувати якісь функції, завдання, працювати в тривимірності. Але на тому етапі це було дійсно дуже значущою підказкою, тому що були різні стани, і ти включався емоційно, і тоді вже твоя увага переходила на якісь речі матеріальні.

Т: Так, звичайні, звичні для свідомості. Це дуже важливо — усвідомлено розуміти, куди ти тут і зараз вкладаєш силу своєї уваги.

ІМ: Що стосується перерозподілу сили уваги. Сила уваги — це ті ж фінанси, ті ж ресурси, та ж енергія, як би її хто не називав. Але вона в дійсності є значущою. Якщо людина вкладає цю силу уваги, яка у неї є (це як життєва енергія, назвемо так, або її певний ресурс), вона вкладає в більшості в те, що однозначно тимчасове і помре, що з нею буде?

Ж: Вона помре разом з ним.

ІМ: Обов'язково. Хто б що не розповідав, так воно і буде. Але коли людина вкладає в Живе, в те, що буде існувати вічно, що буде?

Ж: Вона сама стає Живою.

ІМ: Правильно. Тобто куди прагнеш, куди йдеш, туди ти в кінцевому рахунку і прийдеш. Правильно?

Ж: Так, і питання тільки в тому, що вибереш саме ти.

ІМ: Тут дуже важливо, щоб люди вибирали... Мається на увазі ті, що прагнуть. Знову-таки далеко не всім це потрібно. Насправді Особистість будь-якої людини, я не раз говорив, прагне до Світу Духовного. В цьому її суть. Сенс існування людини тут перш за все — це отримати істинну духовну свободу. Тобто стати Істотою Духовною, набути те, що повинна набути кожна людина. Для цього вона і тут.

Але завдяки тому, що є свідомість — є підміни і тому подібне, які тримають в рабстві Особистість людини, і людина просто не здогадується, на що вона здатна і для чого вона тут. Ну, скажімо, ті ж артисти зі сцени їй розповідають: «Ти як людина зобов'язана досягти того-то у світі матеріальному. Це важливо. Важливо скласти думку про себе. Важливо щось осягнути» і тому подібне. Таким чином, вони перетягують практично 100 % уваги Особистості, тобто перетягують на себе все «фінансування».

Людина замість того, щоб будувати Дім Вічний, вона будує якісь тимчасові споруди з того, що під будь-яким дощем розмокає, — «замки на піску», як говорили раніше, що будь-який прибій зіб'є це все і зітре. Ну знову ж таки це вибір людини. Людина має право вибирати, помилятися, тому що так має бути, це справедливо. Хто їй заважає послухати себе всередині? Ніхто.

Ж: Сама піддається на хитрощі свідомості.

ІМ: Так. Люди, навіть прочитавши книгу «АллатРа», знову-таки прочитавши, а не пізнавши її, починають розповідати: «Свідомість мені заважає, мені те заважає, мені все заважає». Але в цей час говорить їхня свідомість. Тобто вони управляємі, маніпульовані системою. Досить елементарно усвідомити те, що хоча б прописано в тій же книзі «АллатРа», і людині вже нічого не заважає, через будь-яку релігію вона дійде до Світу Духовного. Хіба не так? Так. Складно? Ні. Можливо? Абсолютно. У цьому суть.

Т: Так, якщо відстежити і по думках, і з розмов людей, і по історичній літературі, що свідомість взагалі розповідає людям з приводу духовних знань, коли людина з цим стикається. Вона говорить, що, мовляв: «Це нецікаво. Ти повинен не себе виправляти, а інших. Ти повинен боротися з чимось, домінувати, що твоя думка єдино правильна»... Але якщо людина все-таки стає на духовний шлях (неважливо, сама вона або в якійсь релігійній організації), йде, незважаючи на опір свідомості, і вона вже починає говорити їй:

«Ти повинен змінити інших, ти ж вже все знаєш». Аж до того, що вона говорить: «Ти повинен в служінні вбивати собі подібних в ім'я Бога, поневолювати, завойовувати когось, розширювати свої території». Але коли людина на практиці працює над собою, то вона вже розуміє, що її ворог — це не оточуючі її люди. А ворог в ній самій, що ворог — це її свідомість як частина системи.

ІМ: Система, вона і є система: одвічна боротьба і протистояння. Але це все яскраво, це все ілюзорно, це все привертає увагу. Як спалах світла в темноті: він спалахнув, і людина волею-неволею, а увагу привернуло. Але це ж знову-таки і темнота не та, і світло не те.

_____________

ВІДЕОЗАСТАВКА

Духовний розвиток Особистості

на практиці — це творення

в духовній Любові.

  
Rating: 5 / 5 from 3




Recommended Book

AllatRa Book download